проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" грудня 2019 р. Справа №913/160/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Волков М.М. на підставі ордеру серії ЛГ №021249 від 25.11.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №402 від 25.12.2003,
відповідача - Феленко О.Д. (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Феленко О.Д. (вх.№3082 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Івановим А.В., час проголошення рішення - 17:28год., дата складання повного тексту рішення - 11.09.2019, у справі №913/160/19
за позовом Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Рубіжне, Луганська обл.,
до фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни, м. Рубіжне, Луганська обл.,
про повернення торгового місця та стягнення 100 272, 00грн
Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни, в якій з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- зобов'язати звільнити торговельне місце №60 площею 138, 0кв.м на території ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94 та повернути його шляхом підписання акту прийому-передачі;
- стягнути заборгованість за користування торговельним місцем в сумі 14 352, 00грн, 85 920, 00грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговельним місцем, витрати на правничу допомогу в сумі 30 000, 00грн.
Як зазначає позивач, 17.07.2018 між сторонами у справі був укладений договір №265 про надання ФОП Феленко О.Д. торговельного місця на території ринку і згідно акту прийому-передачі від 17.07.2018 відповідач прийняла у строкове платне користування торговельне місце №60 на ринку. Однак, з 01.11.2018 перестала здійснювати оплату за отримане у користування торговельне місце і звернулась до позивача з листом про розірвання договору в односторонньому порядку. Позивач посилається на те, що відповідач продовжує без правових підстав займати торговельне місце і здійснювати на ньому підприємницьку діяльність.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю; зобов'язано фізичну особу - підприємця Феленко Ольгу Данилівну звільнити торговельне місце №60 площею 138, 0кв.м на території ринку, розташованого за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94 та повернути місце Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств шляхом підписання акту прийому-передачі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Феленко Ольги Данилівни на користь Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств заборгованість за користування торговельним місцем в розмірі 14 350, 00грн, 85 920, 00грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування торговельним місцем та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842, 00грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що договір №265 від 17.07.2018 не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою ФОП Феленко О.Д., а припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його уклали - 31.12.2018. Доказів повернення торговельного місця після закінчення строку дії договору №265 від 17.07.2018 матеріали справи не містять. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язана звільнити об'єкт оренди (торговельне місце №60, загальною площею 138, 0кв.м, на території ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94) та повернути його орендодавцю за актом приймання - передачі.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що починаючи з 01.11.2018 відповідач оплату за отримане торговельне місце на користь позивача не здійснювала. За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо здійснення орендних платежів з 01.11.2018 по 31.12.2018, вимога позивача про стягнення з відповідача орендної платі за цей період в розмірі 14 352, 00грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, судом першої інстанції встановлено, що подвійна орендна плата за заявлені позивачем 6 місяців користування об'єктом оренди складає 86 112, 00грн. З огляду на неподання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за 6 місяців в заявленому розмірі 85 920, 00грн. Таким чином, позов було задоволено повністю.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000, 00грн, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем не надано доказів розміру витрат позивача на таку допомогу, детального опису робіт, які виконав адвокат, не вказано вартості таких робіт, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі позивачем відповідно до договору відповідачу надано не було, оскільки відповідач має своє приміщення - МАФ та засоби торгівлі.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не встановлена дійсна правова природа укладеного сторонами у справі договору, оскільки вважає, що фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди земельної ділянки, на якій розташований МАФ відповідача.
Крім того, як вказує апелянт, договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) від 08.11.2006, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, укладений між ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ та Рубіжанською міською радою Луганської області закінчив свою дію 08.11.2016 і в установленому чинним законодавством порядку не був укладений на новий строк, оскільки його державна реєстрація відсутня.
На думку апелянта, розгляд даної справи без участі Рубіжанської міської ради Луганської області та Головного управління Держгеокадастру в Луганській області і незалучення їх в якості третіх осіб є неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
До апеляційної скарги апелянтом доданий додатковий доказ: копія листа Рубіжанської міської ради Луганської області за підписом секретаря ради від 23.09.2019 вих.№001-003/3566, в якому зазначено, що на даний час земельна ділянка, на якій розташовані торгові приміщення підприємців за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, №94 знаходиться у власності територіальної громади міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області, а ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ не має чинного договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003 площею 2, 9613га).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Феленко О.Д. на рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі № 913/160/19; призначено справу до розгляду на 14.11.2019 о 10:45год.
