номер провадження справи 28/145/19
16.12.2019 Справа № 908/2803/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянувши матеріали справи №908/2803/19:
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, місто Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14)
про стягнення грошових коштів
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 140.005,13 грн., які складаються з: 121.982,63 грн. основного боргу, 16.586,02грн. пені та 1.436,48 грн. 3% річних.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №200768 від 01.09.2007, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з березня 2019 по квітень 2019 у розмірі 121.982,63 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач, враховуючи норми чинного законодавства, нарахував та просить стягнути пеню та 3% річних.
В прохальній частині позову позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Боєвій О.С.
Розпорядженням керівника апарату суду №П-525/19 від 15.10.2019, враховуючи перебування на лікарняному судді-доповідача у справі Боєвої О.С. з 15.10.2019, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/2803/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 17.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2803/19, присвоєно справі номер провадження 28/145/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 16.12.2019.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.12.2019.
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №200768 від 01.09.2007, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з березня 2019 по квітень 2019 у розмірі 121.982,63грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, враховуючи норми чинного законодавства, нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 16.586,02 грн. за період прострочення з 20.04.2019 по 13.09.2019 та 3% річних у розмірі 1.436,48 грн. Також позивач у прохальній частині позову просив повернути надлишково сплачений судовий збір у розмірі 13,02 грн.
05.11.2019 на адресу суду від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшов відзив на позовну заяву №2094-юр від 05.11.2019, відповідно до якого відповідач зазначив про незгоду з сумою пені, яка заявлена позивачем до стягнення, оскільки позивачем не прийнято до уваги той факт, що облікова ставка НБУ з 06.09.2019 становить 16,5%. Зауважував про допущення позивачем помилок при розрахунку пені та 3% річних при визначенні початку періоду нарахування за спожиту теплову енергію у березні 2019, зокрема не враховано, що строк оплати вказаного рахунку припадає на вихідний день, а саме 20.04.20149 (за календарем субота). Просив суд зменшити розмір пені до 2.000,00 грн. у зв'язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві. Зазначав, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об'єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату боргу. Відповідач вважає, що до позовної заяви не додані докази про будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач зазнав збитків. З посиланням на ч. 1 ст. 239 ГПК України просив надати розстрочку виконання рішення суду на 6 календарних місяців. Також відповідачем заявлено клопотання №2095-юр від 05.11.2019 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у зв'язку з неправильним здійсненням позивачем розрахунків пені та 3% річних та необхідністю вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення суду. Також повідомив, що відповідач буде намагатися провести оплату заявленої заборгованості протягом листопада-грудня 2019 року.
Проаналізувавши матеріали справи, письмові пояснення учасників сторін, суд дійшов висновку про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази для всебічного та об'єктивного розгляду справи. Невірний розрахунок позивачем заявлених до стягнення сум пені та 3% річних та заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців не є виключною підставою для проведення судового засідання та з'ясування цих питань саме в судовому засіданні. Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
28.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, а саме докази погашення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з березня 2019 по квітень 2019 (включно) у розмірі 121.982,63 грн., про що суду надані оригінали платіжних доручень №35387 від 25.11.2019 на суму 15.141,90 грн. та №35385 від 25.11.2019 на суму 106.840,73 грн. З урахуванням зазначеного просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором №200768 від 01.09.2017 та зменшити розмір пені до 2.000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Вознесенівського (попередня назва Орджонікідзевського) району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) (споживач, відповідач у справі) 01.09.2007 уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 з наступними доповненнями (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку №2 та Додатку №4 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).
Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
Згідно з п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).
Пунктом 6.7.1 договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).
У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в м'ясний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді (п. 6.7.2 договору).
Додатком 1а до договору № 200768 від 01.09.2007 визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для опалення об'єкта: по вул.Волгоградська, буд. 25.
Додатком № 1 до договору № 200768 від 01.09.2007 сторонами встановлено, що теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді за період 01.09.2007 по 01.09.2008 в обсягах Q рік = 5579,62 Гкал, приєднане теплове навантаження 1,65294 Гкал/год.
Пунктом 2 додатку № 1 до договору № 200768 від 01.09.2007 сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить усього 1371582,19грн. з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору № 200768 від 01.09.2007 узгоджено, що дата зняття споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця, надання споживачем звіту - не пізніше 26 числа поточного місяця.
При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень (п. 4 додатку №1 до договору).
В додатку №5 до договору визначений тариф на опалення - 245,82 грн./тону та на підігрів води.
Додатковою угодою від 01.08.2008 до договору № 200768 від 01.09.2007 встановлено, що розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2008 №327.
