вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
11.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3483/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 891 076,62 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Представники:
від позивача: Семенов С.В., ордер ДП№1779/000030 від 24.06.2019, адвокат;
від відповідача: Скиба О.С., дов. №159/ПУ/2019, адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Компанія "ДТЕК "Павлоградвугілля" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 891 076, 62 грн, з яких: основний борг у розмірі 848 644, 40 грн та пеню у розмірі 42 432, 22 грн.
Позовну вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого обладнання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.09.2019 відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що між сторонами укладено третейську угоду, яка міститься у спірному договорі № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017, а тому цей спір повинен розглядатися у третейському суді. На підставі чого відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
16.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що третейська угода про передачу спору на вирішення третейського суду між сторонами не укладалась.
Ухвалою від 10.10.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 23.10.2019.
21.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти розгляду даного спору в господарському суді, оскільки сторонами у спірному договорі укладено угоду про передачу спорів, які виникають при виконанні цього договору, на розгляду третейського суду.
22.10.2019 від позивача надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 1 028 809,12 грн, з яких: основний борг - 848 644,40 грн, пеня - 42 432,22 грн, 3 % річних - 44 461,16 грн та інфляційні втрати - 92 671,96 грн.
Судом прийнято заяву позивача до розгляду.
Протокольною ухвалою від 23.12.2019 розгляд справи відкладено на 21.11.2019.
11.11.2019 від позивача надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якій він просив суд доповнити позовні вимоги вимогою про визнання третейської угоди (у вигляді третейського застереження) викладену в розділі 7 Договору постачання № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 такою, що є не чинною.
Протокольною ухвалою від 21.11.2019 розгляд справи відкладено на 03.12.2019.
02.12.2019 від відповідача надійшов відзив на заяву про доповнення позовних вимог, в якому він заперечив проти задоволення вказаної заяви.
Протокольною ухвалою від 03.12.2019 розгляд справи відкладено на 11.12.2019.
11.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про доповнення позовних вимог, в якій він зазначив, що заява про доповнення позовних вимог не є одночасною зміною предмету та підстав позову. Повторно просив суд визнати третейську угоду (у вигляді третейського застереження) викладену в розділі 7 Договору постачання № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 такою, що є не чинною.
Суд, розглянувши заяву позивача про доповнення позовних вимог від 11.11.2019 та відповідь на відзив від 11.12.2019, зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Зі змісту заяви позивача про доповнення позовних вимог вбачається, що позивач просить суд доповнити позовну заяву додатковою вимогою, яка є новим предметом розгляду у цій справі. Так разом з вимогою про стягнення заборгованості, позивач просить визнати третейську угоду (у вигляді третейського застереження) такою, що є нечинною. Ця додаткова вимога обґрунтована зовсім іншими підставами ніж ті, якими позивач обґрунтував позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відтак первісні підстави позову доповнюються новими підставами.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що такі заяви позивача про доповнення позовних вимог є заявами про одночасну зміну і предмету, і підстав позову. А тому по своїй суті є окремим позовом, який може бути самостійно.
До того ж заявляючи додаткову позовну вимогу, позивач мав сплатити судовий збір за її пдання, чого ним зроблено не було.
З огляду на викладене, суд не приймає до розгляду заяву позивача про доповнення позовних вимог від 11.11.2019 та відповідь на відзив від 11.12.2019 в частині вимоги про визнання третейської угоди нечинною, як такі, що не відповідають частині 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо права сторін передати спір на вирішення третейського суду
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається... До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Випадки, коли право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом обмежені перелічені у частині 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, спір може бути передано на розгляд третейського суду, за умови укладення між сторонами третейської угоди (третейського застереження) з певними обмеженнями, які встановлено законом, зокрема частиною 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України та статтею 6 Закону України «Про третейські суди».
Щодо укладення сторонами третейської угоди (третейського застереження)
Згідно частин 1, 4, 6, 9 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
09.02.2017 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" було укладено договір поставки №3925-ПУ-УМТС, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.24-38).
У пункті 7.5 договору сторони погодили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку із виконанням цього договору або стосуються його змін, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються у третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc").
Наразі між сторонами існує спір про стягнення заборгованості за договором поставки, тобто спір стосується виконання договору. Це спростовує твердження позивача про те, що спір, який виник між сторонами не може бути розглянутий третейським судом.
Пунктами 7.6 - 7.15 сторони врегулювали порядок створення такого суду
Вказане спростовує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив про те, що третейська угода не укладалась.
Щодо порядку формування третейського суду
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України "Про третейські суди", порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.
Сторонами у пунктах 7.6 - 7.15 договору встановлено порядок формування складу третейських суддів, вимоги до суддів, процедура та правила розгляду третейського спору.
