04.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/313/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом
позивача 1 Фізичної особи-підприємця Ороса Василя Юрійовича, м. Ужгород,
позивача 2 Фізичної особи-підприємця Орос Оксани Степанівни, м. Ужгород,
позивача 3 Фізичної особи-підприємця Ороса Богдана Васильовича м. Ужгород,
позивача 4 Фізичної особи-підприємця Орос Наталії Миколаївни, м. Ужгород,
позивача 5 Фізичної особи-підприємця Орос Мар'яни Іванівни, м. Ужгород
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород
про стягнення на користь:
- фізичної особи-підприємця Ороса Василя Юрійовича суми 22773,88 грн., в тому числі 5547,95 грн. річних за користування чужими коштами; 17225,93 грн. інфляційних втрат;
- фізичної особи-підприємця Орос Оксани Степанівни суми 30365,17 грн., в тому числі 7397,26 грн. річних за користування чужими коштами; 22967,91 грн. інфляційних втрат;
- фізичної особи-підприємця Ороса Богдана Васильовича суми 11112,19 грн., в тому числі 2846,03 грн. річних за користування чужими коштами; 8266,16 грн. інфляційних втрат;
- фізичної особи-підприємця Орос Наталії Миколаївни суми 30365,17 грн., в тому числі 7397,26 грн. річних за користування чужими коштами; 22967,91 грн. інфляційних втрат;
- фізичної особи-підприємця Орос Мар'яни Іванівни суми 30365,17 грн., в тому числі 7397,26 грн. річних за користування чужими коштами; 22967,91 грн. інфляційних втрат.
секретар судового засідання - Штундер Д.Л.
За участю представників сторін:
від позивачів - Орос В.В., адвокат
від відповідача - Романець Н.Й., предст. за дов., Фабін Н.А., предст. за дов.
від 3-ї особи відповідача - Станко Т.В., довіреність № 13-20/6 від 09.01.2019
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення зазначених сум річних та інфляційних нарахувань у зв'язку з невиконанням відповідачем рішень суду по сплаті присуджених сум у справах № № 907/368/16, 907/868/17.
Ухвалою суду від 03 червня 2019 року головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 03 липня 2019 року відкладено підготовче засідання.
В ході проведення підготовчого провадження ухвалою суду від 03.07.2019 судом замінено відповідача у справі - Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, а також залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
В подальшому, в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г., за розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2019 № 02-02/157/19 було проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи. За наслідками такого розподілу, 27.08.2019 спір передано на розгляд судді Андрейчук Л.В.
Ухвалою суду від 27.08.2019 справу прийнято до провадження у справі, постановлено розгляд справи почати спочатку, встановлено сторонам процесуальний строк для подання письмових документально обґрунтованих пояснень по суті спору та призначено підготовче засідання.
В ході підготовчого провадження позовні вимоги було збільшено, внаслідок чого заявлена до стягнення сума складає 124981,58 грн.(ухвала суду від 09.10.2019).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2019, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивачі, посилаючись на наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по орендній платі та неналежне виконання відповідачем рішень суду (несплату присуджених рішеннями у справах № 907/368/16 та №907/868/17 до стягнення сум), на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахували і просять стягнути з відповідача втрати від інфляції та три відсотки річних всього на суму 124981,58 грн. за період: липень 2016-травень 2019 року.
Заперечення відповідача.
Вважає, що до нього (відповідача) не може бути застосована цивільно - правова відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період перебування судових рішень на виконанні відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Рішеннями Господарського суду Закарпатської області № 907/368/16 та 907/868/17, які набрали законної сили, на Ужгородське об'єднане управління ПФУ Закарпатської області вже покладена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України, так як крім суму боргу присуджено до стягнення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Зауважив, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Так, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повідомляло, що у зв'язку з наявністю підстав, визначених ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року, на виконанні за бюджетною програмою KПKB 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» перебувають накази, видані на виконання зазначених рішень суду. Однак, такі виконавчі документи згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 червня 2012 року "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" віднесено до третьої черги погашення заборгованості. Таким чином, накази прийняті та опрацьовані, відтак, перебувають на виконанні у головному управлінні Державної казначейської служби України у Закарпатській області та включені до третьої черги задоволення вимог, виконання якого здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування коштів.