Додатковою угодою від 30.09.2011 до договору № 200768 від 01.09.2007 сторонами узгоджено що Теплопостачальна організація відпускає споживачу в період з 30.09.2011 по 30.09.2012 року теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 745,3 Гкал, приєднане (максимальне) теплове навантаження - 0,403840 Гкал/год. В пункті 2 вказаної додаткової угоди сторонами визначено що орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 689640,99 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 4 від 01.10.2014 до договору № 200768 від 01.09.2007 змінено розділ «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити і підписи сторін».
У зв'язку з перейменуванням та зміною реквізитів споживача сторони підписали додаткову угоду № 5/1 від 07.02.2017.
Також у зв'язку зі зміною реквізитів споживача сторони погодились внести зміни в розділ 11 договору, про що уклали додаткову угоду №6 від 13.03.2017.
На виконання умов договору № 200768 від 01.09.2007 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді позивач в період з березня 2019 по квітень 2019 відпустив теплову енергію споживачу на об'єкт по вул. Волгоградська, буд. 25 на загальну суму 121.982,63грн.
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору № 200768 від 01.09.2007 свідчать складені акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на оплату наданих послуг.
Матеріали справи містять реєстри відправки рекомендованих листів, відповідно до яких, Концерном "МТМ" на адресу відповідача були направленні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірний період.
Акти приймання-передачі за період з березня 2019 по квітень 2019 споживачем підписані та повернуті на адресу Теплопостачальної організації, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв'язку із зазначеним вказані акти приймання-передачі у відповідності до п. 6.7.2 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Факт отримання теплоносія споживачем підтверджується рішеннями про початок опалювального сезону у 2019 році відповідно до якого Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Опалювальний сезон 2018-2019 років у м. Запоріжжя:
- розпочався з 04 листопада 2018 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 року;
- закінчився 05 квітня 2019 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 130 від 04.04.2019 року.
У зв'язку з простроченням виконання споживачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання на його адресу була спрямована претензія від 30.07.2019 №2998/08 з проханням погасили виниклу заборгованість, зокрема, за договором №200768 від 01.09.2007, також сплатити пеню, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір.
Цього ж дня позивачем був направлений лист №2997/08 від 30.07.2019 на адресу позивача з вимогою терміново погасити заборгованість.
У відповіді на лист від 30.07.2019 відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної оплати наданих послуг з теплопостачання. Зазначив про відсутність фінансової можливості сплатити виниклу заборгованість у зв'язку з відсутністю коштів.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлю-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом при розгляді доводів позивача надана правова оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме: умовам договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №200768 від 01.09.2007, актам приймання-передачі теплової енергії, які підписані відповідачем та рахункам на оплату спожитої теплової енергії за спірний період.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
28.11.2019 суду надані докази оплати відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період березень-квітень 2019 у розмірі 121.982,63 грн. в рамках договору №200768 від 01.09.2007. А саме суду надані оригінали платіжних доручень №35387 від 25.11.2019 на суму 15.141,90 грн. та №35385 від 25.11.2019 на суму 106.840,73 грн., в яких в розділах «призначення платежу» відповідачем зазначено, що оплата за теплоспоживання за договором №200768 від 01.09.2007.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин суд, враховуючи добровільну оплату відповідачем заборгованості за вказаний період прострочення, ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення 121.982,63 грн. основного боргу.
За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач, враховуючи положення п. 7.2.8 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 16.586,02 грн. за період прострочення з 20.04.2019 по 13.09.2019.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.8 договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Як вже зазначалося судом відповідач звертав увагу суду на невірне застосування позивачем облікової ставки НБУ, яка почала діяти з 06.09.2019 та невірно визначений період прострочення за актом та рахунком за березень 2019 з 20.04.2019.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо невірного застосування позивачем облікової ставки Національного банку України, яка почала діяти з 06.09.2019.
В той же час, стосовно строку обчислення пені за прострочення виконання зобов'язання за березень 2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
В абзаці 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що у разі якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Відповідно до п.6.4 договору оплата здійснюється споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Виходячи за наведеного останнім днем оплати є 19 число.
Приймаючи до уваги положення п. 6.4 договору, відповідач (споживач) повинен був здійснити оплату за надані послуги у березні 2019 до 19 квітня 2019 (включно), прострочення платежу починається з 20 квітня 2019. 19 квітня 2019 за календарем є п'ятницею, тому відповідач повинен був здійснити оплату саме в цей день, а не 20, як то вважає відповідач.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України унормовано, що у разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В даному випадку останній день оплати не припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, тому з огляду на наведене вище суд вважає безпідставним посилання відповідача на невірне визначення дати прострочення платежу за березень 2019 року.
