номер провадження справи 35/103/19
05.12.2019 Справа № 908/2336/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144)
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133)
про стягнення коштів
за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від ТОВ «ТД «ОКЗ «Одескабель»: Тивоненко Д.Р., ордер серії АР №1005274 від 12.08.2019;
від ДП «НАЕК «Енергоатом»: Кузьменко В.Ю., довіреність № 2789 від 02.09.2019;
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» з позовом до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 3052128,00 грн, пеню у розмірі 133640,68 грн, інфляційні збитки у розмірі 20089,05 грн, 3% річних у розмірі 23167,86 грн.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 28.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2336/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 29.08.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.
09.09.2019 до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.10.2019.
27.09.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», в якій позивач просить стягнути з відповідача 180 171,47 грн пені за порушення строків поставки продукції за договором №730(1)18УК від 06.12.2018.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.09.2019, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 27.09.2019 зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі №908/2336/19. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, яке призначено на 09.10.2019 о 10 год. 45 хв.
Ухвалою суду від 09.10.2019 відкладено підготовче засідання на 06.11.2019 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 06.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 09.12.2019. відкладено підготовче судове засідання на 03.12.2019 о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 03.12.2019 за клопотанням представників сторін оголошено перерву до 05.12.2019 для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.
В судовому засіданні 05.12.2019 за письмовим клопотанням представників сторін закрито підготовче провадження, суд перейшов до розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за первісним позовом вказує, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки продукції №730(1)18УК від 06.12.2018 відповідачем за первісним позовом порушено строки оплати поставленого товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 3 052 128,00 грн основного боргу, 133 640,68 грн пені, 20 089,05 грн інфляційних втрат, 23 167 ,86 грн.
Позивачем за первісним позовом неодноразово подавалися заяви про зменшення позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду. Остаточна заява про зміну позовних вимог подана 03.12.2019, позивач просить стягнути з відповідача 903 172,44 грн основного боргу, 246 147,51 грн пені, 32 341,93 грн 3% річних.
Заява не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України, судом прийнята, розглядаються уточнені позовні вимоги.
Також 05.12.2019 від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що всі докази понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення в даній справі.
В судовому засіданні 05.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві. Обґрунтовуючи відзив зазначає, що договором не передбачено поетапної поставки товару, відтак продукція вважається поставленою в повному обсязі 11.04.2019, отже саме з цієї дати виник обов'язок відповідача здійснити оплату товару.
Також вважає, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат одночасно суперечать ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, умовами договору №730(1)18УК від 06.12.2018 не передбачено стягнення пені з покупця за порушення строків оплати.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Зустрічні позовні вимоги заявлені з тих підстав, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №730(1)18УК від 06.12.2018 продавцем порушено строки поставки товару, у зв'язку з чим покупцем нараховано передбачену умовами п. п. 7.1, 7.2. договору пеню у розмірі 180 171,47 грн.
В судовому засіданні 05.12.2019 представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач за зустрічним позовом проти позову не заперечив, відзиву на позов не надав.
05.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до суми 20 000,00 грн. Клопотання обґрунтовано тим, що підприємство має тяжкий матеріальний стан та низку кредитів в банківських установах. Заявник вважає, що заявлений розмір штрафних санкцій є надмірно великим, при цьому позивач за зустрічним позовом не наводить обставин, які підтверджують понесені ним збитки у зв'язку з простроченням поставки.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».
В судому засіданні 05.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
06.12.2019 між ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» - постачальник та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ВП ЗАЕС - покупець укладено договір №730(1)18УК, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію: ДК021:2015-31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура» (Світильники) на загальну суму 3 052 128,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 508688,00 грн.
Строк поставки товару: грудень 2018 року (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунок за продукцію, поставлену згідно п. 1.1. договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.
Пунктом 4.3. договору визначено, що продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: витратними накладними - 3 прим., рахунком-фактурою, паспортом, копією сертифікату якості, сертифікату відповідності, декларації відповідності або іншого документу, підтверджуючого якість продукції, завіреною постачальником.
За умовами п. 4.4. договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання продукції, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.
В п. 4.5. договору сторони встановили обов'язок постачальника оповістити покупця про відвантаження продукції телеграмою (факсограмою, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 днів до початку відвантаження з обов'язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження, номер договору, кількість місць, кількість штук, ціна.
Пунктом 11.1 договору визначено, що він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання.