29.10.2019 від позивача за підписом представника - адвоката Волкова М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, датований 24.10.2019 (вх.№10170).
Дослідивши поданий відзив, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
За змістом статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві учасник справи викладає свої заперечення щодо скарги. Відзив підписується стороною або його представником.
До відзиву, підписаного представником сторони, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Згідно поданого від імені позивача відзиву, відзив підписаний представником позивача - адвокатом Волковим В.В., однак, до відзиву не додані довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
У матеріалах справи станом на дату підписання (24.10.2019) відзиву на апеляційну скаргу містився ордер на надання позивачу правової допомоги адвокатом Волковим М.М. серії ЛГ №004105, який суд апеляційної інстанції в ухвалі від 14.11.2019 не визнав належним доказом наявності у Волкова М.М. представляти інтереси позивача в Східному апеляційному господарському суді, оскільки згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом.
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначена конкретна назва органу, зокрема суду, в якому надається правова допомога.
Однак, наявний у матеріалах справи ордер серії ЛГ №004105 був виданий на представництво Волковим М.М. інтересів позивача в Господарському суді Луганської області.
У подальшому представником позивача - адвокатом Волковим М.М. на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси позивача в Східному апеляційному господарському суді був наданий ордер серії ЛГ №021249, однак, він датований 25.11.2019.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що станом на дату підписання (24.10.2019) відзиву на апеляційну скаргу адвокат Волков М.М. не надав суду доказів на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси позивача в Східному апеляційному господарському суді, у зв'язку із чим, розгляд апеляційної скарги здійснюється без урахування відзиву представника позивача на апеляційну скаргу.
08.11.2019 від фізичної особи - підприємця Феленко Ольги Данилівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№10543) у справі №913/160/19; просить доручити Рубіжанському міському суду Луганської області провести судове засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 задоволено заяву фізичної особи - підприємця Феленко Ольги Данилівни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Рубіжанському міському суду Луганської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 14.11.2019 о 10:45год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №913/160/19, у режимі відеоконференції.
13.11.2019 від апелянта надійшло клопотання про прийняття додаткового доказу (вх.№10704), а саме, копії рішення Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання 100 сесії від 04.11.2019 №100/42 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Феленко О.Д.". Апелянт вважає, що цей додатковий доказ свідчить про відсутність підстав у позивача здійснювати на земельній ділянці, яка перебувала у нього в оренді, свою діяльність.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.12.2019 о 14:15год.; доручено Рубіжанському міському суду Луганської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 05.12.2019 о 14:15год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №913/160/19, у режимі відеоконференції.
27.11.2019 від позивача за підписом представника - Волкова М.М. надійшли додаткові пояснення від 25.11.2019 (вх.№11208), в яких представник зазначає, що в ході розгляду апеляційної скарги виникла необхідність в наданні суду додаткових пояснень щодо здійснення позивачем плати за землю (орендної плати), вартості послуг з надання торговельних місць та їх кількості. Як вказує позивач, він своєчасно сплачує орендну плату за земельну ділянку, на якій розташований ринок, заборгованість відсутня; позивачем з 01.01.2018 введено нові тарифи на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, згідно яких тариф на послугу надання торговельного місця для торгівлі в малих архітектурних формах за 2кв.м становить 4, 00грн в день. Позивач зазначає, що станом на 01.01.2018 загальна кількість торгівельних місць становить 9 498, в тому числі, для розміщення кіосків (МАФ) - 645 місць.
