номер провадження справи 5/208/19
16.12.2019 Справа № 908/3451/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» № б/н від 09.12.2019 (вх. № 08-11/259/19 від 12.12.2019) про забезпечення позову
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» (юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 5-Б; адреса для листування: 03022, м. Київ, вул. Максимовича, буд. 3-Г, оф. 482; код ЄДРПОУ 41917792)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» (69096, м. Запоріжжя, вул. Байрачна, буд. 7; адреса засновника - ОСОБА_1.: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1)
про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 19/02-2019 від 19.02.2019 у розмірі 1 741 559,30 грн.
Без виклику представників сторін
12.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява № б/н від 09.12.2019 (вх. № 08-11/259/19 від 12.12.2019) про забезпечення позову.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» грошових коштів у розмірі 1 741 559,30 грн. у зв'язку з неналежним невиконанням умов договору № 19/02-2019 від 19.02.2019 в частині оплати за надані послуги. Про наявність заборгованості та необхідність її сплатити ТОВ «АСТРАЛ ТРАНС» неодноразово наголошувало ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» засобами електронного зв'язку та по телефону. Незважаючи на те, що заборгованість виникла з квітня 2019 року, ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» не здійснює дій, спрямованих на погашення вказаної заборгованості. У заяві про забезпечення позову ТОВ «АСТРАЛ ТРАНС» посилається на наявність у ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» податкового боргу та кредиторську заборгованість перед іншими юридичними особами.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник посилається на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 по справі № 908/2499/19, в якій зазначено, що до суду повернувся конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, який надісланий на адресу ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» із поштовою відміткою «організація вибула». Таким чином, ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» незацікавлене у погашенні заборгованості, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до того, що рішення про стягнення заборгованості з ТОВ «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» неможливо буде виконати, оскільки жодного майна за відповідачем не зареєстровано, а грошові кошти з рахунків можуть бути витрачені.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову.
Проаналізувавши подану позивачем заяву судом встановлено, що позивачем наведено лише свої припущення, що невжиття заходів для забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити виконання судового рішення, що не може бути підставою для її задоволення.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
З поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» заяви вбачається, що заявником подано позовну заяву про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОРГГРУП УКРАЇНА» за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 19/02-2019 від 19.02.2019 у розмірі 1 741 559,30 грн. внаслідок невиконання останнім умов договору, посилання на вибуття вказаного товариства з адреси, яка зазначена у Витягу з ЄДРПОУ а також наявності податкового боргу. Проте, ТОВ «АСТРАЛ ТРАНС» не надано суду жодних доказів обґрунтування обставин зазначених у заяві.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З урахуванням викладеного, оскільки відсутні підстави для забезпечення позову станом на час розгляду цієї заяви, суд відмовляє в задоволенні заяви № б/н від 09.12.2019 (вх. № 08-11/259/19 від 12.12.2019) про забезпечення позову з покладенням судових витрат в цій частині на позивача.
Керуючись ст.ст. 137, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАЛ ТРАНС» № б/н від 09.12.2019 (вх. № 08-11/259/19 від 12.12.2019) про забезпечення позову - відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.