Справа № 675/2451/19
Провадження № 1-в/675/195/2019
"11" грудня 2019 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в дистанційному режимі відеоконференції між Ізяславським районним судом Хмельницької області та Державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» матеріали заяви ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання, -
У провадження Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання.
Під час розгляду справу, судом було встановлено, що ОСОБА_4 вже звертався до Ізяславського районного суду з вказаною заявою, та відповідно до ухвали суду від 23.09.2019, яка за ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19.11.2019 була залишена без зміни, провадження у справі за заявою засудженого ОСОБА_4 , про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку суду, відповідно до ст. ст. 537, 539 КПК України закрито (Справа №675/1827/19, провадження № 1-в/675/159/2019).
З огляду на викладене прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність закриття провадження за заявою ОСОБА_4 у зв'язку з наявністю судового рішення щодо питання, яке ставить перед судом засуджений.
Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що попереднім судом не було надано правової оцінки щодо обставин викладених ним у заяві. Крім того, вказує, що кримінальним законом не заборонено подавати повторно заяви з приводу питань, які були предметом розгляду судом.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію засудженого, та просив вирішити дане клопотання згідно чинного законодавства.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали провадження та матеріали провадження справи № 675/1827/19, суд приходить до висновку, що провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Окружного суду Округу Бекас від 21.03.2002 та Вищого Суду м. Сегед від 21.08.2003 за ст. 166 секція (1) btk та за секцією (2), підпункти a, b, f Кримінального кодексу Угорщини до довічного позбавлення волі з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років з обов'язковим видворенням за межі Республіки Угорщина.
За постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року вирок Окружного суду Округу Бекес від 21.03.2002 та Вищого Суду м. Сегед від 21.08.2003 визнаний. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, призначено покарання у виді довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислюється з 8 грудня 1999 року.
20 грудня 2007 року за ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року щодо ОСОБА_4 змінено, виключено з неї висновок про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину. Визнано вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року щодо ОСОБА_4 . Приведено цей вирок у відповідність з Кримінальним кодексом України (в редакції 2001 року), за яким ОСОБА_4 вважається засудженим за п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років. В решті постанова апеляційного суду залишена без змін.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2016 року на підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_4 зараховано в строк попереднього ув'язнення строк тримання під вартою як запобіжний захід з 08 грудня 1999 року по 21 серпня 2003 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
26 червня 2018 року за ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області на підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_4 зараховано в строк попереднього ув'язнення перебування у СІЗО м. Ужгород з 08 травня 2007 року по 20 грудня 2007 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Також, Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2019 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі вироку суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 КВК України, яка ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 9 квітня 2019 року залишена без змін.
Згідно даної ухвали суду від 08.02.2019 (справа №675/1297/18), судом вказано, що довічне позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщення його до кримінально-виконавчої установи закритого типу без зазначення строку покарання. В даній ухвалі суд врахував, що у вищевказаних вироках судами Угорської Республіки не визначено дати закінчення строку відбування покарання ОСОБА_4 , разом з тим у згаданих вироках лише містяться «положення про звільнення на поруки», які полягають в тому, що ОСОБА_4 «може бути умовно звільнений на поруки не раніше ніж через двадцять років», тому суд дійшов висновку, що об'єктивних даних, які б переконували суд у тому, що ОСОБА_4 підлягав звільненню в зв'язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, суду надано не було.
Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.07.2019 роз'яснено постанову Апеляційного суду Закарпатської область від 26.09.2007 без зміни її змісту.
Як вбачається із заяви ОСОБА_4 , яка датована ним від 20.08.2019, останній просить звільнити його від відбування покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 КВК України, мотивуючи тим, що він повністю відбув призначене йому вироком Окружного суду Округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого Суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року покарання, а також ставить питання про неправильне застосування Ізяславським районним судом Закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення на підставі ст. 413 КПК України, та на підставі ухвали від 10 липня 2019 року Закарпатського Апеляційного суду провести новий розгляд справи про його звільнення від відбування покаранням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 КВК України.
Однак, судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи № 675/1827/19, провадження № 1-в/675/159/2019, засуджений ОСОБА_4 вже звертався до суду з аналогічною заявою, яка також датована ним 20.08.2019, за наслідками розгляду якої, відповідно до ухвали суду від 23.09.2019, яка ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19.11.2019 була залишена без зміни, провадження у справі за заявою засудженого ОСОБА_4 - закрито, оскільки останній вже звертався до суду із заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 КВК України в зв'язку із відбуттям призначеного судом покарання (справа №675/1297/18).
Таким чином, у судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_4 раніше вже звертався до суду з аналогічними заявами, з приводу поставлених ним питань, які були предметом розгляду, як судом першої та апеляційної інстанції (Справи 675/1297/18 та № 675/1827/19).
Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ст. 21 КПК України кожна особа має право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Системний аналіз положень КПК України дає підстави вважати, що особа має право на звернення до суду з відповідною заявою, клопотанням, тощо, а в разі незгоди з ухваленим судом рішенням - на апеляційний, касаційний перегляд її справи в випадках та в порядку, передбаченому чинним КПК України.
Чинним КПК України не передбачено можливості повторного звернення до суду при наявності судового рішення, що набрало чинності, з такою самою заявою, поданою з тих самих підстав з аналогічними вимогами.
Положеннями КПК України чітко не виписано, як повинен діяти суд першої інстанції за таких обставин.
У силу ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, згідно з якими вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України (ст. 21 КПК України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора, та закриття провадження у справі, оскільки питання, зазначене у заяві засудженого ОСОБА_4 , вже вирішувалося судом та з цього приводу наявні судові рішення, які набрали законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 21, 372 КПК України, суд
Провадження у справі за заявою засудженого ОСОБА_4 , про звільнення від відбування покарання закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 13 грудня 2019 року.
Суддя: ОСОБА_1