На підтвердження викладених доводів позивачем надані додаткові докази: 1) довідка ГУ ДПС у Луганській області від 20.11.2019 №2004/10/12-32-51-04 про те, що податкові декларації з плати за землю (земельна ділянка площа 2, 9613га, кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2017-2019 роки по ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ подані своєчасно, без порушень; 2) лист ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ до Голови Луганської облспоживспілки Ландіку В.І. з проханням затвердити тарифи на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ станом на 01.01.2018, до листа додані затверджені тарифи на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ з 01.01.2018; 3) наказ ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ №7 від 02.01.2018 про введення нових тарифів на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ з 01.01.2018; 4) інвентаризаційна відомість торговельних місць на ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ станом на 01.01.2018.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2019, яке відбулось у режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області, апелянт, яка з'явилась до Рубіжанського міського суду Луганської області, оголосила доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 10.09.2019 - без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники судового процесу висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Вирішуючи питання прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 цього Кодексу).
Щодо додаткових доказів, наданих апелянтом.
Апелянт вважає, що надані нею додаткові докази свідчать про відсутність правових підстав у позивача для здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, що була передана йому в оренду для розташування ринку, що не було у повному обсязі досліджено судом першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що дослідивши додаткові докази, надані апелянтом, судом встановлено, що вони не містять відомостей по суті позовних вимог - стягнення заборгованості та неустойки за користування торговельним місцем, а також зобов'язання його звільнити, а стосуються обставин щодо оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належний позивачу об'єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок).
Як вбачається із наданих апелянтом копій листа Рубіжанської міської ради Луганської області від 23.09.2019 вих.№001-003/3566 і рішення Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання 100 сесії від 04.11.2019 №100/42 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Феленко О.Д.", ці документи не лише датовані вже після постановлення судом оскаржуваного рішення, але й в них йде про мова про обставини, що виникли після постановлення судом оскаржуваного рішення. Так, рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 04.11.2019 №100/42 було надано дозвіл Феленко О.Д. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, ці обставини не існували на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваного рішення і, відповідно, не могли бути предметом розгляду суду першої інстанції.
А в листі Рубіжанської міської ради Луганської області від 23.09.2019 вих.№001-003/3566 зазначено про те, що на даний час (тобто, 23.09.2019) земельна ділянка, на якій розташовані торговельні приміщення підприємців за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, №94 знаходиться у власності територіальної громади міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області, а ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ не має чинного договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003 площею 2, 9613га).
При цьому, апелянт не наводить суду жодних обставин, які перешкодили їй звернутись до міської ради і подати лист раніше, під час розгляду справи судом першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє надані апелянтом додаткові докази і здійснює перегляд рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення судом за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Щодо додаткових доказів, наданих позивачем.
По-перше, позивач не наводить суду обставин, які унеможливили подати з причин, що об'єктивно не залежали від нього, такі докази, як лист ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ до Голови Луганської облспоживспілки Ландіку В.І. з проханням затвердити тарифи на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ станом на 01.01.2018 із доданими до нього затверджених тарифів на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ з 01.01.2018; наказ ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ №7 від 02.01.2018 про введення нових тарифів на платні послуги ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ з 01.01.2018; інвентаризаційну відомість торговельних місць на ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ станом на 01.01.2018. Тим паче, що усі ці документи датовані 2018 роком і об'єктивно знаходяться у позивача.
Позивач також у наданих суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях не наводить обставин, які доводи апеляційної скарги ці додаткові докази спростовують або які обставини підтверджують в обґрунтування позовних вимог.
І по-друге, позивач вже подавав суду першої інстанції лист Головного управління ДПС у Луганській області щодо відсутності у нього заборгованості з плати за землю (орендної плати).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє надані позивачем додаткові докази і здійснює перегляд рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення судом за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
При цьому, судова колегія виходить із принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України і зазначає, що відповідно до положень чинного процесуального законодавства, за загальним правилом, усі докази мали бути подані учасниками справи суду першої інстанції, а в суді апеляційної інстанції додаткові докази приймаються у виключних випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Однак, ані апелянт, ані позивач суду таких причин не навели і не обґрунтували їх наявність.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників апелянта і позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 17.07.2018 між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (сторона 1) (надалі - Ринок) та фізичною особою - підприємцем Феленко Ольгою Данилівною (сторона 2) укладено договір про надання торговельних місць №265 від 17.07.2018 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Ринок зобов'язався відповідно до умов цього Договору надати торговельне місце площею 138кв.м на території торговельного майданчика ринку, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм - (далі - МАФ) як об'єкту торгівлі продовольчими промисловими товарами.