Постачальником поставлено покупцеві товар за наступними видатковими накладними:
- №128208 від 20.03.2019 на суму 177 627,36 грн (податкова накладна зареєстрована 02.04.2019);
- №128425 від 03.04.2019 на суму 549 806,40 грн (податкова накладна зареєстрована 23.04.2019);
- №128557 від 11.04.2019 на суму 421 518,24 грн (податкова накладна зареєстрована 24.04.2019);
- №128536 від 09.04.2019 на суму 1 903 176,00 грн (податкова накладна зареєстрована 23.04.2019), а всього поставлено товару на суму 3 052 128,00 грн.
Про приймання поставленого товару покупцем свідчать підписи уповноваженої особи на видаткових накладних.
Покупцем отриманий товар оплачено не в повному обсязі, про що свідчать наступні платіжні доручення:
- №7522 від 15.05.2019 на суму 177 627,36 грн,
- №12314 від 30.08.2019 на суму 500 400,00 грн,
- №13771 від 27.09.2019 на суму 200 100,00 грн,
- №13343 від 16.09.2019 на суму 200 100,00 грн,
- №14347 від 01.10.2019 на суму 200 100,00 грн,
- №14901 від 21.10.2019 на суму 189 068,30 грн,
- №14902 від 21.10.2019 на суму 62 365,56 грн,
- №15375 від 01.11.2019 на суму 37 038,00 грн,
- №12450 від 02.09.2019 на суму 32 248,42 грн,
- №12452 від 02.09.32019 на суму 101,52 грн,
- №12286 від 23.08.2019 на суму 501 000,00 грн,
- №12448 від 02.09.2019 на суму 48 806,40 грн.
У зв'язку з порушенням покупцем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару утворилася заборгованість у розмірі 903 172,44 грн.
Невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Доказів повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати товару відповідачем за зустрічним позовом не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 903 172,44 грн законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача про те, що договором не передбачено поставки товару частинами, судом не приймається, оскільки умовами договору не визначено порядку поставки товару: чи то партіями, чи одноразово в повному обсязі, пунктом 1.2. договору визначено лише строк поставки - грудень 2018 року.
За порушення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 246 147,51 грн та 3% річних у розмірі 32 341,93 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та періоди нарахування, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування, оскільки позивачем до періодів нарахування включено і день внесення оплати. Таким чином, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума 3% річних у розмірі 31 592,14 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 246 147,51 грн задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що дійсно мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
В позовній заяві позивач в обґрунтування вимоги про стягнення пені посилається на ст. 231 Цивільного кодексу України та ст. 343 Господарського процесуального кодексу України. Проте, з доводами позивача в цій частині погодитися не можливо.
Законодавець встановлює, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. за № 543/96-ВР, пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.
В даному випадку, Сторони в Договорі не передбачили відповідальності покупця перед постачальником за прострочення платежу, договір не містить посилання на конкретний розмір пені, а доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у відносинах сторін відсутні.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені в сумі 246 147,51 грн за прострочення виконання грошових слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені за прострочення поставки товару суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках. Коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, за якою допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% вказаної вартості . нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Як вже зазначалося, умовами договору визначено строк поставки товару - грудень 2018 року. Вищезазначеними видатковими накладними підтвердження прострочення постачальником строку поставки товару.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з претензією вих. № 28-23/3329/438 від 12.02.2019 щодо оплати нарахованих за період з 01.01.2019 по 06.02.2019 пені у розмірі 112 928,74 грн та штрафу у розмірі 213 648,96 грн.
Платіжним дорученням №3521 від 14.02.2019 постачальником сплачено штрафні санкції на загальну суму 326 577,70 грн.
07.05.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №28-23/9696 щодо оплати нарахованої за період з 03.04.2019 по 10.04.2019 пені у розмірі 180 171,47 грн.
Відповіді на претензію не надано, сума штрафних санкцій не сплачена.
Перевіривши надані позивачем за зустрічним позовом розрахунки пені, судом встановлено, що розрахунки здійснено вірно, відтак позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем за зустрічним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є суб'єктом господарювання і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Суд зазначає, що уклавши договір поставки продукції №730(1)148УК, відповідач був обізнаний про існуючі строки поставки, передбачені у п. 1.2 договору, та правові наслідки порушення строків поставки товару.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеними вимогам, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144, ідентифікаційний код юридичної особи 30332681) 903 172,44 грн основного боргу, 3% річних в сумі 31 592,14 грн, судовий збір у сумі 14 021,47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144, ідентифікаційний код юридичної особи 30332681) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) пеню в сумі 180 171,47 грн, судовий збір у сумі 2 702,57 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року.
Суддя О.А. Топчій