проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" грудня 2019 р. Справа № 905/1046/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Пушай В.І., суддя Чернота Л.Ф.
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - Бухеник І.Б., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001015 від 06.06.18; довіреність № Ц/6-63/296-18 від 29.12.18
відповідача - Копитова Е.Р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5024 від 25.04.18; довіреність № 12-11/19 від 12.11.19 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (вх. № 3128 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 (повний текст складено 16.09.2019, суддя Аксьонова К.І.) у справі № 905/1046/19
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, Львівська область, Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення пені у сумі 315000,00грн та штрафу у сумі 210000,00грн, всього 525000,00грн
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, Львівська область, Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення пені у сумі 315000,00грн та штрафу у сумі 210000,00 грн, всього 525000,00 грн, задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» пеню у сумі 315 000,00 грн, штраф у сумі 210 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 7 875,00 грн.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що не порушив договірні зобов'язання, визначені розділом 10 договору, оскільки вчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджені у встановленому Законом та договором порядку сертифікатом Донецької торгово-промислової палати.
При цьому, відповідач посилається на те, що неможливість виконання ремонтних робіт у визначені договором строки обумовлена виникненням обставин непереборної сили, а саме, аварійної ситуації на підприємстві, про що було повідомлено позивача листом № 23тс/1574/1 від 20.10.2018; обставини непереборної сили підтверджені сертифікатом про форс-мажорні обставини №1400-19-0168 Донецької торгово-промислової палати. Як зазначає відповідач, у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт на підставі п.10.2 договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача про те, що у розділі 10 договору від 18.06.2018 № Л/В-18613/НЮ «Обставини непереборної сили» передбачено та домовленістю сторін погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором у разі, коли таке невиконання сталося внаслідок інших незалежних від сторін обставин, що виникли після набуття чинності даним договором.
Відповідач також вважає наведені в сертифікаті обставини надзвичайними та невідворотними, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, обставинами непереборної сили у розумінні положень ст. 218 ГК України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», що вказують на відсутність вини відповідача у невиконання взятого на себе обов'язку, а тому виключають відповідальність у вигляді штрафу за ненадання послуг.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 у справі № 905/1046/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Пушай В.І., суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 26.11.2019 об 11:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 905/1046/19, доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції у справі № 905/1046/19, розгляд якої призначено на 26.11.2019 року об 11-00 годині.
25.11.2019 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, просить залишити рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, стверджуючи про наявність дії форс-мажорних обставин, які начебто позбавили можливості виконати ремонт колесотокарного вестата, в порушення договірних зобов'язань, протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин, не повідомив позивача у встановленому договором порядку про такі обставини, і не надав документ, що підтверджує їх існування, що згідно з п. 10.2 договору позбавляє відповідача будь-яких правових підстав посилатись на існування цих форс-мажорних обставин.
В судовому засіданні 26.11.2019 оголошено перерву до 10.12.2019 об 14:00 год.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2019 підтримав викладені вимоги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.06.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування» (виконавець), був укладений договір №Л/В-18613/НЮ, відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги з капітального ремонту колесотокарного верстата UBB-112 підрозділу «Ремонтне вагонне депо Здолбунів». Код за ДКПП 33.12.22.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що на час звернення до суду з позовом відповідач змінив найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Об'єкт надання послуг: колесотокарний верстат моделі UBB-112 зав.№2., 1998 року випуску (п.1.2 договору). Зміст та обсяги послуг за договором визначені у переліку послуг з ремонту (додаток 1) (п.1.3 договору). Місце надання послуг: територія виконавця за адресою 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 6 (п.1.5 договору).
Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість послуг визначається калькуляцією з розшифровками матеріальних та трудових витрат (додаток 2) та становить 3000000,00грн з ПДВ, в тому числі 500000,00грн ПДВ, 2500000,00грн без ПДВ.
Розділом 5 договору передбачено умови надання та порядок приймання-передачі послуг.
Виконавець після письмової заявки замовника (наданої факсом, електронною поштою чи в інший спосіб) у зазначений в заявці термін спрямовує своїх працівників для участі у здійсненні демонтажу обладнання та підготовки до відправки в ремонт (п.5.1 договору).
Передача обладнання в ремонт здійснюється у місці розвантаження обладнання (залізнична станція або інша адреса вказана виконавцем: 84313, м. Краматорськ, Донецька область, ТОВ «Донкомплектбуд» код 1167, ст. Шпичкине Донецької залізниці, код станції 491906) протягом однієї доби з моменту прибуття обладнання, за участю уповноважених представників замовника та виконавця, про що представники сторін складають відповідний акт приймання-передачі в ремонт (п.5.3 договору).
Виконавець зобов'язується надати послуги у строк, що не перевищує 150 календарних днів з моменту приймання-передачі обладнання в ремонт (п.5.4 договору).
