Провадження № 11-кп/803/1926/19 Справа № 185/2849/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370000416 від 20 лютого 2019 року, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Павлограді Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,-
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Окрім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_6 , 29 січня 2019 року о 17 годині 42 хвилин прийшов до магазину «Варус-49», що розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Нова, 2в. Перебуваючи в приміщенні вказаного магазину у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме: «гарньер скраб», об'ємом 150 мл., «витекс блен клин» для обличчя, об'ємом 75 мл., «белита янг» крем для обличчя, об'ємом 50 мл., «нивеа» засіб для зняття макіяжу, об'ємом 125 мл. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна о 17 годині 47 хвилин підійшов до стелажів, на яких розташовані засоби особистої гігієни, де скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються ніким не поміченими, шляхом вільного доступу, повторно з товарного стелажу викрав вищевказане майно. Після чого, доводячи свій протиправний умисел до кінця, ОСОБА_6 , попрямував до виходу із торгівельної зали вищевказаного магазину, не здійснюючи розрахунок за викрадене майно, минув касові зони магазину «Варус-49» та вийшов з магазину. Вказаним майном ОСОБА_6 в подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 причинив ТОВ «Омега» матеріальний збиток на загальну суму 213,15 грн.
Окрім того, ОСОБА_6 19 лютого 2019 року о 00 годині 20 хвилин проходив біля магазину «Фокстрот», що розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Шевченка, 118. Перебуваючи біля приміщення вказаного магазину у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме музичної колонки ITC T-774PW 20Вт, розміщеної над центральним входом магазину. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне викрадення чужого майна ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна о 00.21 год., підійшов до центрального входу вищевказаного магазину, де скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і він діє ніким не поміченим, шляхом вільного доступу, повторно за допомогою палиці, яка була при ньому, збив вищевказану колонку з місця її кріплення. Після чого, доводячи свій протиправний умисел до кінця, ОСОБА_6 , підняв технічний засіб та пішов у невідомому напрямку. Вказаним майном ОСОБА_6 в подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 причинив ТОВ «Сав- Дістрібьюшн» матеріальний збиток на загальну суму 1357,67 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2019 виконувати самостійно.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_6 через м'якість. На переконання прокурора, суд першої інстанції, застосувавши при призначенні покарання обвинуваченому положення ст. 75 КК України, не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 раніше судимий та на час ухвалення вироку має непогашені та незняті судимості за корисливі злочини проти власності. Окрім цього, на думку прокурора, суд не навів у вироку докладних мотивів необхідності звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених у судовому засіданні доказах, проти яких не заперечували учасники судового провадження та на підставі чого судовий розгляд було здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вказані обставини не оспорюються і в поданій апеляційній скарзі, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України вбачається, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи і застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості, вчинененого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі, шкоду відшкодував.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття обвинуваченого. Згідно ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого судом визнано рецидив злочину.
Однак, судом, при призначені покарання ОСОБА_6 в повній мірі не було взято до уваги особу обвинуваченого, а саме те, що він є раніше судимою особою, на час ухвалення вироку мав непогашенні та незняті в установлений законом порядку судимості, зокрема і за злочини проти власності. Разом з цим, відбував покарання за вчиненні раніше злочини і в місцях позбавлення волі, належних висновків не зробив, до нормального життя не повернувся, не працевлаштувався, суспільно-корисною працею не займався і знову продовжив злочинну діяльність, що свідчить про стійкість умислу обвинуваченого, направленого на вчинення злочинів, які характеризуються особливою зухвалістю та підвищеною суспільною небезпечністю.
Викладені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів без ізоляції його від суспільства і реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Отже, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, суд вважає цілком обґрунтованими та з ними погоджується.
Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 414 КПК України, не відповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
З урахуванням наведеного та з огляду на конкретні обставини вчиненого обвинуваченим злочину, суд вважає призначене ОСОБА_6 покарання невідповідним тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого й явно несправедливим через м'якість, та застосування до нього, при призначенні покарання, положень ст. 75 КК України, повною мірою не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів та вважає, що з цих підстав вирок належить скасувати в частині призначеного покарання, та ухвалити новий вирок.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а також особу обвинуваченого, те, що він є раніше судимою особою, зокрема й за злочини проти власності, вину визнав, в скоєному розкаявся, матеріальну шкоду потерпілим відшкодував, не працює, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває.
В якості обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та в якості таких, що в силу вимог ст. 66 КК України його обтяжують - рецидив злочину.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідатиме його особі та сприятиме його виправленню, а також запобіганню вчиненню нових злочинів.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2018 щодо ОСОБА_6 підлягає самостійному виконанню, оскільки за цим вироком до обвинуваченого було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, та він вчинив інший злочин до постановлення вироку в першій справі, за який він засуджується до покарання, що належить відбувати реально, тому застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається й за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність її задоволення та скасування вироку щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2018 року, щодо ОСОБА_6 - виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4