Відповідно до пункту 7.6 договору, третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє в складі трьох третейських суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами у порядку, передбаченому пунктом 7.9 цього договору.
Пунктом 7.8 договору передбачено, що третейський розгляд порушується за допомогою вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим договором.
Згідно пункту 7.9 договору, склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується у наступному порядку. Одного з третейських суддів вбирає позивач, вказавши інформацію про нього, відповідно до пункту 7.10 цього договору та Закону України "Про третейські суди", в своїй вимозі.
Другий третейський суддя обирається відповідачем, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачеві, про призначення третейського судді, відповідач вказує інформацію про нього, дає згоду відповідно до пункту 7.10 цього договору та Закону України "Про третейські суди".
Аналіз вищевказаних пунктів договору дозволяє зробити висновок, що вимога про третейський розгляд спору повинна виходити від позивача. Саме у цій вимозі позивач вказує першого суддю, якій повинен увійти до складу третейського суду. Тільки після цих дій позивача, відповідач протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги повинен надати позивачу відповідь у якій зазначається суддя, який обраний відповідачем до складу третейського суду.
Відповідно до пункту 7.9 договору третій третейський суддя, який виступає в якості голови, обирається двома обраними третейськими суддями, протягом 30 календарних днів з моменту вибору другого третейського судді, з урахуванням вимог пункту 7.10 цього договору та Закону України "Про третейські суди".
Позивач вказує про те, що ним на адресу відповідача було направлено вимогу про третейський розгляд №39 від 10.06.2019 (арк.с.168), в якій позивач просить відповідача прискорити оплату заборгованості для можливості поставки продукції або передати спір на розгляд третейського суду, призначивши суддів згідно договору. У зв'язку з тим, що відповідач ухилився від створення третейського суду, позивачем було пред'явлено позов до господарського суду. Тому позивач вважає що третейська угода не може бути реалізована.
Належні докази направлення вказаного вище листа на адресу відповідача матеріали справи не містять, при цьому відповідач заперечує про його отримання.
Суд не приймає вказаний лист як належний доказ, який підтверджує, що позивачем розпочато процедуру формування третейського суду, передбачену пунктом 7.9 договору, а також як доказ направлення відповідачу вимоги в порядку пункту 7.8 договору, з огляду на таке.
По-перше, лист не містить вимоги про третейський розгляд спору. У листі лише вимагається прискорити оплату заборгованості, а у разі, якщо такого не станеться передати спір на розгляд третейського суду. Причому зі змісту листа вбачається, що позивач очікую дій щодо передачі спору на вирішення третейського суду саме від відповідача.
По-друге, лист не містить прізвища судді, якого обирає позивач для третейського розгляду.
Тому суд стверджує, що позивачем не здійснено необхідних дій на реалізацію третейської угоди, а саме: не направлено відповідачу вимогу про розгляд спору у третейському суді, а також не здійснені, передбачені третейським застереженням дії, спрямовані на формування третейського суду. При цьому можливість реалізувати третейське застереження не втрачена.
Інші доводи позивача, які відхиляються судом
Так, позивач зазначав, що спір не може бути переданий на розгляд до третейського суду, оскільки відсутня згода про це обох сторін.
З цього приводу суд зазначає, що дійсно Верховний Суд України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, посилаючись на частину другу статті 124 Конституції України, статті 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частину третю статті 1, частину другу статті 12 ГПК України в редакціях, чинних на час розгляду справи, частину першу статті 16 ЦК України, дійшов висновку про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У постанові Верховного Суду України зроблено такі висновки:
- третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається;
- відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, унеможливлює розгляд спору таким судом;
- у разі відсутності такого застереження господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, що оформлюється відповідним зверненням до суду.
Але, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові №904/493/16 від 28.08.2018 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
З матеріалів справи вбачається, що третейська угода, яка викладена у пункті 7.5 договору не визнана судом недійсною та є чинною. Доказів того, що вказана третейська угода не може бути виконана сторонами суду не надано.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Враховуючи, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), відповідач звернувся до суду із запереченнями проти вирішення спору в господарському суді, судом така угода не визнана недійсною, такою, що втратила чинність, та не встановлено неможливості виконання третейської угоди, суд вважає за необхідне застосувати норми пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 22, 129, 232, пунктом 7 частини 1 статті 226, статтями 234-235, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" (03028, м. Київ, пр. Науки, буд. 42/1, к.10, оф. 17 ідентифікаційний код 32419030) до Приватного акціонерного Товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд.76, ідентифікаційний код 00178353) про стягнення заборгованості у розмірі 1 028 809,12 грн залишити без розгляду.
Судові витрати покладаються на позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 235, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 16.12.2019
Суддя Я.С. Золотарьова