Після виконання ремонтних робіт виконавець забезпечує доставку обладнання з ремонту та проводить монтаж і пусконалагоджувальні роботи обладнання на території замовника (п.5.5 договору).
Після проведення пусконалагоджувальних робіт виконавець спільно з замовником проводить випробування обладнання, підтвердженням чого є акт індивідуального випробування обладнання. Акт складається і підписується представниками замовника та виконавця (п.5.6 договору).
Надання послуг та приймання їх результатів оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін (п. 5.7. договору).
Датою завершення надання послуг вважається дата прийняття Замовником обладнання в експлуатацію і підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.8. договору).
Відповідно до п. 7.3. договору за порушення строків надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості послуг.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (п.9.1 договору).
У виконання умов договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018 замовник передав, а виконавець прийняв для виконання капітального ремонту колесотокарний верстат моделі UBB-112 зав.№2., 1998 року випуску, підрозділу «Ремонтне вагонне депо Здолбунів», верстат передано в розібраному стані, що підтверджується актом №1 приймання-передачі в ремонт від 23.07.2018.
Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, містить посилання на договір №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймається судом як такий, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018 в частині поставки обладнання на територію виконавця та прийняття його в ремонт відповідачем. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
У зв'язку із недотриманням строків виконання робіт, позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.12.2018 №НЗТ-10/6056 з вимогою щодо завершення виконання зобов'язань за договором, просив відповідача виконати ремонт колесотокарного верстата, повернути об'єкт ремонту замовнику та підписати передбачені договором документи.
05.04.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається виконання відповідачем капітального ремонту колесотокарного верстата на загальну суму 3000000,00грн, та акт №2 приймання-передачі з ремонту, відповідно до кого виконавець передав, а замовник прийняв після виконання послуги з капітального ремонту колесотокарний верстат моделі UBB-112 зав.№2., 1998 року випуску, підрозділу «Ремонтне вагонне депо Здолбунів»
У зв'язку із порушенням відповідачем строку виконання робіт, встановленого п.5.4 договору (150 календарних днів з моменту приймання-передачі обладнання в ремонт) - до 20.12.2018, позивач звернувся до відповідача з претензією №ВЮ-2-1948 від 12.04.2019 про сплату нарахованих пені та штрафу.
Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині своєчасного виконання робіт у встановлений договором строк стали підставою для нарахування позивачем на підставі п. 7.3 договору пені у сумі 315000,00 грн за період з 21.12.2018 по 04.04.2019 та штрафу у сумі 210000,00 грн, виходячи з вартості послуг, та обумовило звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що відповідач передбачені договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018 ремонтні роботи виконав з порушенням строків, встановлених п.5.4 договору - до 20.12.2018 включно (150 календарних днів з моменту приймання-передачі обладнання в ремонт).
Разом з цим, посилання відповідача на виникненням обставин непереборної сили, що обумовили неможливість виконання ремонту у визначені договором строки, які підтверджені сертифікатом про форс-мажорні обставини №1400-19-0168 Донецької торгово-промислової палати а саме, аварійної ситуації на підприємстві, про що, як стверджує відповідач, було повідомлено позивача листом №23тс/1574/1 від 20.10.2018, відхилені судом в якості підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт за договором. При цьому судом встановлено, що відповідачем не було дотримано вимог п.10.2 договору щодо повідомлення позивача у встановленому договором порядку про наявність дії будь-яких форс-мажорних обставин та не надано разом з таким повідомленням документу, що підтверджує їх існування.
Суд першої інстанції вважав, що відповідач, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, не обґрунтував належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами - аварією та неможливістю виконати договірні зобов'язання за договором з ремонту переданого позивачем колесотокарного верстата у погоджені сторонами строки, що свідчить про недоведеність відповідачем наявності такого причинно-наслідкового зв'язку, та безпідставність посилань на форс-мажорні обставини як підставу, що виключає вину відповідача у невиконанні прийнятого на себе зобов'язання. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, передбачених чинним законодавством України та договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, для підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань.
З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасного виконання робіт у строк, встановлений договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Позивачем заявлені до стягнення пеня та штраф, які нараховано на підставі п.7.3 договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, за умовами якого за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості послуг.
Перевіривши розрахунок пені та 7% штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про його відповідність фактичним обставинам справи та арифметичну правильність, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі у сумі 315000,00 грн за період з 21.12.2018 по 04.04.2019 та штрафу у сумі 210000,00 грн за порушення строків надання ремонтних робіт визнано такими, що підлягають задоволенню.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що не порушив договірні зобов'язання, визначені розділом 10 договору, оскільки вчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджені у встановленому Законом та договором порядку сертифікатом Донецької торгово-промислової палати.
