номер провадження справи 34/105/19
09.12.2019 Справа № 908/2784/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Махно О.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/2784/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Бугрім Ігоря Володимировича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 40200,00 грн. попередньої оплати за електричну енергію, 5123,57 процентів за користування чужими грошовими коштами, 792,99 грн. 3% річних, 97,69 грн. інфляційних втрат та 20000,00 грн. моральної шкоди
за участю уповноважених представників:
від позивача: Бугрім І.В., паспорт НОМЕР_2 від 01.03.2005;
від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 5 від 01.01.2019;
Фізична особа-підприємець Бугрім Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом № 04 від 02.10.2019 (вх. №2980/08-07/19) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 40200,00 грн попередньої оплати за електричну енергію, 5123,57 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 792,99 грн 3% річних, 97,69 грн інфляційних втрат та 20000,00 грн моральної шкоди.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 23, 526, 625, 693, 714, 1048, 1167, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України.
Згідно з Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 справу № 908/2784/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2019 у справі № 908/2784/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.11.2019 о 10 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 01.11.2019, включно.
В судовому засіданні 04.11.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Представник позивача повідомив про відсутність відводу складу суду.
Представник відповідача також повідомив про відсутність відводів суду та секретарю судового засідання.
Суддя вислухав думку представників сторін, зазначив про врегулювання конфлікту інтересів.
Суд з'ясував обізнаність представників про процесуальні права та обов'язки сторони.
Суддя продовжив судове засідання.
Представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з можливим врегулювання спору мирним шляхом.
Представник позивача заперечив проти врегулювання спору мирним шляхом та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача повідомив суд про направлення відзиву на адресу суду 01.11.2019.
Станом на час розгляду справи судом та позивачем відзиву на позовну заяву не отримано.
За наслідками судового засідання, враховуючи необхідність отримання судом та позивачем відзиву відповідача та надання позивачеві часу для подання відповіді на відзив, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.11.2019 о 10 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені під розписку та звукозапис.
25.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій визнав заперечення відповідача проти позову безпідставними.
В судовому засіданні 26.11.2019 суд оголосив перерву до 09.12.2019 об 11 год. 30 хв., про що були повідомлені присутні представники сторін.
03.12.2019 від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач пояснив, що нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами законодавством не визначений. Проценти нараховані, починаючи з 11.12.2018 (наступний день після отримання грошових коштів відповідачем) по 02.10.2019 (день подання позовної заяви) в сумі 5123,57 грн.
В судовому засіданні 09.12.2019 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами справи було укладено договір про постачання електричної енергії №804 від 01.03.2013, за умовами якого відповідач продає електричну енергію відповідачу. Додатковою угодою №6 від 04.01.2017 до цього договору строк дії договору продовжено до 31.12.2019. Відповідно до п. 4 додатка №4 до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати. У грудні 2018 року відповідач виставив позивачу рахунок №804/1пп від 04.12.2018 на суму 40200,00 грн попередньої оплати за електроенергію, що буде використана в січні 2019 року, з попередженням про припинення постачання електричної енергії в разі несплати рахунку. Позивач оплатив даний рахунок 10.12.2018. Водночас з 01.01.2019 відповідачу анульовано ліцензію з передачі електричної енергії у зв'язку з чим відповідач припинив постачання електричної енергії позивачу. З метою повернення безпідставно одержаних відповідачем коштів позивач надіслав відповідачу 04.02.2019 вимогу про повернення коштів, а 20.07.2019 надіслав відповідну претензію, які залишені відповідачем без задоволення. На підставі вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 40200,00 грн як безпідставно отримані, а також стягнути з відповідача проценти за користування цими коштами за період з 11.12.2018 по 02.10.2019 в сумі 5123,57 грн відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України. Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 792,99 грн та інфляційні втрати в сумі 97,69 грн за період з 05.02.2019 по 02.10.2019. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану незаконним позбавленням позивача права власності на майно, нанесенням шкоди діловій репутації позивача та підрив довіри до його діяльності, в розмірі 20000,00 грн, посилаючись на те, що відповідач неправомірно вимагав від позивача сплати попередньої оплати, достовірно знаючи про те, що відповідач не буде здійснювати постачання електричної енергії в січні 2019 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. У відзиві на позов відповідач вказує, що станом на сьогоднішній день внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами коштів в оплату електричної енергії у відповідача виникла кредиторська заборгованість. Такі надлишково/помилково сплачені кошти зараховувались згідно в ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління та перерераховувались відповідно до встановленого НКРЕКП алгоритму на поточний рахунок Державного підприємства "Енергоринок" - оптового постачальника електричної енергії. Відповідач зазначає, що він неодноразово подавав до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, проте банк безпідставно повертав без виконання платіжні доручення, що стало підставою для захисту прав ПАТ "Запоріжжяобленерго" та споживачів у судовому порядку. Судовий процес триває. Відповідач зауважує, що структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії не передбачено такого напрямку використання коштів, як повернення передоплати (кредиторської заборгованості) споживачам, а тому відповідач вимушений відшукувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат. Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що обов'язок повернення передоплати за непоставлений товар не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказує, що за неповернення передоплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України в розмірі, встановленому договором або законом. У даному випадку розмір таких процентів договором не встановлений.
