Справа № 214/714/19
2/214/2931/19
Іменем України
09 грудня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 214/714/19 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам за договором утримання дитини інваліда, індексації аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати, -
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментам за договором утримання дитини інваліда, індексації аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати, який згодом було уточнено.
Згідно уточнених позовних вимог, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті аліментів в сумі 51000,00 грн. та неустойку ( пеню) за прострочення по сплаті аліментів в сумі 51000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 22.02.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про сплату аліментів на дитину, який було посвідчено приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу Костюченко О.О., за реєстровим № 148. За умовами укладеного договору відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на користь позивача щомісячно, не пізніше 20-го числа кожного місяця по 1000 гривень на утримання їх доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда другої групи з дитинства безстроково. За домовленістю сторін відповідач перераховував вказані аліменти на особистий картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк». З 2015 року відповідач почав частково ухилятися від обов'язку утримувати дитину, а з червня 2016 року повністю припинив надсилати аліментні виплати за вказаним рахунком чи в інший спосіб.
Оскільки відповідач прострочив виплату аліментів в 2015 році за 9 місяців, в 2016 році за 8 місяців, повністю за 2017,2018 рік та 10 місяців по 01 листопада 2019 року, сума основного боргу по їх виплаті за 51 місяць склала 51000,00 грн.
З відзиву представника відповідача вбачається, що останнє відоме місце проживання позивача - м. Торез Донецької області, як вказано в договорі, знаходиться на не підпорядкованій території в районі збройного конфлікту. За таких умов він не міг перераховувати аліменти поштовим переказом згідно умов договору.
Крім того, він зазначає, що відповідач за 10 місяців 2015 року перерахував позивачу на вказаний нею картковий рахунок Ощадбанку 10120, 00 грн. В подальшому в нього не приймали грошові перекази через Ощадбанк.
Борг, який виник з вини стягувача позивач готовий виплатити незважаючи на недобросовісні дії позивача, але у спосіб визначений додатковою угодою сторін, наприклад шляхом реструктуризації, або у спосіб визначений рішенням суду, або на підставі затвердженої судом мирової угоди по даній справ.
Згідно відповіді на відзив, представник позивач зазначає, що відповідач не надав жодного доказу своєї невинуватості у виникненні заборгованості та в порушення ним умов договору. Відзив відповідача не містить пояснень, тим паче посилання на докази, щодо вжиття всіх залежних від нього заходів в угоду належного виконання взятого на себе зобов'язання по утриманню його рідної дитини.
Посилання відповідача на неможливості виконувати зобов'язання з причини відсутності поштових відправлень АТ «Укрпочта» та бойових дій на території проживання позивача є необ'єктивними, надуманими оскільки, як вказано вище відповідач і до окупації міста Торез не виконував зобов'язання шляхом надання коштів позивачеві готівкою або поштовим переказом.
Більш того, відповідач сам визнає факт перерахування місячних платежів за договором на особистий рахунок позивача, що при сумлінному вивченні даних дій зробило б можливим повне виконання його умов ї не давало б підстави позивачу для висування відповідних вимог та звернення з даним позовом до суду.
З заперечень на відповідь на відзив відповідача вбачається. що заперечує наявність вини за порушення зобов'язання згідно ст.. 614 ЦК та ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки позивач не повідомила його про прийнятний для неї спосіб перерахування аліментів.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити з підтстав зазначених в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві та заперечення на відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
22.02.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено Договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу Костюченко О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 148. (а.с. 5).
Пунктом 1 зазначеного вище Договору визначено участь відповідача ОСОБА_3 в утриманні дитини. Зокрема у другому абзаці п. 1 вказаного Договорі зазначено, що ОСОБА_3 буде сплачувати на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно до строку припинення її інвалідності.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 446400 серія 10 ААБ від 21.05.2015 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена друга група інвалідності з дитинства безстроково (а.с. 3-4).
Таким чином, суд враховує, що група інвалідності ОСОБА_4 встановлена безстроково, що в свою чергу є підставою для виконання обов'язку з надання коштів на її утримання відповідачем ОСОБА_3 .
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 211887 ОСОБА_4 , при первинному огляді встановлена друга група інвалідності з 11.02.219 року строком до березня 2022 року ( а.с.122).