Торговельна площа в цьому Договорі - це частина торговельної території (площі) ринку, яка надається стороною 1 (суб'єктом господарювання) стороні 2 (суб'єкту господарювання у сфері торгівлі) для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших МАФ як об'єкту торгівлі та організації торговельного місця та продажу товарів.
Торговельне місце на ринку - це торговельна площа визначених розмірів на торговельній території ринку, яка обладнана МАФ, для здійснення стороною 2 продажу товарів (послуг) відповідно до плану території ринку.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, торговельна площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою МАФ №60, право власності на яку має сторона 2.
При передачі стороні 2 торговельної площі оформлюється акт приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору, підписується сторонами одночасно з підписанням Договору та є підставою для передачі торговельної площі (пункт 1.7. Договору).
Пунктом 1.8. Договору встановлено, що він укладений строком на 5 місяців з 01.08.2018 по 31.12.2018 включно.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, оплата за надання торговельної площі визначена відповідно до "Порядку розрахунків цін на послуги та оренду торговельних приміщень (площ) та їх обслуговування в торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів", затвердженого спільним наказом Мінекономіки, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та складає 7 176, 00грн на місяць з ПДВ.
Оплата вноситься щомісячно до 10-го числа місяця, за який проводиться оплата (пункт 2.2. Договору).
Розділом 3 Договору визначено права сторін, зокрема, сторона 1 має право розірвати договір достроково у разі порушення стороною 2 умов договору, а також невиконання стороною 2 вимог Закону України "Про захист прав споживачів", "Ветеринарно-санітарних правил для ринків", Правил торгівлі на ринку, "Правил протипожежної безпеки" та умов даного Договору (пункт 3.1.3. Договору); сторона 2 має право встановлювати належну стороні 2 МАФ на торговельній площі сторони 1 за власний рахунок за письмовою згодою сторони 1 (пункт 3.2.1. Договору); передавати торговельне місце або передавати в цілому (або частково) в оренду третім особам лише у випадку письмового погодження зі стороною 2 (пункт 3.2.3. Договору).
Розділом 4 Договору сторонами встановлені обов'язки сторін, а саме, сторона 1 зобов'язана при достроковому розірванні договору повідомити сторону 2 не пізніше, ніж за 30 днів до дати розірвання договору (пункт 4.1.1. Договору); сторона 2 зобов'язана не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення строку Договору письмово повідомити сторону 1 про намір укласти Договір на новий строк. Відсутність повідомлення розглядається стороною 1 як відмова сторони 2 від пролонгації цього Договору або відмова від укладення нового Договору. В такому випадку сторона 2 зобов'язана до закінчення строку дії Договору звільнити орендовану торговельну площу (пункт 4.2.3. Договору); узгоджувати зі стороною 1 передачу торговельного місця або передачу в цілому (або в частині) в оренду третім особам (пункт 4.2.4. Договору); здійснювати оплату послуг сторони 1 у строки, встановленні цим Договором (пункт 4.2.5. Договору).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до Договору та чинного законодавства.
Відповідно до пункту 7.2. Договору, сторона 2 має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це сторону 1 за 30 днів до розірвання Договору.
У випадку розірвання Договору або закінчення строку його дії, сторони мають протягом 5 днів завершити розрахунки за взаємними обов'язками (пункт 7.4. Договору).
Договір підписаний сторонами без застережень та зауважень.
Актом приймання-передачі торговельного місця від 17.07.2018 Ринок передав, а ФОП Феленко Ольга Данилівна прийняла у тимчасове платне користування торговельне місце на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яка є предметом договору та розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.
Акт приймання-передачі від 17.07.2018 складений та підписаний сторонами без застережень та зауважень.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 відповідачем умови Договору щодо оплати оренди торговельного місця №60 виконувались належним чином.
Заявою від 10.11.2018 №38 ФОП Феленко О.Д. повідомила позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку відповідно до умов пункту 7.2. Договору.
