номер провадження справи 4/169/19
16.12.2019 Справа № 908/2929/19
м. Запоріжжя Запорізької області
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, ( АДРЕСА_1 ; адреса надання послуг: АДРЕСА_1 )
про стягнення 14164,48 грн. заборгованості
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Соловйовій А.С.
За участю представники сторін:
від позивача - Білоус Д.С., довіреність № 657/20-19 від 19.11.2019;
від відповідача - не з'явився;
18.10.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н і б/д (вх. № 3142/08-07/19 від 18.10.2019) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, м. Запоріжжя про стягнення 14164,48 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007, в тому числі 12120,98 грн. основного боргу, 882,76 грн. пені, 770,26 грн. інфляційних втрат та 390,48 грн. 3 % річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 справу № 908/2929/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2929/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/169/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2019 в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/2929/19 в порядку загального позовного провадження відмовлено, ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/2929/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.11.2019.
У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи відкладався до 16.12.2019, про що винесено ухвалу суду по справі від 25.11.2019.
В судовому засіданні 16.12.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Відповідач особисто або уповноважений представник відповідача в судове засідання 16.12.2019 не з'явилися без повідомлення суду про поважність причин неявки.
Про дату, час та місце проведення судового засіданні у справі № 908/2929/19 відповідач повідомлявся належним чином ухвалою суду по справі від 25.11.2019, яка направлялася на юридичну адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і станом на 16.12.2019 до суду не поверталася.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судом справи № 908/2929/19.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судових засідань у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, норми Закону України «Про теплопостачання», положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 та положень чинного законодавства в частині оплати за надані послуги у ФОП Батракова А.О. утворилася заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року в розмірі 12120,98 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані: пеня в розмірі 882,76 грн., 3 % річних в розмірі 390,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 770,26 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 12120,98 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007, 882,76 грн. пені, 390,48 грн. 3 % річних та 770,26 грн. інфляційних витрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1921,00 грн. судового збору.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву б/н від 08.11.2019 (вх. № 08-08/23405/19 від 11.11.2019), в якому ФОП Батраков А.О. проти позову заперечив з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 ним не укладався і не підписувався, а додані позивачем до позовної заяви копії зазначеного договору і додатків до нього мають ознаки підроблення. Зокрема, підпис з боку ФОП Батракова А.О. на цьому договорі не є його підписом при порівнянні з підписом Батракова А.О. на інших документа, в тому числі з паспортом. Крім того, підпис на договорі не скріплений печаткою ФОП Батракова А.О., яку він завжди використовує в своїй господарській діяльності. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено факту наявності заборгованості ФОП Батракова А.О. за спожиту теплову енергію за спірний період перед Концерном «Міські теплові мережі». З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.
21.11.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Концерном «Міські теплові мережі» на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та не є підставами, які звільняють відповідача від його обов'язку щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за спірний період та нарахованих штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що встановлений законом шістдесятиденний строк для розгляду справи № 908/2929/19 спливає 22.12.2019, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті в судовому засіданні 16.12.2019.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання» дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Досліджені судом матеріали справи свідчать, що 01.05.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Батраковим Андрієм Олександровичем (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 з відповідними додатками до нього, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п., п. 10.1, 10.4 Договір діє до 01.01.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про його розірвання.
Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору № 202925 від 01.05.2007, отже станом на час розгляду справи Договір є діючим.
За умовами п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Додатком № 1 «Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу» до Договору сторонами встановлено, що приєднане (максимальне) теплове навантаження на об'єкт теплопостачання становить 0,002314 Гкал/годину.
Згідно з Додатком 1а «Звертання-доручення» Договір укладено стосовно об'єкту - нежитлове приміщення № 74, опалювальною площею 53,39 кв.м., розташоване по вул. Сталеварів, 7 у м. Запоріжжі.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 142936702 від 26.10.2018 зазначений об'єкт теплопостачання належить на праві приватної власності відповідачу згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 961135 від 19.04.2005, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Пунктами 3.1.7, 3.2.6 Договору встановлено, що Споживач має право на отримання теплової енергії в обсягах і за параметрами якості відповідно до Договору та нормативно-правових актів, при цьому Споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови т та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.
Теплопостачальна організація згідно з п., п. 4.1.1, 4.1.8, 4.1.9 Договору має право відпускати Споживачу теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу; одержувати від Споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від споживача авансовий платіж; вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін, передбачений умовами Договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими Споживачем в редакції Теплопостачальної організації.
Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. (п. 5.1 Договору)
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням, та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п., п. 6.7.1, 6.7.2 Договору)
З матеріалів справи судом з'ясовано, що на виконання умов Договору з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з листопада 2018 року по 01.04.2019 (по березень 2019 року включно) позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 12943,99 грн.
Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, а саме:
- актом приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2017 року № 202925 від 31.10.2017 на суму 221,46 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за листопад 2017 року № 202925 від 30.11.2017 на суму 1505,58 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за грудень 2017 року № 202925 від 31.12.2017 на суму 1413,30 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за січень 2018 року № 202925 від 31.01.2018 на суму 1519,91 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за лютий 2018 року № 202925 від 28.02.2018 на суму 1174,51 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за березень 2018 року № 202925 від 31.03.2018 на суму 1447,31 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за квітень 2018 року № 202925 від 30.04.2018 на суму 260,28 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за листопад 2018 року № 202925 від 30.11.2018 на суму 858,13 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за грудень 2018 року № 202925 від 31.12.2018 на суму 1283,20 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за січень 2019 року № 202925 від 31.01.2019 на суму 1263,37 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за лютий 2019 року № 202925 від 28.02.2019 на суму 1070,12 грн.;
- актом приймання-передачі теплової енергії за березень 2019 року № 202925 від 31.03.2019 на суму 926,82 грн.
