Справа № 263/14793/19
Провадження №2/263/2759/2019
(заочне)
11 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Шамбелан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних та моральної шкоди,-
До Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних та моральної шкоди. В позовній заяві зазначено, що 01.03.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, оформлений розпискою, за яким позичальник отримав в борг суму коштів у розмірі 700 дол.США. Зазначену суму коштів позичальник зобов'язався повернути позикодавцю в строк до 01.04.2019 року. Отримавши кошти за даною розпискою, станом на 01.10.2019 року суму боргу позивачу, відповідачем не повернуто. На підставі чого, керуючись ст.ст.1046-1049 ЦК України просить стягнути з відповідача на користь позивача несплачену суму боргу за договором позики від 01.03.2019 року у розмірі 700 дол.США, неустойку за договором позики від 01.03.2019 року у розмірі 420 дол.США, 3 % річних за договором позики від 01.03.2019 року у розмірі 45,05 дол.США, моральну шкоду у розмірі 6000 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9885,40 грн.
07 жовтня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, розпочато загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року виправлено описки в ухвалах Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07.10.2019 року та 22.10.2019 року.
У судове засідання представник позивача та позивач не з'явилися, при цьому від представника позивача надійшла до суду письмова заява, в якій просив задовольнити позовні вимоги, розглянути справу без їх участі та не заперечувала проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання був повідомлений у встановленому законом порядку. Причина неявки невідомо.
Відповідно до вимог ст.280 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦПК України) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивача.
Фіксація судового процессу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження укладання договору, відповідачем надано розписку, копія якої долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 передбачено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Як встановлено судом, 01.03.2019 року ОСОБА_3 у письмовій формі уклав договір позики б/н з ОСОБА_2 відповідно до якого відповідач отримав в борг 700 дол.США., зобов'язався повернути кошти до 01.04.2019 року, з виплатою неустойки за договором позики в розмірі 10% за місяць від суми позики, про що свідчить підпис відповідача у зазначеному договорі.
Так, розписка, на підставі якої позивач просить стягнути заборгованість, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів, тобто відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України.
У матеріалах справи не міститься доказів того, що договір позики, укладений між сторонами, є нечинним, його дійсність не спростовано, а тому зобов'язання за даним правочином підлягають до виконання.
Стаття 545 ЦК України встановлює, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, у визначний сторонами строк відповідач грошові кошти у розмірі 700 доларів США позивачу не повернув.
Станом на дату розгляду справи боргова розписка перебуває у кредитора, що, за правилом ст. 545 ЦК України, також свідчить про невиконання позичальником зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з правовим висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (14-446цс18), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, оскільки належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань перед позивачем, грошові кошти за договором позики в розмірі 700 доларів США позивачу не повернув, а за договором позики іншого порядку повернення боргу, аніж у доларах не встановлено та його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України не передбачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у сумі 700 доларів США, суми неустойки - 420 доларів США, 3% річних у розмірі 45,05 доларів США в примусовому порядку.
Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві наведені розрахунки щодо стягнення суми неустойки, трьох процентів річних, які відповідачем жодним чином не спростовані, тому у суда відсутні підстави ставити під сумнів наведені розрахунки.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.
В ч.1 ст. 23 ЦК України зазначено, що особі гарантоване право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Між сторонами справи виникли правовідносини позики, які регулюються нормами параграфу 1 глави 71 розділу ІІІ ЦК України.
Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Ні умовами договору позики від 01.03.2019 року, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ні законодавчими нормами, якими регулюються правовідносини позики, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди позикодавцеві у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором позики.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку з тим, що позивач від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений та задоволені позовні вимоги позивача, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн,
Крім того, ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, до яких відносяться згідно ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на наведені правові норми, враховуючи надані представником позивача: розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, акт виконаних робіт (наданих послуг), квитанції про оплати таких послуг, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 9885, 40 грн витрат на правничу допомогу, оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 15, 16, 526, 525, 526, 599, 611, 625, 1047-1050 ЦК України. ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ м.Маріуполя 05.07.2002 року на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики б/н від 01.03.2019 року у розмірі 700 дол.США, неустойку за договором у розмірі 420 дол.США, 3 % річних у розмірі 45,05 дол.США.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ м.Маріуполя 05.07.2002 року на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ м.Маріуполя 05.07.2002 року на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9885, 40 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою:http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Іллічівським РВ у м.Маріуполі ГУ ДМС України 13.08.2015 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність від 31.07.2019 року ДН№5581, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ м.Маріуполя 05.07.2002 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: П.І.Папаценко