вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"05" грудня 2019 р. Cправа № 902/658/19
за первісним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, б. 150, м. Вінниця, 21037)
до:Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" ( вул. Соборна, буд. 59, м. Ямпіль, Ямпільський р-н, Вінницька обл., 24500)
про стягнення 2 279 069,15 грн.
за зустрічним позовом: Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" (вул. Соборна, буд. 59, м. Ямпіль, Ямпільський р-н, Вінницька обл., 24500)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, б. 150, м. Вінниця, 21037)
про визнання договору поставки недійсним
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю представників:
позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: не з'явився
відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом: Вересюк М.В., Проданець О.В.
12.08.2019 р. на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" до Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" про стягнення 2 279 069,15 грн.
Ухвалою суду від 16.08.2019 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" до Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" про стягнення 2 279 069,15 грн залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
06.09.2019 р. до суду від представника позивача надійшла заява (№494 від 05.09.2019 р.) про усунення недоліків позовної заяви, в якій зокрема представник позивача клопоче про продовження строку на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2019 р., щодо прийняття та долучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору, оскільки представник позивача адвокат Волошенюк О.В. перебувала у відпустці, тому даний фінансовий документ не був вчасно надісланий суду.
Ухвалою суду від 06.09.2019 р. визнано поважними причини пропуску строку Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" для подання доказів по справі № 902/658/19. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" строк для подання доказів і прийняти поданий письмовий доказ. Відкрито провадження у справі № 902/658/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.10.2019 р.
30.09.2019 р. від Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" до Господарського суду Вінницької області надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" про визнання договору поставки № ДА-90 від 30.07.2018 р. недійсним.
Ухвалами суду від 02.10.2019 р. зустрічний позов Приватного підприємства "АГРОТЕМП ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" про визнання договору поставки № ДА-90 від 30.07.2018 р. недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 902/658/19 та призначивши його розгляд в судовому засіданні на 18.10.2019 р. та повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 18.10.2019 р.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження у справі з власної ініціативи на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 18.10.2019 р. підготовче засідання у справі відкладено на 07.11.2019 р. Встановити учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 07.11.2019 р.
В судовому засіданні 07.11.2019 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 12.11.2019 р .
Ухвалою суду від 12.11.2019 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
На визначену дату судом з'явились представники відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.
Представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, при цьому суд зауважує, що від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в другому судовому засіданні.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом проти даного клопотання заперечив.
Судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Представники позивача за зустрічним позовом/вдповідача за первісним позовом проти позову первісного заперечили та повністю підтримали зустрічний позов.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає наступне: 30.07.2018 р. між ТОВ - підприємство «АВІС» та ПП «АГРОТЕМП ПЛЮС» був укладений Договір поставки № ДА - 90.
Відповідач порушив умови договору, що полягає у наступному.
Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Відповідач зобов'язується передати у власність Позивача, а Позивач, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника високо олеїнового органічного для промислової переробки врожаю 2018р. (надалі іменується «Товар»).
Згідно із п. 1.6. договору право власності на Товар у Позивача виникає в момент фактичного отримання партії Товару й товарно-супровідних документів на нього на складі Позивача, який знаходиться за адресою: Вінницька область, сим Крижопіль, вул. Тютюнника, буд. 88.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язується поставити Позивачу Товар у кількості 500 (п'ятсот) тон +/- 15%.
Пунктом 3.2. договору унормовано, що оплата за Товар здійснюється Позивачем у такому порядку:
3.2.1. 80% вартості Товару у вигляді попередньої оплати на підставі отриманого від Відповідача рахунку на партію товару у відповідності до графіку поставки Товару, узгодженого Сторонами, який є невід'ємною частиною даного Договору;
3.2.2. 20% вартості Товару оплачується протягом п'яти банківських днів від дати отримання від Відповідача документу, що підтверджує статус Товару як Органічного (Транзакційних сертифікатів).
Відповідно до п. 3.3. Договору оплата за Товар здійснюється Позивачем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, вказаний у Договорі.
Згідно із п. 3.4. Договору датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів, сплачених Позивачем за партію Товару на поточний рахунок Відповідача.
Товар у кількості 250 (двісті п'ятдесят) тон повинен бути поставлений Відповідачем Позивачу у період з 30 травня 2018р. по 31 грудня 2018р. (п. 4.1. Договору).
28.08.2018 р. відповідач направив на адресу Позивача Рахунок № 3 на оплату останнім 59 тон Товару (соняшник) за ціною 14 000,00 грн. за одну тону на загальну суму 991 200,00 грн.
17.09.2018 р. відповідач направив на адресу Позивача Рахунок № 2 на оплату останнім 41 тони Товару (соняшник) за ціною 14 125,00 грн. за одну тону на загальну суму 694 950,00 грн.
На виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кошти, що підтверджується такими платіжними дорученнями, а саме: № 8027 від 29 серпня 2018р. на суму 300 000,00 грн.; № 8290 від 06 вересня 2018р. на суму 300 000,00 грн.; № 8409 від 11 вересня 2018р. на суму 300 000,00 грн.; № 8503 від 14 вересня 2018р. на суму 91 200,00 грн.; № 8617 від 19 вересня 2018р. на суму 200 000,00 грн.; № 8766 від 24 вересня 2018р. на суму 200 400,00 грн.; № 8832 від 25 вересня 2018р. на суму 99 600,00 грн.; № 8861 від 26 вересня 2018р. на суму 194 950,00 грн. Всього на суму: 1 686 150,00 грн.
Позивач за первісним позовом стверджує, що товар у кількості 250 (двісті п'ятдесят) тон повинен бути поставлений відповідачем позивачу у період з 30.05.2018р. по 31.12.2018 р. (п. 4.1. Договору).
Проте, відповідач, у період 30.05.2018 р. по 31.12.2018 р., поставив позивачу Товар лише у кількості 100 тон, що підтверджується такими видатковими накладними, а саме: № 48 від 12.12. 2018 р. у кількості 41,080 т. на загальну суму 690 144,00 грн.; № 51 від 20 грудня 2018р. у кількості 59,120т на загальну суму 999 396,00 грн.
Всього: у кількості 100 т. на загальну суму 1 689 540,00 грн.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (у подальшому «порушення Договору»), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним в Україні законодавством.
Згідно із п. 7.2. Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за не поставку/недопоставку Товару у строк, передбачений Договором, Відповідач зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих)% від вартості непоставленого/недопоставленого Товару за кожний день такого протермінування.
У передбачений договором період поставки Товару, його вартість за одну тону становила 16 904,53 грн., у т.ч. ПДВ.
Період прострочення поставки Товару складає 219 днів (з 01.01.2019р. по 07.08.2019р.).
Так як відповідач недопоставив позивачу Товар у кількості 149,80 тон, то неустойка за порушення договірних зобов'язань становить 2 279 069,15 грн.
У відзиві (вх. № канц. 02-134/7850 від 30.09.2019 р.) на первісний позов представником відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним повністю підтримано позицію викладену у зустрічному відзиві.
Позивач за зустрічним позовом в якості заявлених позовних вимог зазначає наступне: позовною вимогою ТОВ - підприємство «Авіс» є стягнути з ПП «Агротемп Плюс» на його користь неустойку у розмірі 2 279 069,15 гривень.
Надано суду на дослідження договір поставки № ДА-90 від 30.07.2018 р. між ПП «Агротемп Плюс» (Постачальник) та ТОВ - підприємство «Авіс» (Покупець), умовами якого є те, що Постачальник зобов'язався поставити Покупцю Товар у кількості 500 (п'ятсот) тон +/- 15% в строк з 30.05.2018 р. по 31 грудня 2019 року.
ПП «Агротемп Плюс» зазначає, що не укладало з ТОВ - підприємство «Авіс», даного договору. Керівник чи будь-яка інша уповноважена особа ПП «Агротемп Плюс» даний договір не підписували, відтиск печатки ПП «Агротемп Плюс» на даному договорі не проставляли.
З огляду на викладене вважає, що підписи та печатка від імені постачальника, які проставлені у наданому ТОВ - підприємство «Авіс» договорі, є підробленим, а вказаний вище договір є недійсним.
При цьому зазначає, що 30.07.2018 р. між ПП «Агротемп Плюс» (Постачальник) та ТОВ - підприємство «Авіс» (Покупець) було укладено Договір поставки № ДА-90, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити насіння соняшнику високоолеїнове органічне для промислової переробки врожаю 2018 р.
Пунктом 2.1. вказаного договору було передбачено, що: «Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товару кількості 100 (сто) тон +/-15%о.»
Крім того, факт укладення договору саме на поставку товару в кількості 100 (сто) тон підтверджується довіреністю № 1239 від 12.12.2018 року, виданою ТОВ - підприємство «Авіс» на отримання від ПП «Агротемп Плюс» соняшнику високоолеїнового врожаю 2018 р. органічного в кількості 100 тон. Адже якщо б між сторонами було досягнуто домовленості про поставки товару в кількості більшій ніж 100 тон, то логічно було б припустити, що довіреність мала б бути видана на отримання товару в обумовленій сторонами кількості.
ПП «Агротемп Плюс» не зобов'язувалось перед ТОВ - підприємство «Авіс» на поставку товару в кількості 250 тон.
В даному випадку, волевиявлення ПП «Агротемп Плюс» на укладення договору поставки № ДА-90 від 30.07.2018 р. на поставку 500 тон товару - не було, наміру укладати договір з ТОВ - підприємство «Авіс» та поставляти йому товар в кількості 500 тон підприємство не мало.