Відповідь на відзив
Вважає твердження відповідача про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за період перебування судових рішень на виконанні відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судовик рішень" помилковим. Згідно з ч. 1 ст. 3 згаданого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тому, саме відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відтак, саме до нього слід застосовувати відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.
Доводи відповідача про те, що рішеннями суду по справах № 907/368/16 та № 907/868/17 до відповідача вже застосовано наслідки прострочення грошових зобов'язань, тобто вже нараховано відсотки річних та інфляційні втрати вважає також безпідставними, оскільки предметом спору у справі. що розглядається є інший період, аніж у вказаних рішеннях суду.
Заперечення відповідача
Заперечення на відповідь зводяться до тверджень про те, що договірні зобов'язання припинені, означені вище рішення суду виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому нарахуванні позивачами інфляційних та трьох відсотків річних є безпідставним.
Пояснення третьої особи
Головне управління Казначейства підтвердило, що спірні накази обліковано для їх виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», внесло відомості до прикладного програмного забезпечення та повідомило про це заявників листами від 24.09.2018 № 13.2-15/356-2988, від 24.09.2018 № 13.2-15/352-2984, від 24.09.2018 № 13.2-15/354-2986, від 24.09.2018 № 13.2-15/353-2985 та від 24.09.2018 № 13.2-15/355-2987. Тому зазначає, що розглянувши заяви позивачів Орос В.Ю. , Орос О.С. , Орос Б.В. , Орос Н.М. , Орос М.І. про виконання судових рішень по справах № 907/368/16 та № 907/868/17, листи-відповіді Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про відсутність коштів для виконання рішень суду, та здійснивши облік вищеперерахованих виконавчих документів за КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» у зв'язку з невиконанням Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області цих рішень суду, діяло в межах та на підставі норм чинного законодавства України.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року по справі № 907/368/16 відмовлено в задоволенні первісного позову Ужгородського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до фізичних осіб-підприємців: Ороса Василя Юрійовича, Орос Оксани Степанівни, Ороса Богдана Васильовича, Орос Наталії Миколаївни та Орос Мар'яни Іванівни про зобов'язання внести зміни у договір оренди та частково задоволено зустрічний позов фізичних осіб-підприємців: Ороса Василя Юрійовича, Орос Оксани Степанівни, Орос Наталії Миколаївни та Орос Мар'яни Іванівни про стягнення коштів та присуджено до стягнення з Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь:
- фізичної особи-підприємця Ороса Василя Юрійовича суму 9045,77 грн., в т. ч. 8856,00 грн. боргу по орендній платі, 15,29 грн. річних та 174,48 грн. пені; суму 135,69 грн. на відшкодування судового збору;
- фізичної особи-підприємця Орос Оксани Степанівни суму 12061,04 грн., в т. ч. 11808,00 грн. боргу по орендній платі, 20,38 грн. річних та 232,66 грн. пені; суму 180,92 грн. на відшкодування судового збору;
- фізичної особи-підприємця Орос Наталії Миколаївни суму 12061,04 грн., в т. ч. 11808,00 грн. боргу по орендній платі, 20,38 грн. річних та 232,66 грн. пені; суму 180,92 грн. на відшкодування судового збору;
- фізичної особи-підприємця Орос Мар'яни Іванівни суму 12061,04 грн., в т. ч. 11808,00 грн. боргу по орендній платі, 20,38 грн. річних та 232,66 грн. пені; суму 180,92 грн. на відшкодування судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017. А згодом і постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08 травня 2018 року вказане рішення Господарського суду Закарпатської області залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі № 907/368/16 Господарським судом Закарпатської області 10 січня 2018 року було видано відповідні накази.