Як погоджено сторонами, ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання вищевказану суму аліментів сплачувати не пізніше 20-го числа кожного місяця. Сума аліментів підлягає індексації відповідно до рівня інфляції в Україні. Аліменти будуть сплачуватися шляхом сплати готівки матері дитини ОСОБА_1 , або поштовим переказом (п. 2 Договору).
Як вказувала позивач, що також підтверджено випискою по картковому рахунку № №0030-26204501425748 АТ «Ощадбанк», за домовленістю сторін відповідач перераховував вказані аліменти на особистий картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк». З 2015 року відповідач почав частково ухилятися від обов'язку утримувати дитину. Так в 2015 році відповідач ОСОБА_3 в рахунок сплати аліментів на утримання доньки сплатив 3000 грн., в 2016 році 4000 грн. В подальшому взагалі припинив виконувати свої зобов'язання за договором (а.с. 6-8).
Загальна сума заборгованості, яка утворилася внаслідок несплати в повному обсязі відповідачем аліментів складає 51000 грн., з розрахунку:
9 місяців в 2015 році, 8 місяців в 2016 році, 12 місяців в 2017 році, 12 місяців в 2018 році та 10 місяців по 01 листопада 2019 року по 1000 грн. кожного місяця (9+8+12+12+10=51х1000=41000 грн.).
Судовим розглядом встановлено, що договір про сплату аліментів на дитину містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дитини, їх розмір, що відповідає частині першій статті 189 СК України, інтересам дитини та є обов'язковими для сторін договору.
Відповідно до ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
Стягнення заборгованості за аліментами відповідно до статті 194 СК України не стосується правовідносин, що виникли, оскільки стягуються або за наявності виконавчого листа або в порядку, визначеному статтею 187 СК України, в той час як у цій справі заявлено про стягнення аліментів на підставі укладеного між батьками договору.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в своїй постанові від 21 серпня 2018 року по справі № 127/24670/15-ц.
За наведеного суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором про сплату аліментів на дитину від 22 лютого 2013 року не виконує в повному, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої підлягає стягненню з останнього відповідно до вимог ЦК України.
Щодо стягнення з відповідача заявленого розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У ст.196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною. Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі №759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі №359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі №372/264/15-ц.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
При визначенні розміру пені представник позивача здійснив розрахунок пені на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, а кількість днів прострочення обчислив виходячи з наступного місяця, після того, в якому аліменти не сплачувались, обмеживши період для розрахунку з січня 2015 року по грудень 2015 року на суму 52080,00 грн.
Суд погоджується з наведеним розрахунком, оскільки він виконаний із застосуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц.
При цьому, заявляючи вимогу про стягнення пені, представник позивача врахував положення частини 1 ст. 196 СК України, яка визначає, що пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута в розмірі, що є не більше 100 відсотків заборгованості.
Так, зважаючи на позицію позивача та заявлення нею вимоги про стягнення пені в розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів за визначений позивачкою спірний період, тобто 51000 грн., відповідає положенню частини 1 ст. 196 СК України.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, беручи до уваги заявлений позивачем розмір, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 51000 грн. також підлягають задоволенню.
Твердження відповідача, що позивач не направляв йому уточнену позову заяву, що є підставою для повернення її заявникові, спростовуються матеріалами справи (а.с. 107).
Крім того, судом було роз'яснено сторонам їх права передбачені цивільно-просувальним законодавством. В свою чергу, на питання головуючого, чи отримав представник відповідача уточнену позовну заяву, останній відповів, що так.
Посилання відповідача на неможливість сплачувати кошти готівкою або почтовим переказом на адресу стягувача, так як місто Торез знаходитися на непідконтрольній території не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Також, ні відповідачем ні представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчинив всі залежні від нього дії для належно виконання року Договір про сплату аліментів на дитину від 22.02.2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги інтереси дитини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 51000 грн. та пеня за прострочення сплати аліментів в розмірі 51000 грн.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 21.01.2019 року, квитанцію № 12476 на суму 3000 грн., розрахунок вартості послуг правничої допомоги, ордер.
Суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом робами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. В зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам за договором утримання дитини інваліда, індексації аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 51000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 51000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця мешкання: АДРЕСА_2 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 13.12.2019 року.
Суддя А.В. Ткаченко