Листом №198 від 01.12.2018 Ринок повідомив відповідача про те, що розірвання договору відбувається через 30 днів після письмового повідомлення, проте, зазначив, що відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.5. Договору, у випадку розірвання договору сторони повинні у 5-денний строк закінчити розрахунки по взаємним обов'язкам та відповідач зобов'язана звільнити торговельне місце.
Позивач вважає одностороннє розірвання Договору неправомірним, просить стягнути орендну плату за користуванням торговельним місцем за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 в розмірі 14 320, 00грн.
Доказів повернення торговельного місця з оренди після закінчення строку дії Договору матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що після закінчення дії Договору відповідачем торговельне місце не повернуто, позивач просить зобов'язати відповідача повернути торговельне місце та відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення - 01.01.2019 по 30.06.2019 в сумі 85 920, 00грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на відсутність у позивача підстав для передання торговельного місця в оренду через припинення договору оренди землі від 08.11.2006, укладеного між Рубіжанською міською радою та ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.
Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Рубіжанської міської ради шостого скликання восьмої сесії від 02.06.2011 затверджено Правила торгівлі на ринках м. Рубіжне (далі - Правила).
Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків всіх форм власності, організації оптового і роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів тощо, надання послуг, дотримання ветеринарних, санітарних та протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів, вимог податкового законодавства.
Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням міської ради земельній ділянці і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними зобов'язаннями якого є надання послуг, створення для продавців і покупців належні умови у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що формуються в залежності від попиту і пропозиції.
Під торговельним місцем у Порядку розуміється площа, відведена для розміщення необхідного інвентарю і здійснення продажу продукції з прилавку, у контейнеру, кіосках, палатках тощо.
Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку усі торговельні місця позначаються номерами.
У випадку використання торговельного місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендарем).
Пунктом 20 Порядку передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, асортимент (вид) товарів, що підлягають реалізації, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за товар за торговельне місце.
17.07.2018 до укладення Договору ФОП Феленко О.Д. звернулась до ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ із заявою, в якій просить закріпити за нею торговельне місце №60 (площею 138кв.м) на ринку для торгівлі продовольчих товарів, зобов'язується плату за надане торговельне місце та інші послуги ринку сплачувати щоденно у встановленому порядку.
Відповідно до акту прийому-передачі торговельного місця від 17.07.2018, торговельне місце передано відповідачу для ведення торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження; в акті чітко зазначено номер торговельного місця - №60.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі позивачем відповідно до Договору відповідачу надано не було, оскільки за умовами Договору позивач не мав передавати відповідачу ніякого обладнання, споруд тощо; предметом Договору було передача в оренду саме торговельного місця №60 для ведення апелянтом торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження.
І апелянт не спростовує, що отримала у користування торговельне місце №60 на ринку згідно з Договором. На торговельному місці №60 розташований МАФ площею 138кв.м, який належить апелянту.
Не зважаючи на те, що апелянт звернулась до позивача з листом, в якому повідомила про розірвання Договору в односторонньому порядку, матеріали справи не містять доказів повернення апелянтом торговельного місця №60 позивачу за актом приймання-передачі.
Згідно наданих позивачем доказів, відповідач у тому числі і після закінчення строку дії Договору у 2019 році без згоди Ринку уклала із суб'єктами господарської діяльності договори оренди приміщення, відповідно до яких, передала в строкове платне користування приміщення по 9кв.м для ведення роздрібної торгівлі у своєму МАФі, що знаходиться на торговельному місці №60, про що зазначено у наявних у матеріалах справи копіях договорів оренди приміщення.
Апелянт цього не спростовує.
Відповідно до матеріалів справи, 12.03.2019 позивач надсилав відповідачу акт звіряння взаєморозрахунків по оплаті торговельного місця №60 за Договором, однак, розрахунок за Договором відповідачем здійснено не було.
Також позивач 13.03.2019 звертався до відповідача з вимогою звільнити торговельне місце №60 і повернути його по акту прийому-передачі.