Також представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання судового рішення в даній справі на три місяці, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.
Позивач у відповіді на відзив відповідача зауважив, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження звернення до банку щодо повернення коштів позивачу, натомість відповідач протягом десяти місяців ухиляється від сплати кредиторської заборгованості на користь позивача. Зауважив, що відсутність у відповідача коштів для виконання зобов'язання не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання. Вказує що внаслідок неповернення відповідачем коштів передоплати позивач змушений був повторно оплатити вартість електричної енергії за січень 2019 року на користь ТОВ "Запоріжжяелектропостачання". Крім того, вказує, що вартість електричної енергії на теперішній час зросла і позивач не зможе придбати відповідну кількість електричної енергії за ціною січня 2019 року. У зв'язку з цим позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 09.12.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.03.2013 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Бугрім Ігорем Володимировичем (споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії №804, відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої)
електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Додатковою угодою №6 від 04.01.2017 викладено в новій редакції п. 9.4 договору в частині строку його дії, зокрема визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається до 31.12.2019 на термін дії договорів оренди нежитлового приміщення №1/Т, 1, 2 від 04.01.2017.
У зв'язку з перейменуванням та зміною реквізитів постачальника електричної енергії сторони уклали додаткову угоду б/н від 28.02.2017 про внесення змін до договору, відповідно до якої замінено найменування постачальника на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію".
За умовами п. 1 додатка №4 до договору "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Додатковою угодою до договору б/н від 19.02.2016 викладено в новій редакції п. 4 додатка №4, згідно з яким оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.
Додатковою угодою б/н від 20.01.2018 до договору сторони змінили умови договору щодо розрахунків за електричну енергію, якою також передбачили в пп. 6.1.4 п. 6 договору, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків відповідно до умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок № 801/1пп від 04.12.2018 для сплати передоплати за січень 2019 року в сумі 40174,16 грн з попередженням №804/1пп про повне (часткове) припинення постачання електричної енергії в разі несплати заборгованості в повному обсязі.
Позивач оплатив відповідачу за електричну енергію суму 40200,00 грн платіжним дорученням №327 від 10.12.2018 суму 22200,00 грн та квитанцією №0.0.1207708196.1 від 10.12.2018 на суму 18000,00 грн.
У зв'язку з переходом позивача до ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" позивач звернувся до відповідача 04.02.2019 з вимогою вих. №1 від 04.02.2019 про повернення залишку коштів у сумі 41002,41 грн.
Крім того, 20.07.2019 позивач надіслав відповідач претензію про стягнення 40200,00 грн з вимогою перерахувати позивачу суму попередньої оплати в розмірі 40200,00 грн.
Відповідач не виконав вимоги позивача про повернення коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 40200,00 грн попередньої оплати за електричну енергію, 5123,57 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 792,99 грн 3% річних, 97,69 грн інфляційних втрат та 20000,00 грн моральної шкоди.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору про постачання електричної енергії № 804 від 01.03.2013.
З 11.06.2017 набрав чинності Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1415 від 13.11.2018 (пункти 1, 2) постановлено:
- видати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством);
- анулювати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з п.п. 3 п. 3 вказаної постанови зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічного акціонерного товариство "Запоріжжяобленерго", та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.
В подальшому 14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнята постанова № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідно до пунктів 1, 2 якої затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, а також визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
При цьому, умовами п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила), які набрали чинності з 19.04.2018, визначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно з пунктами 6.1.1, 6.1.2 Правил споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі.
Відповідно до п. 6.1.21 Правил Постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам. Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.