При цьому, відповідач посилається на те, що неможливість виконання ремонтних робіт у визначені договором строки обумовлена виникненням обставин непереборної сили, а саме, аварійної ситуації на підприємстві, про що було повідомлено позивача листом № 23тс/1574/1 від 20.10.2018; обставини непереборної сили підтверджені сертифікатом про форс-мажорні обставини №1400-19-0168 Донецької торгово-промислової палати. Як зазначає відповідач, у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт на підставі п.10.2 договору №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Нормами ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із нормами ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як визначено у п.п. 10.1, 10.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором у разі, коли таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме: землетрусів, повенів, пожеж та інших залежних від сторін обставин, що виникли після набуття чинності даним договором. Про виникнення обставин непереборної сили, які перешкоджають стороні виконати належним чином свої обов'язки, вона зобов'язана повідомити іншу сторону протягом 10-ти днів з дня виникнення і надати документ, що підтверджує їх існування. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили позбавляє цю сторону права надалі посилатись на їх існування. Документом, що підтверджує існування та термін дії обставин непереборної сили є документ регіонального відділення Торгово-промислової палати України чи іншого уповноваженого органу.
Відповідно до п. 10.3 договору документом, що підтверджує існування та термін дії обставин непереборної сили є документ регіонального відділення Торгово-промислової Палати України чи іншого уповноваженого органу.
Граничним строком виконання ремонту за договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018 є 20.12.2018, проте відповідач не виконав вказані роботи у встановлений строк внаслідок, як зазначає відповідач, дії форс-мажорних обставин, які настали 19.10.2018.
Пунктом 10.2 договору встановлено обов'язок відповідача протягом 10-ти днів з моменту виникнення таких форс-мажорних обставин повідомити позивача та надати документ, що підтверджує їх існування.
На підтвердження такого повідомлення відповідачем наданий лист №23тс/1574/1 від 20.10.2018 про повідомлення позивача про виникнення 19.10.2018 аварійної ситуації та призупинення у зв'язку із цим виконання замовлення за договором (том 1, а.с. 98).
Згідно із ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач стверджує, що лист з повідомленням було направлено на адресу начальника підрозділу «Служба вагонного господарства» філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мельничука В.Б., однак доказів, на підтвердження такого направлення на адресу позивача, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції вірно встанолвено, що долучений до відзиву на позов документ, який названий відповідачем як «підтвердження відправлення» (том 1, а.с. 99) не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження факту надсилання листа №23тс/1574/1 від 20.10.2018 на адресу позивача, у зв'язку з тим, що умовами договору, а саме розділом 16 визначено зокрема адреси і реквізити сторін для здійснення офіційного обміну кореспонденцією. Крім цього, у згаданому документі відсутня інформації про конкретний об'єкт відправлення, тобто не підтверджено, що направлявся саме лист №23тс/1574/1 від 20.10.2018.
Відповідачем не зазначено конкретної дати і способу направлення листа, а також не долучено належних і допустимих доказів на підтвердження такого направлення в офіційному порядку на адресу позивача, не підтверджено факту і дати отримання відправлення адресатом. Вказане свідчить про недоведеність тверджень відповідача та безпідставність його посилань на такий лист, як на доказ повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин.
Факт отримання повідомлення про настання форс-мажорних обставин у визначений договором 10-денний строк позивачем заперечується. При цьому, з наданого позивачем акту від 10.06.2019, а також роздруківки (скріншота) веб-сторінки електронної адреси contract@railway.lviv.ua вбачається, що за період з 19.10.2018 по 01.11.2018 повідомлень від відповідача на адресу позивача, зокрема листа від 20.10.2018 №23тс/1574/1, з електронної адреси kzts.marketing@kzts.com не надходило (том 1, а.с. 143-147), що відповідачем не спростовано.
Щодо доводів апеляційної скарги про обмін сторонами інформацією про виконання договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів, колегія суддів зазначає, що умовами договору не передбачено можливості та порядку здійснення обміну сторонами кореспонденцією в електронній формі у вигляді електронного документообігу, а також не вказано конкретних електронних адрес сторін для обміну повідомленнями (електронними документами) у такий спосіб, у зв'язку з чим твердження відповідача про можливість і прийнятність обміну сторонами інформацією шляхом надіслання електронних листів, є необгрунтованими, суперечить умовам договору, ст.ст. 526, 629 ЦК України та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
За змістом ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Як зазначено в п. 10.3 договору, документом, що підтверджує існування та термін дії обставин непереборної сили є документ регіонального відділення Торгово-промислової Палати України чи іншого уповноваженого органу.