Однак, апелянт вважає, що у позивача неналежним чином оформлені відносини з Рубіжанською міською радою Луганської області щодо оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний позивачу, (рубіжанський ринок); на думку апелянта, зазначене надає їй можливість здійснювати свою діяльність на даному торговельному місці №60 з МАФу, не повертаючи торговельне місце позивачу і не здійснюючи оплату за його користування.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.11.2006 між Рубіжанською міською радою (орендодавець) і ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого, Рубіжанська міська рада на підставі рішення №9/22 9 сесії 5 скликання від 27.09.2006 надала, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94. В оренду передається земельна ділянка площею 2, 9810га.
Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Земельна ділянка передається в оренду для розміщення ринку. Цільове призначення земельної ділянки - землі ринкової інфраструктури (пункти 14, 15 договору оренди земельної ділянки).
Відповідно до пункту 20 договору оренди земельної ділянки, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Рішенням Рубіжанської міської ради сьомого скликання 9 сесії від 30.03.2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств надано дозвіл ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 2, 9609га із земель комунальної власності з метою передачі в оренду, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 для розміщення об'єкту нерухомого майна (рубіжанський ринок).
Рішенням Рубіжанської міської ради сьомого скликання 16 сесії від 26.10.2016 "Про поновлення договору оренди землі з ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств" поновлено договір оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006), укладений між Рубіжанською міською радою та ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2, 9613га, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для розміщення ринку.
14.11.2016 між Рубіжанською міською радою (орендодавець) і ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ (орендар) була укладена додаткова угода про поновлення дії договору оренди землі, відповідно до умов якої, поновлено термін дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) строком до 08.11.2026.
Докази державної реєстрації даної додаткової угоди матеріали справи не містять.
Як пояснює позивач, у зв'язку зі зміною площі земельної ділянки об'єкту нерухомого майна (рубіжанський ринок) за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, з кадастровим номером 4412500000:09:003:0003, присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.
Згідно наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка (кадастровий номер 4412500000:09:003:0171) знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94; вид використання земельної ділянки - для розміщення об'єкта нерухомого майна (рубіжанський ринок), площа - 2, 9295га.
Згідно матеріалів справи, ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 належить право власності на об'єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, який розташований в місті Рубіжне по вул. Визволителів, 94 на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд.
07.05.2019 зареєстровано право власності за ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ на об'єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019.
Поряд з цим, згідно наданої позивачем довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 05.03.2019 №1820/10/12-32-51-05, податкові декларації з плати на землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2016-2019 роки по ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ подані своєчасно, без порушень; станом на 02.03.2019 заборгованість відсутня.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі була здійснена численна переписка щодо вирішення питання по користуванню відповідачем торговельним місцем №60. Позивач посилається на те, що встановлений відповідачем МАФ на торговельному місці №60 був розширений відповідачем, що призводить до порушення правил пожежної безпеки, зменшення проходу для людей тощо; крім того, відповідач після припинення Договору продовжує користуватись торговельним місцем і передає частини приміщення МАФу в оренду іншим суб'єктам господарювання без згоди Ринку. Натомість, відповідач вважає, що за відсутності належним чином оформлених договірних відносин у позивача із міською радою щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований ринок, відповідач може на власний розсуд користуватись своїм МАФом, що знаходиться на торговельному місці №60.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що 19.08.2019 відповідач у межах даної справи подала до місцевого господарського суду заперечення, в яких просила суд визнати Договір недійсним.
Суд першої інстанції в ухвалі від 20.08.2019 таке заперечення розцінив як зустрічну позовну заяву і залишив вимогу відповідача про розгляд питання про визнання недійсним договору №265 від 17.07.2018 в межах даної справи без розгляду з тих підстав, що строк подання зустрічного позову сплив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі не оспорює залишення її вимоги про розгляд питання про визнання недійсним Договору в межах даної справи без розгляду.
Апелянтом також не надано суду доказів звернення до суду із позовною заявою про визнання Договору недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору щодо оплати за користування торговельним місцем з 01.11.2018 по 31.12.2018 і неповерненням позивачу торговельного місця після закінчення строку дії Договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений сторонами у справі Договір за своєю правовою природою є договором найму відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України.