У зв'язку з прийняттям нового Закону України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII від 13.04.2017, постанов НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 та № 312 від 14.03.2018, з 01.01.2019 відбулася зміна постачальника електричної енергії з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (попередній постачальник) на нового постачальника електричної енергії - ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".
Зі змісту останнього виписаного відповідачем позивачу рахунку №804/1пп від 04.12.2018 для сплати попередньої оплати електричної енергії за січень 2019 року до сплати виставлено суму 40174,16 грн. Позивач оплатив відповідачу за електричну енергію в більшому розмірі - в сумі 40200,00 грн платіжним дорученням №327 від 10.12.2018 суму 22200,00 грн та квитанцією №0.0.1207708196.1 від 10.12.2018 на суму 18000,00 грн.
Однак, оскільки з січня 2019 року відповідач не здійснює постачання електричної енергії позивачу, відпали підстави для утримання відповідачем попередньої оплати позивача за електричну енергію в сумі 40200,00 грн.
Відповідач не заперечує, що з боку позивача має місце переплата коштів за електричну енергію в сумі 40200,00 грн, проте зазначає про відсутність у відповідача можливості повернути ці кошти.
04.02.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Дана вимога отримана відповідачем 04.02.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на тексті вимоги.
Втім, відповідач не повернув позивачу кошти переплати в сумі 40200,00 грн.
В силу норми ст. 599 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач довів та документально підтвердив наявність переплати відповідачу за договором №804 від 01.03.2013 в сумі 40200,00 грн. Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу переплати в сумі 40200,00 грн.
Посилання відповідача на те, що банк не виконує розпорядження відповідача щодо перерахування коштів позивачу не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернути кошти. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном і та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Розрахунки із використанням спеціального рахунку запроваджені законодавством для зарахування коштів споживачів, перерахованих в якості оплати за спожиту електричну енергію. Втім, законодавством не встановлено обмежень щодо здійснення відповідачем розрахунків з кредиторами зі свого поточного рахунку.
Крім того, твердження відповідача про направлення неодноразово до уповноваженого банку платіжних доручень з вимогою про повернення коштів не підтверджені будь-якими доказами.
За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бугрім Ігоря Володимировича про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" коштів передоплати в сумі 40200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За прострочення повернення коштів передоплати позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування цими коштами за період з 11.12.2018 по 02.10.2019 в сумі 5123,57 грн відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України. Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 792,99 грн та інфляційні втрати в сумі 97,69 грн за період з 05.02.2019 по 02.10.2019.
Згідно з частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами законодавством не визначений.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 викладено правовий висновок про те, що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 Цивільного кодексу України.
Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами Цивільного кодексу України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.
Враховуючи наведені приписи законодавства та висновки Великої палата Верховного Суду, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як підстава для нарахування процентів за користування чужими коштами, оскільки дана норма визначає розмір процентів за правомірне користування коштами. В даному випадку відповідач неправомірно користувався коштами без відповідних правових підстав. Розмір процентів за користування безпідставно утримуваними коштами ні законодавством, ні договором між сторонами, не встановлений. Тому відсутні підстави для нарахування процентів за користування спірною сумою передоплати за аналогією закону відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 11.12.2018 по 02.10.2019 в сумі 5123,57 грн відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1214, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилася з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем від суми боргу 40200,00 грн за період з 05.02.2019 по 02.10.2019.
Суд здійснив перерахунок 3% річних, оскільки зобов'язання з повернення коштів передоплати відповідач повинен був виконати відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, яка отримана відповідачем 04.02.2019, тобто до 11.02.2019.
З урахуванням цього суд здійснив розрахунок 3% річних в межах заявлених позовних вимог за період з 12.02.2019 по 02.10.2019 (233 дні) від суми боргу 40200,00 грн, що склало 769,86 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 769,86 грн. У стягненні 3% річних в сумі 23,13 грн суд відмовляє.
Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 97,69 грн за розрахунком суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану незаконним позбавленням позивача права власності на майно, нанесенням шкоди діловій репутації позивача та підрив довіри до його діяльності, в розмірі 20000,00 грн, посилаючись на те, що відповідач неправомірно вимагав від позивача сплати попередньої оплати, достовірно знаючи про те, що відповідач не буде здійснювати постачання електричної енергії в січні 2019 року.
Вимогу про стягнення моральної шкоди заявлено на підставі ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди є заходом деліктної відповідальності, яке виникає внаслідок вчинення цивільного правопорушення (делікту). Тому для настання деліктної відповідальності за статтею 1167 Цивільного кодексу України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В даному випадку спірні правовідносини виникли при виконанні договору про постачання електричної енергії щодо перерахування коштів передоплати, правові підстави для утримання якої згодом відпали.