При цьому, з аналізу долученого до відзиву сертифікату Донецької торгово-промислової палати №1400-19-0168 (том 1, а.с. 100) вбачається, що вказаний сертифікат виданий лише 22.04.2019 на підставі звернення відповідача від 12.04.2019 №860-03, що підтверджує факт порушення відповідачем передбаченого п. 10.2. договору строку надання позивачу документу на підтвердження існування і терміну дії обставин непереборної сили, які засвідчені цим документом.
Отже, судом першої інстанції вірно встанолвено, що відповідачем не було дотримано вимог п.10.2 договору щодо повідомлення позивача у встановленому договором порядку про наявність дії будь-яких форс-мажорних обставин та не надано разом з таким повідомленням документу, що підтверджує їх існування. Вказаним зумовлена відсутність у відповідача права посилатись на ці обставини під час обґрунтування причин порушення договірних зобов'язань перед позивачем у спірних правовідносинах.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором у разі, коли таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме: землетрусів, повені, пожеж та інших незалежних від сторін обставин, що виникли після набуття чинності даним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Обґрунтовуючи відсутність своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань відповідач посилається зокрема на сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-19-0168 від 22.04.2019, яким засвідчено таку форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили) як аварія.
Зі змісту листа від 20.10.2018 №23тс/1574/1 вбачається, що 19.10.2018 при переміщенні вантажу електромостовим краном №550024 виникла аварійна ситуація, що спричинила обвалення вантажу, який переміщувався краном, на верстат, що спричинило зупинку даного обладнання. Отже, аварійна ситуація відбулась виключно внаслідок діяльності самого відповідача, який відповідно до власного комерційного ризику виконував роботи з переміщення вантажу і відповідав за дотримання техніки безпеки, а тому є особисто відповідальним за результат таких робіт та їх наслідки.
Крім цього, виконуючи роботу з переміщення вантажу особисто, відповідач повинен був передбачити можливе настання негативних наслідків у вигляді аварії, що в сукупності позбавляє правових підстав відносити аварійну ситуацію, яка є результатом господарської діяльності самого відповідача, до надзвичайних, невідворотних і незалежних від нього обставин в розумінні п. 10.1 договору, ч. 2 ст. 218 ГК україни, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що аварія виникла з незалежних від відповідача причин, та настання якої відповідач не міг передбачити, зокрема докази, які б свідчили про фактичні причини виникнення аварії, та вжиття відповідачем необхідних, достатніх і дієвих заходів для запобігання аварійної ситуації та якнайшвидшого усунення її наслідків, що свідчить про недоведеність відповідачем факту відсутності його вини у виникненні аварії та невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем.
Суд вважає, що відповідач, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, не обґрунтував належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами - аварією та неможливістю виконати договірні зобов'язання за договором з ремонту переданого позивачем колесотокарного верстата у погоджені сторонами строки, що свідчить про недоведеність відповідачем наявності такого причинно-наслідкового зв'язку, та безпідставність посилань на форс-мажорні обставини як підставу, що виключає вину відповідача у невиконанні прийнятого на себе зобов'язання.
Зокрема, відповідачем не обґрунтовано характер аварії та причини її виникнення, не підтверджено, що внаслідок цієї аварії відбулась зупинка саме обладнання, необхідного для виконання ремонту колесотокарного верстата залізниці, та що без такого обладнання була відсутня технічна можливість виконати такий ремонт, а також не доведено відсутність можливості виконати ремонт за рахунок іншого обладнання тощо, що свідчить про безпідставність посилань на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення виконавця від відповідальності.
Більше того, наявність такого причинно-наслідкового зв'язку спростовується самим відповідачем у листі від 05.03.2019 №23ст/234 (том 1, а.с. 148-149), у якому зокрема зазначено, що всі виробничі потужності заводу були задіяні для виконання іншого замовлення, а також наголошено, що саме ці обставини призвели до невчасного виконання зобов'язань за договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, тобто відповідачем підтверджено наявність виключно власної вини у порушенні таких зобов'язань.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, передбачених чинним законодавством України та договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, для підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань.
Невиконання відповідачем ремонтних робіт у погоджений сторонами строк є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасного виконання робіт у строк, встановлений договором №Л/В-18613/НЮ від 18.06.2018, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання, та про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 315000,00 грн за період з 21.12.2018 по 04.04.2019 та штрафу у сумі 210000,00 грн, нарахованих на підставі п.7.3 договору, за порушення строків надання ремонтних робіт.
З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконання зобов'язання за договором, а також відповідачем не доведено підстав які б, відповідно до вимог чинного законодавства звільняли його від відповідальності, зважаючи також на те, що тягар доказування відсутності своєї вини у даному випадку лежить саме на відповідачеві.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, Львівська область, Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення пені у сумі 315000,00грн та штрафу у сумі 210000,00 грн,є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ на рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі № 905/1046/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2019.
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя В.І. Пушай
Суддя Л.Ф. Чернота