Поряд з цим, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16 квітня 2018 року (з врахуванням внесених ухвалою суду від 08 травня 2018 року № 907/868/17 виправлень) позов фізичних осіб-підприємців Ороса Василя Юрійовича, Орос Оксани Степанівни, Ороса Богдана Васильовича, Орос Наталії Миколаївни та Орос Мар'яни Іванівни до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про стягнення коштів задоволено та присуджено до стягнення з Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь:
- фізичної особи-підприємця Ороса Василя Юрійовича суму 138570,74 грн., в тому числі: 108302,17 грн. боргу по орендній платі; 4540,62 грн. річних за користування чужими коштами; 3086,34 грн. пені; 22 641,61 грн. інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат - 2095,02 грн.
- фізичної особи-підприємця Орос Оксани Степанівни суми 184760,98 грн., в тому числі: 144402,89 грн. боргу по орендній платі; 6054,16 грн. річних за користування чужими коштами; 4115,12 грн. пені; 30188,81 грн. інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат - 2793,35 грн.
- фізичної особи-підприємця Ороса Богдана Васильовича суми 84164 грн., в тому числі: 65087,87 грн. боргу по орендній платі; 2904,71 грн. річних за користування чужими коштами; 1714,63 грн. пені; 14456,79 грн. інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат - 1218,18 грн.
- фізичної особи - підприємця Орос Наталії Миколаївни суми 184760,98 грн., в тому числі: 144402,89 грн. боргу по орендній платі; 6054,16 грн. річних за користування чужими коштами; 4115,12 грн. пені; 30188,81 грн. інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат - 2793,35 грн.
- фізичної особи - підприємця Орос Мар'яни Іванівни суми 184760,98 грн., в тому числі: 144402,89 грн. боргу по орендній платі; 6054,16 грн. річних за користування чужими коштами; 4115,12 грн. пені; 30188,81 грн. інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат - 2793,35 грн.
Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2018 року та Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2018 року вказане рішення у справі № 907/868/17 залишено без змін.
03 вересня 2018 року Господарським судом Закарпатської області було видано накази на його виконання.
У зв'язку з невиконанням боржником наведених вище судових рішень, посилаючись на наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання (несплату присудженої до стягнення суми основного боргу по орендній платі), на підставі положення ст. 625 Цивільного кодексу України позивачами нараховано і поставлено вимогу про стягнення з відповідача:
по рішенню № 907/368/16
- суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з липня 2016 року до травня 2019 року включно, які становлять: ФОП Орос В.Ю. -3471,55 грн.; ФОП Орос О.С. - 4628,74 грн.; ФОП Орос Н.М. - 4628,74 грн.; ФОП Орос М.І. - 4628,74 грн;
- суми нарахованих 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.07.2016 до 29.07.2019 року включно та становлять: ФОП Орос В.Ю. - 812,33 грн.; ФОП Орос О.С. - 1083,10 грн.; ФОП Орос Н.М. - 1083,10 грн.; ФОП Орос М.І. - 1083,10 грн.
по рішенню № 907/868/17
- суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з лютого 2018 року до травня 2019 року включно, які становлять: ФОП Орос В.Ю. -13754,38 грн.; ФОП Орос О.С. -18339,17 грн.; ФОП Орос Б.В. - 8266,16 грн.; ФОП Орос Н.М. - 18339,17 грн.; ФОП Орос М.І. - 18339,17 грн;
- суми нарахованих 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.02.2018 до 29.07.2019 року включно та становлять: ФОП Орос В.Ю. - 4735,62 грн.; ФОП Орос О.С. - 6314,16 грн.; ФОП Орос Б.В. - 2846,03 грн.; ФОП Орос Н.М. - 6314,16 грн.; ФОП Орос М.І. - 6314,16 грн.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, внормовано, що встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, доведенню у даній справі не підлягають.