Позивач не довів, що в діях відповідача наявний склад цивільного-правопорушення, який може бути підставою для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
Позивач зазначає, що завдана йому моральна шкода полягає в незаконному позбавленні позивача права власності на майно, нанесенні шкоди діловій репутації позивача та в підриві довіри до його діяльності. Разом із цим, позивач не позбавлений права на майно, оскільки сплачені кошти підлягають стягненню з відповідача за судовим рішенням в даній справі. Щодо шкоди діловій репутації та підриву довіри до діяльності позивача позивач не навів жодних обставин, які свідчать про це (в чому конкретно полягали такі немайнові втрати) та якими доказами це підтверджується. Тобто факт завдання моральної шкоди позивачу не доведений.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача компенсації за моральну шкоду в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідач подав суду заяву, відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на три місяці.
Розглянувши заяву відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене через відсутність у відповідача грошових коштів для фінансування першочергових обов'язкових витрат та для виконання рішення суду в повному обсязі.
На підтвердження даних обставин відповідач надав довідки, з яких вбачається наявність у відповідача:
- податкового боргу станом на 25.09.2019 в розмірі 956,0 млн. грн;
- кредиторської заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" станом на 31.08.2019 в сумі 412,4 млн. грн;
- дебіторської заборгованості станом на 01.07.2019 в розмірі 1693,8 млн. грн споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019, та в розмірі 203,2 млн. грн. покупців послуг з розподілу електроенергії;
- довідки про залишки коштів на рахунках, щодо дефіциту обігових коштів, мінімально необхідних платежів ПАТ "Запоріжжяобленерго" в межах передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.08.2019, нормативи відрахувань для ПАТ "Запоріжжяобленерго" в 2016 - 2018 роках, алгоритму розподілу коштів для ПАТ "Запоріжжяобленерго" в 2019 році.
Також відповідач надав суду висновок експерта №282 від 17.05.2018 за результатами проведення економічної експертизи, з якого вбачається, що в результаті проведеного аналізу фінансового стану ПАТ "Запоріжжяобленерго" за період 2015 - 2017 років встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та рентабельності) характеризують фінансовий стан підприємства ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства.
Відповідно до звіту відповідача про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, за наслідками господарської діяльності 2018 року відповідач має збиток у розмірі 11706 тис. грн.
Згідно з наданими відповідачем довідками про залишки коштів на поточних рахунках станом на 26.09.2019, на кошти відповідача накладено арешт. Відповідач надав копію постанови старшого державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя №53254372 від 22.09.2017 про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 875534,37 грн.
Крім того, відповідач просить суд врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 відповідача внесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
При вирішенні питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі суд враховує категоричні заперечення позивача щодо надання розстрочки, матеріальні інтереси обох сторін у справі, характер діяльності обох підприємств, а також наявність інфляційних процесів у економіці держави.
Суд враховує, що розмір присуджених до стягнення сум не є значним, однак відповідач не повертає грошові кошти за вимогою позивача вже протягом десяти місяців. Відповідач, посилаючись на неможливість сплати присуджених сум одноразово на даний час, не обґрунтував, за рахунок яких джерел він планує здійснювати виплату цих сум у разі надання судом розстрочки виконання судового рішення. Враховуючи викладене, суд залишив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог. Так, судовий збір за розгляд позовних вимог в даній справі складає 1921,00 грн. Позивач сплатив збір у більшому розмірі в сумі 3842,00 грн квитанцією №0.0.1482265115.1 від 02.10.2019. Пропорційно до задоволених позовних вимог на відповідача покладається судовий збір у сумі 1191,45 грн, на позивача - 729,55 грн. Переплата судового збору в розмірі 1921,00 грн може бути повернута позивачу ухвалою суду на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі звернення позивачу до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь Фізичної особи-підприємця Бугрім Ігоря Володимировича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 40200 (сорок тисяч двісті) грн 00 коп. грошових коштів, 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн 86 коп. 3% річних, 97 (дев'яносто сім) грн 69 коп. інфляційних втрат та 1191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) грн 45 коп. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь Фізичної особи-підприємця Бугрім Ігоря Володимировича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 5123 (п'ять тисяч сто двадцять три) грн 57 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 23 (двадцять три) грн 13 коп. 3% річних, 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди та 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн 55 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.12.2019.
Суддя А.О. Науменко