03.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/235/19
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
при секретарі судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацьке підприємство "Фем-Інвест", м. Ужгород (далі - товариство)
про стягнення 217501,94 грн.
представники:
позивача - Гомза Д.В., представник за довіреністю
відповідача - Кузка С.О, адвокат
Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (далі - департамент) звернувся до суду з даним позовом у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів за користування землею за період з липня 2018р. по лютий 2019 р. за договором оренди № 1980 від 13.07.2018р., який був укладений шляхом підписання сторонами мирової угоди (затвердженої ухвалою господарським судом Закарпатської області від 17.10.2018 р. у справі 907/505/18)/
У ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених у позові, наполягає на їх задоволенні та стягненні заборгованості на суму 217501,94 грн.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав; у ході судового провадження клопотав про відкладення засідання суду у зв'язку з можливим самостійним врегулюванням сторонами спірних відносин. Представник відповідача присутній у судовому засіданні не надав доказів врегулювання спору та не спростував позовних вимог.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін встановив наступне.
17.10.2018р. ухвалою господарського суду Закарпатської області у справі № 907/505/18 було затверджено мирову угоду укладену 17.10.2018р. департаментом та товариством. Зазначеною мировою угодою позивач та відповідач дійшли згоди щодо укладення договору оренди земельної ділянки № 1980 від 13.07.2018 р., загальною площею 1, 3420 га по вул. Гранітній , 14 у м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209).
За умовами договору департамент передав, а товариство прийняло в оренду зазначену земельну ділянку під виробничими будівлями та спорудами та для їх обслуговування. Сторони узгодили істотні умови договору, зокрема, орендну плату, яка становить 342 842,08 грн. на рік / 28570,17 грн. на місяць, строки оплати - щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 40 прикінцевих положень даного договору - договір набирає
чинності з 13.07.2018р., при цьому розмір місячних нарахувань плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 цього договору.
Укладаючи мирову угоду сторони підтвердили, що всі її умови відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам, а також породжують появу наслідків, зазначених в тексті мирової угоди.
Матеріалами справи у ході судового розгляду справи встановлено, що позивач виконав зобов'язання за договором оренди передавши об'єкт оренди відповідачеві. Однак, останній як орендар обов'язків за договором на протязі його щодо оплати орендної плати не виконав, у результаті чого за період з липня 2018 року по лютий 2019 року виникла його заборгованість на суму 217501,94 грн., що становить предмет даного спору.
Наведене не спростовано відповідачем у судовому розгляді справи.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Мирова угода у розумінні змісту ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
Суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За фактичних обставин справи позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими та доведеними, тому на підставі наведених приписів чинного законодавства підлягають задоволенню судом - з відповідача належить стягнути на користь позивача спірну заборгованість на суму 217501,94 грн.
За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю українсько - словацьке підприємство «Фем-Інвест» (88000, м. Ужгород, вул. Гранітна 14, код ЄДРПОУ 31682629) на користь департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, З, код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість по орендній платі на суму 217501,94 грн. (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот одна грн. 94 коп.) та у відшкодування сплаченого судового збору суму 3692,00 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто дві грн. 00 коп).
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 12.12.2019
Суддя Ушак І.Г.