Втім, наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через неправильне застосування облікової ставки Національного банку України у вересні 2019 року та невірне визначення дати прострочення за рахунком та актом за спожиту теплову енергію у квітня2019 року. А саме позивачем залишено поза увагою той факт, що облікова ставка НБУ з 06.09.2019 дорівнює 16,5%, в той час як позивачем при розрахунку застосовано облікову ставку у розмірі 17%. Також позивачем не враховано, що 19.05.2019 припадає на вихідний день (неділя), тому оплата переноситься на перший робочий день, як то встановлено в ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме на 20 травня 2019, прострочення платежу за надані послуги в квітні 2019 починається з 21.05.2019.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ19.04.201913.09.2019147106840,7314887.45
2*Ставка НБУ20.05.201913.09.201911615141,91657.31
Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 16.538,76грн., в частині стягнення 47,26 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені до 2.000,00 грн. виходячи з наступного:
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено ст.233 Господарського кодексу України.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення пені в розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому відповідач в порушення ст. ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені до 2.000,00 грн. Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо податкового боргу, щодо мінімально необхідних платежів в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.08.2019, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ «Запоріжжяобленерго». Копія Фінансового звіту за 2018 рік не свідчить про неприбутковість підприємства у 2019. До того ж суд зауважує, що порушення виконання зобов'язання сталося за надані послуги у березні та квітні 2019 року. Крім того, штрафну санкцію у вигляді пені не можна вважати надмірно великою.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені відповідачем обставини та надані докази в обґрунтування необхідністі зменшення пені, майнові інтереси обох сторін, а також те, що викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факту наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1.436,48 грн. за період з 20.04.2019 по 13.09.2019.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав виконаним невірно, внаслідок допущення помилки щодо визначення строку прострочення платежу за надані послуги у квітні 2019, а саме позивачем не враховано, що 19 травня є вихідним днем.
РОЗРАХУНОК 3% річних
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%19.04.201913.09.2019147106840,731290.87
3%20.05.201913.09.201911615141,9144.37
Перерахувавши заявлену до стягнення суму 3% річних (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1.435,24 грн., в частині стягнення 1,24 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення на чотири календарних місяця, суд зазначає наступне:
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Як вже зазначалося судом вище на підтвердження скрутного фінансового стану долучено довідки щодо податкового боргу, щодо мінімально необхідних платежів в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.08.2019, кредиторської заборгованості тощо,за підписом директора з економіки та фінансів ПАТ «Запоріжжяобленерго» Галета О.Л., постанову ЗВП №53254372 від 22.09.2017 про арешт коштів боржника, баланс (звіт про фінансовий стан) 31.12.18, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік.
Разом з тим, надані відповідачем довідки не є належними доказами, оскільки їх підписано директором з економіки та фінансів ПАТ «Запоріжжяобленерго» Галета О.Л., тобто однією (одним) з посадових осіб відповідача, яка (який) є (може бути) зацікавленою особою в частині відомостей, які зазначені у наведених вище довідках, повноваження якого до того ж не підтверджені належним чином.
Також судом не були прийняті до уваги посилання ПАТ «Запоріжжяобленерго» на баланси (звіт про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 роки через їх не актуальність на час розгляду справи та з підстав, що були вже викладені судом при оцінці доводів про зменшення розміру пені.
До того ж, сума, яка підлягає стягненню за наслідками розгляду справи з відповідача (17.974,00 грн.), не є надмірно великою.
Отже, наведені відповідачем доводи та подані докази не визнані судом такими, що свідчать про винятковість обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.
Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 269,61 грн. (17.974,00 грн. (задоволена сума) : 140.005,13грн. (заявлена сума) х 2100,08 грн. (судовий збір, який повинен був сплачений позивачем).
Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими закрито, а саме в розмірі: 121.982,63грн. (закрито) х 1,5% = 1.829,74 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду з Державного бюджету України відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.
Решта судових витрат у розмірі 0,73 грн. залишається за позивачем.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять докази сплати позивачем судового збору в загальному розмірі 2.113,10 грн. (192,10 грн. + 1921,00 грн.), в той час, як у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2.100,08 грн. (140.005,13грн. (заявлена сума) х 1,5%) Враховуючи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд вважає за необхідне повернути Концерну "Міські теплові мережі" судовий збір внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 13,02 грн., як то було викладено позивачем у прохальній частині позову.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до публічного акціонерного товариства «Запоіржжяобленерго» про стягнення 140.005,13 грн. задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 121.982,63 грн. (сто двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 63 коп.) основного боргу
3. Стягнути публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р № НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 16.538,76 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 76 коп.) пені, 1.435,25 грн. (одну тисячу чотириста тридцять п'ять грн. 24 коп.) 3% річних, 269,61 грн. (двісті шістдесят дев'ять грн. 61 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення 47,26 (сорок сім грн. 26 коп.) пені та 1,24 грн. (одну грн. 24 коп.) 3% річних відмовити.
5. Судові витрати у розмірі 073 грн. залишити за позивачем.
6. Повернути позивачу збір в розмірі 1.829,74грн. (одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять грн. 74 коп.) ухвалою суду в разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.
7. Повернути позивачу ухвалою суду судовий збір внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 13,02 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Федорова