Предметом Договору є передача в оренду торговельного місця, яке має номер, площу і конкретне місцезнаходження. Сам відповідач, звертаючись до позивача із заявою про надання йому у користування торговельного місця зазначила відомості, які надають можливість стверджувати, що торговельне місце №60 площею 138кв.м, яке знаходиться на рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, визначене індивідуальними ознаками.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 N57/188/84/105 затверджено Правила торгівлі на ринках.
Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
На торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб'єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця та розміщується копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 16 Правил).
Згідно з пунктом 20 Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Як зазначено вище, під торговельним місцем у Порядку, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради шостого скликання восьмої сесії від 02.06.2011, розуміється площа, відведена для розміщення необхідного інвентарю і здійснення продажу продукції з прилавку, у контейнеру, кіосках, палатках тощо; усі торговельні місця позначаються номерами.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за товар за торговельне місце.
Безпідставними є доводи апелянта, що фактично їй нічого не було передано позивачем, оскільки сторонами у справі був склад акт приймання-передачі торговельного місця №60; відповідач прийняла його у своє користування. Більше того, апелянт не спростовує, що на цьому торговельному місці знаходиться її МАФ, з якого вона здійснює господарську діяльність.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником об'єкту нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.
Укладений сторонами у справі Договір відповідає вимогам чинного законодавства України і Правилам.
Суд апеляційної інстанції виходить із принципу презумпції правомірності договору відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У спірних правовідносинах Договір не визнаний судом недійсним; відповідач не звернулась у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України із зустрічною позовною заявою про визнання Договору недійсним, не оскаржує рішення суду щодо залишення її клопотання про визнання правочину недійсним без розгляду, не надала доказів визнання його недійсним в іншому судовому процесі.
Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Апелянт уклала із позивачем Договір на визначеними ними умовах і прийняла у користування торговельне місце №60 для ведення своєї господарської діяльності.
А доводи апелянта, що у листопаді 2018 року вона дізналась про те, що між позивачем і міською радою неналежним чином оформлені договірні правовідносини користування земельною ділянкою, на якій розміщується ринок (що є власністю позивача) не є підставою для невиконання умов Договору і неповернення позивачу торговельного місця після закінчення строку дії Договору.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що місцевим господарським судом не було досліджено дійсної правової природи Договору, оскільки такі доводи спростовуються описовою та мотивувальною частинами рішення, в яких судом надано вірну правову оцінку спірним правовідносинам.
Доводи апелянта, що фактично укладений Договір є договором суборенди земельної ділянки суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 8 цього Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено умови договору оренди землі. Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
У даному випадку сторонами не був укладений договір суборенди земельної ділянки, предметом Договору не є земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення земельної ділянки під МАФом відповідача на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, як встановлено апеляційним господарським судом, предметом Договору є найм (оренда) індивідуально визначеною неспоживної речі - торговельного місця №60 площею 138кв.м, яке знаходиться на рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.
І доводи апелянта про зворотне є вільним тлумаченням норм чинного законодавства на свою користь, оскільки апелянт прийняла цю річ у користування і сплачувала орендну плату, однак, з власної ініціативи вирішила розірвати Договір і не повертаючи торговельне місце №60 позивачу, продовжує ним користуватись для ведення своєї господарської діяльності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою ФОП Феленко О.Д. 10.12.2018 відповідно до пункту 7.3 цього Договору, а припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його уклали - 31.12.2018.
Апелянт щодо цього заперечень в апеляційній скарзі не наводить.
Згідно з частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частин 1, 3 статті 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що відповідач має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це сторону 1 за 30 днів до розірвання Договору.
Водночас, зазначений пункт Договору не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті вищенаведених правових норм не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справ і№916/1684/18.
Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, Договір 31.12.2018 припинив свою дію і відповідач зобов'язана в силу закону повернути позивачу торговельне місце №60. Відтак, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що зобов'язання судом відповідача повернути торговельне місце №60 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки передача предмету найму після припинення договору прямо передбачено нормами закону. А щодо доводів апелянта, що повернення торговельного місця порушує право власності відповідача на майно, розташоване на земельній ділянці, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
По-перше, згідно матеріалів справи позивач не зазіхає на право власності відповідача на її МАФ.