Оскільки судовими актами (рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2017 № 907/368/16 та від 03.09.2018 № 907/868/17) було встановлено факт наявності заборгованості відповідача - Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області) по орендній платі перед позивачами у справі та обставини виникнення цих грошових зобов'язань, тому доведенню у цій справі не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
На підставі вимог процесуального закону Господарським судом Закарпатської області було видано накази у справах №№ 907/368/16 та 907/868/17, де стягувачами є фізичні особи-підприємці Орос В.Ю., Орос О.С. Орос Б.В., Орос Н.М. та Орос М.І., а боржником - Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.
Вказані накази боржником не виконані. Факт невиконання Ужгородським ОУПФУ Закарпатської області рішень суду по справах № 907/368/16 та № 907/868/17 підтверджується наявними у справі листами-відповідями останнього від 20 травня 2019 року (№№ 4601/08, 4602/08, 4603/08, 4604/08, 605/08, 4606/08,4607/08, 4608/08, 4609/08) та листами-відповідями Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 20 травня 2019 року (№№13.2- 24-06/783; 13.2-22-10/777 13.2-22-10/778; 1 3.2-24-06/78 1; 1 3.2-24-06/784; 13.2-22-10/779; 1 3 .2-24-06/780; 1 3 .2-24-06/782, 1 3 .2-24-06/786).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов'язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таку позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18), а згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачами правомірно та обґрунтовано проведено нарахування на встановлену судовими рішеннями, однак, не погашену в ході їх виконання, суму заборгованості, втрат від інфляції та три відсотки річних.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Заперечення відповідача щодо безпідставності заявлення вимоги саме йому сплатити проведені позивачами на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, органи казначейства не набувають статусу боржника за рішенням суду, які вони виконують, та не відбувається зміна боржника у зобов'язані.
Оскільки, Головне управління ПФУ Закарпатської області як правонаступник Ужгородського ОУПФУ Закарпатської області є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання (не сплатив орендну плату), то саме до нього слід застосовувати відповідальність передбачену ст. 625 ЦК України.
Наведеними висновками суду спростовується і заперечення відповідача, які ґрунтуються на тому, що позивачами вже було проведено нарахування сум інфляційних втрат та річних. До того ж, нарахування, які є предметом спору, здійснені позивачами після винесення рішень у господарських справах № 907/368/16 та № 907/868/17, тобто за інший період, і проведені виключно на суму основного боргу.
Щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат
Здійснивши перевірку (за допомогою системи «Ліга») заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку по наявність незначних арифметичних помилок у їх розрахунку. Тому, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення річних підлягає до задоволення в частині стягнення 124729,18 грн., в задоволенні решти йому належить відмовити.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку, що в частині стягнення 124729,18 грн. позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в задоволенні ж решти вимог - належить відмовити.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 74, 80, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь
- фізичної особи-підприємця Ороса Василя Юрійовича суми 22728,43 грн., в тому числі 5547,60 грн. річних за користування чужими коштами; 17180,83 грн. інфляційних втрат; а також 349,63 грн. на відшкодування судового збору.
- фізичної особи-підприємця Орос Оксани Степанівни суми 30304,56грн., в тому числі 7396,79 грн. річних за користування чужими коштами; 22907,77 грн. інфляційних втрат; а також 466,17 грн. на відшкодування судового збору.
- фізичної особи-підприємця Ороса Богдана Васильовича суми 11087,07грн., в тому числі 2846,03 грн. річних за користування чужими коштами; 8241,04 грн. інфляційних втрат; а також 168,99 грн. на відшкодування судового збору.
- фізичної особи-підприємця Орос Наталії Миколаївни суми 30304,56грн., в тому числі 7396,79 грн. річних за користування чужими коштами; 22907,77 грн. інфляційних втрат; а також 466,17 грн. на відшкодування судового збору.
- фізичної особи-підприємця Орос Мар'яни Іванівни суми 30304,56грн., в тому числі 7396,79 грн. річних за користування чужими коштами; 22907,77 грн. інфляційних втрат, а також 466,17 грн. на відшкодування судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019
Суддя Андрейчук Л.В.