Крім того, Актом приймання-передачі теплової енергії № 202925/1 від 31.01.2018 позивачем здійснено відповідачу перерахунок за спожиту теплову енергію за жовтень, листопад і грудень 2017 року на загальну суму 823,01 грн.
Зазначені вище Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, підписані не були, але враховуючи положення п. 6.7.2 Договору вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.
Також позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату наданих послуг за загальний період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року.
Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри на відправлення кореспонденції, в тому числі відповідачу, за спірний період. (Копії долучені до матеріалів справи).
Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Згідно наданих суду пояснень представника позивача система опалення приміщення, що належить відповідачу, є спільною із загальнобудинковою.
За приписами ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії за спірний період не здійснював. Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 12120,98 грн. (12943,99 грн. - 823,01 грн. = 12120,98 грн.)
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 належним чином та в повному обсязі не виконав.
Концерном «Міські теплові мережі» на юридичну адресу відповідача направлялися претензії № 737/05-юр від 03.07.2018, № 303 від 07.08.2018 і № 394/05-юр від 07.05.2019 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за спірний період. (Факт направлення підтверджується реєстрами відправки замовленої кореспонденції від 06.07.2018, від 10.08.2018 і від 13.05.2019).
Відповідачем вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач належних доказів погашення заборгованості суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 12120,98 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача стосовно того, що Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 ним не укладався і не підписувався, судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з такого.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано суду для огляду оригінал Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007, який судом оглянуто і досліджено в судовому засіданні. Зазначений Договір в розділі «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити і підписи сторін» містить підпис представника Теплопостачальної організації - директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району Позднюка Ю.І., скріплений печаткою Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, та підпис Споживача - ФОП Батракова А.О.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили, що підпис Споживача - ФОП Батракова А.О. на Договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 виконаний не Батраковим А.О. (відповідний експертний висновок). Клопотання про призначення і проведення експертизи щодо підпису Споживача - ФОП Батракова А.О. на Договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 відповідачем не заявлялось.
Стосовно відсутності на Договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 печатки ФОП Батракова А.О., то з цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до положень ст. 581 ГК України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Крім того, з бази даних «Діловодство господарського суду» судом встановлено, що в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/2601/14 (номер провадження 13/45/14) за позовом Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до ФОП Батракова А.О., м. Запоріжжя про стягнення 4890,62 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період березень - квітень 2013 року та жовтень 2013 року - квітень 2014 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007, в тому числі 4584,33 грн. основного боргу, 240,95 грн. пені та 65,34 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 у справі № 908/2601/14 позовні вимоги задоволено повністю.
Під час розгляду справи № 908/2601/14 відповідачем не ставилося питання, про те, що Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 ним не укладався і не підписувався.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 у справі № 908/2601/14 сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набрало законної сили. Зазначене рішення оприлюднене 23.09.2014 на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Доводи відповідача про недоведеність позивачем обов'язку відповідача сплатити 12120,98 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період суд також вважає безпідставними і недоведеними, з огляду на таке.
За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України «Про теплопостачання».
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
З наведеного слідує висновок, що навіть відсутність укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем письмового договору на постачання теплової енергії не нівелює обов'язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2017 у справі № 910/1255/16.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, що протягом спірного періоду ним не споживалася теплова енергія на об'єкті нежитлове приміщення № 74 по вул. Сталеварів, 7 в м. Запоріжжі.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2.8 Договору, яким встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 882,76 грн., яка розрахована за невиконання зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії з листопада 2018 року по березень 2019 року загальний період з 20.12.2018 по 29.08.2019 з урахуванням приписів ст. 258 ЦК України і ст. 232 ГК України.
Розрахунок пені, наданий позивачем, судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнаний таким, що виконаний не правильно. Зокрема, при розрахунку пені позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення внесення плати за надані послуги з теплопостачання.
Отже, за несплату спожитої теплової енергії з листопада 2018 року по березень 2019 року за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007, стягненню з відповідача підлягає 877,40 грн. пені.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 877,40 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 вимоги про стягнення з нього річних відсотків та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 770,26 грн. втрат від інфляції, які розраховані за загальний період з грудня 2017 року по липень 2019 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 770,26 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та задовольняється судом повністю.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за несплату відповідачем спожитої теплової енергії за загальний період з жовтня 2017 року по березень 2019 року включно за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 становить 390,48 грн. При цьому, як вбачається з надано позивачем розрахунку, 3 % річних нараховані за загальний період з 20.11.2017 по 29.08.2019.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний правильно.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 390,48 грн. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та задовольняється судом повністю.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12120,98 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 877,40 грн. пені, 770,26 грн. інфляційних втрат та 390,48 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, м. Запоріжжя про стягнення 14164,48 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202925 від 01.05.2007 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 , установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 12120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн. 98 коп. основного боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Батракова Андрія Олександровича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № НОМЕР_3 , установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 40 коп. пені, 770 (сімсот сімдесят) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 390 (триста дев'яносто) грн. 48 коп. 3 % річних та 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 27 коп. судового збору. Видати наказ.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 16» грудня 2019 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.