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною 2 статті 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною 4 статті 28 цього Закону передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 №507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.
Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що МАФ відповідача відноситься до нерухомої речі, переміщення якої є неможливим без його знецінення та зміни його призначення.
І по-друге, знаходження МАФу відповідача на торговельному місці №60 не є підставою для неповернення позивачу торговельного місця після припинення строку дії Договору.
Проявивши розумну обізнаність, відповідач мала розуміти для себе настання правових наслідків, придбаваючи МАФ, що знаходиться на торговельному місці №60, укладаючи договір оренди цього торговельного місця, не вчинення дій зі сплати орендних платежів за користування торговельним місцем і необхідності його повернення після припинення дії Договору.
Щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена відповідачем до 31.12.2018, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, виходячи з такого.
Положеннями частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до 1 частини статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору, плата за надання торговельного місця складає 7 176, 00грн на місяць та підлягає сплаті щомісяця до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, починаючи з 01.11.2018 відповідач оплату за надання торговельного місця на користь позивача не здійснювала.
За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем умов Договору щодо здійснення орендних платежів з 01.11.2018 по 31.12.2018, вимога позивача про стягнення з відповідача орендної платі за цей період в розмірі 14 352, 00грн є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам Договору.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача виникло право вимоги від відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за весь час прострочення його повернення.
У відповідності до частини 2 статті 785 цього Кодексу, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин для притягнення наймача, який порушив зобов'язання.
Тобто, як вбачається з системного аналізу вищевказаних норм, законодавцем передбачено певний порядок сплати наймачем за користування майном згідно з укладеним між сторонами договором у період його дії і відповідальність у вигляді неустойки у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі після припинення врегульованих договором правовідносин.
Відтак, з огляду на те, що відповідач не повернула після припинення дії Договору торговельне місце і продовжує ним користуватись, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за 6 місяців в заявленому позивачем розмірі 85 920, 00грн є законною і обґрунтованою.
З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо доводів апелянта, що договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) від 08.11.2006, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, укладений між ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ та Рубіжанською міською радою Луганської області закінчив свою дію 08.11.2016 і в установленому чинним законодавством порядку не був укладений на новий строк, оскільки його державна реєстрація відсутня, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Питання щодо земельної ділянки, на якій розташований ринок, не є предметом даного спору, а судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що предметом доказування у справі є факт наявності заборгованості з орендної плати за Договором та факт безпідставного продовження використання торговельного місця відповідачем після закінчення дії договору найму (оренди).
Із матеріалів справи не вбачається, що правовідносини з користування земельною ділянкою між позивачем і Рубіжанською міською радою припинились, оскільки фактично земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, і останній сплачує орендну плату.
Однак, в межах розгляду даної справи сторонами не ставиться питання про недійсність Договору, враховуючи, що визнання правочину недійсним є самостійним способом захисту порушеного права, а з'ясування підстав недійсності правочину, за яким стягується заборгованість, не входить до предмету доказування у даній справі.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що розгляд даної справи без участі Рубіжанської міської ради Луганської області та Головного управління Держгеокадастру в Луганській області і незалучення їх в якості третіх осіб є неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки, по-перше, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області взагалі не має жодного відношення до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У даному випадку, за будь-яких обставин, ринок розміщений на землі комунальної власності.
І по-друге, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучаються до участі у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Предметом спору у спірних правовідносинах є стягнення орендної плати за договором найму (оренди), зобов'язання повернути річ після припинення договору, що була його предметом і стягнення неустойки за користування річчю після припинення договору найму (оренди), що виник між двома суб'єктами господарювання.
І апелянт не наводить суду обґрунтованих підстав, яким чином оскаржуване рішення може вплинути на права та обов'язки Рубіжанської міської ради.
До того ж, судова колегія зазначає, що відповідач не зверталась до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про залучення Рубіжанської міської ради Луганської області та Головного управління Держгеокадастру в Луганській області до участі у справі в якості третіх осіб.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 10.09.2019 у справі №913/160/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Феленко О.Д. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі №913/160/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.В. Плахов