Таким чином, вважає, що не вчинення перелічених вище дій, свідчить про відсутність волевиявлення ПП «Агротемп Плюс» на поставку ТОВ - підприємство «Авіс» товару в кількості 500 тон.
При цьому зазначає, що ним повністю виконано умов договору на поставку соняшнику 100 тон.
З врахуванням викладеного просить суд визнати договір від 30.07.2018р за №ДА-90 на поставку 500 тон соняшника недійсним.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Способи захисту права та законного інтересу передбачені в ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України.
Відповідно до ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов'язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами ст. 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання.
Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Суд зазначає, що мотивація та виклад обставин в первісному і зустрічному позовах стосуються зі сторони позивача за первісним позовом щодо не виконання умов договору № ДА-90 від 30.07.2018 р. на поставку соняшника 500 тон, а зі сторони позивача за зустрічним позовом щодо його не укладення та визнання його недійсним.
Суд дослідивши договір № ДА-90 від 30.07.2018 р. на поставку соняшника 500 тон, зазначає що останній містить реквізити зазначені відповідачем за первісним позовом в частині підписання договору, а саме в копіях підпису та копію печатки (відскановані).
При цьому позивачем зазначалось що між ТОВ-підприємство «АВІС» та Приватним підприємством «Агротемп Плюс» виникла усна домовленість про поставку 500 тон соняшника. Для зручності ОСОБА_1 із ОСОБА_2 було погоджено не укладати додаткову угоду, а підписати договір за тим же номером та тією ж датою, замінивши умови поставки зі 100 тон на 500 тон, а попередню редакцію знищити. ТОВ - підприємство «АВІС» склав договір у новій редакції із врахуванням домовленостей і направив на адресу Приватного підприємства «Агротемп Плюс». Отримавши договір у новій редакції, засновник та керівник ПП «Агротемп Плюс» ОСОБА_2 підписав його, скріпив свій підпис печаткою, відсканував й направив засобами електронної пошти.
Суд зазначає, що при вирішенні спору судом взято до уваги заяви свідків, а саме ОСОБА_1 , який на час виникнення договірних зобов"язань працював на посаді директора департменту агропереробки у ТОВ - підприємтво "Авіс" та ОСОБА_3 , який працював на посаді директора департменту агропереробки у ТОВ - підприємтво "Авіс" у період з 2004 р. - по 2018 р.
Щодо викладеного суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, для використання факсиміле при вчиненні правочину сторони повинні домовитися про це завчасно шляхом укладення відповідної окремої угоди, яка повинна містити зразки власноручних підписів осіб, що відтворюються, або включення відповідних положень до умов договору.
Щодо використання «факсиміле» на первинних документах.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
З наведеного вбачається, що нормативними актами, якими регулюється порядок складення первинних документів прямо не передбачається можливість використання факсиміле при оформленні первинних документів.
При цьому суд зауважує, що умови спірного договору від 30.07.2018р на поставку 500 тон соняшника не передбачено укладення договору з використанням факсиміле.
Неукладений правочи - це дія сторін, у якій відсутні необхідні істотні умови для укладання правочину, що виражається у дефекті процедури його укладання, у зв'язку з чим у сторін не виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 207 ГК Українигосподарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.
У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.
Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв"язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред"явлення позову про визнання його недійс ним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.
Визначають такі ознаки нікчемного правочину:
1)нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання;
2) правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред"явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, так як такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом.
3) нікчемний правочин не породжує правові наслідки, які при таманні правочинам даного виду. Сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.
4) нікчемний правочин породжує лише наслідки, які пов"язані з його недійсністю.
Недійсним може бути лише укладений правочин, тому необхідно недійсний правочин відрізняти від неукладеного. Недійсний - це такий правочин, який здійснився, але в силу наявних у нього недоліків не має правової сили, а породжує наслідки його недійсності. На відміну від недійсного, неукладений право чин ніколи не існував та існувати не міг, тому правової сили не має. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, істотними є умови, що визнані такими законом або необхідні для даного виду договорів, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку що заявлений первісний позов щодо стягнення неустойки за договором поставки № ДА-90 від 30.07.2018 р. на поставку соняшника 500 тон не підлягає задоволенню, оскільки даний договір вважається таким, що не укладений.
З врахуванням викладено в зустрічному позові також слід відмовити, оскільки недійсним може бути визнано лише укладений правочин.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Витрати на судовий збір за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача за первісним позовом відповідно до ст.129 ГПК України.
Витрати на судовий збір за зусрічним позовом підлягають віднесенню на позивача за первісним позовом відповідно до ст.129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В первісному позові відмовити.
2. В зустрічному позові відмовити.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 16 грудня 2019 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 -ТОВ -підприємство "Авіс" (вул. Пирогова, б. 150, м. Вінниця, 21037)
3 - ПП "Агротемп Плюс" ( вул. Соборна, буд. 59, м. Ямпіль, Ямпільський р-н, Вінницька обл., 24500)