Справа № 760/156/19
Провадження № 1-кс/991/3026/19
12 грудня 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 2829/02 від 02.01.2019,
05.12.2019 до Вищого антикорупційного суду, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2019, надійшли матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 2829/02 від 02.01.2019.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.12.2019 скаргу було призначену до розгляду.
У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначає, що 02.01.2019 через приймальню НАБУ на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 ним було подано заяву за вих. № 2829/02 про вчинення кримінальних правопорушень прокурором ОСОБА_5 , суддями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-48. У цій заяві ОСОБА_3 виклав відомості щодо можливого вчинення прокурором Рівненської області та суддями Рівненського апеляційного суду злочинів, передбачених ст. 170, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України. Станом на 04.01.2019 ОСОБА_3 ніяким чином не було повідомлено уповноваженими особами НАБУ про внесення до ЄРДР відомостей з його заяви.
Враховуючи той факт, що положеннями ст. 214 КПК України передбачено імперативний обов'язок внесення відомостей в ЄРДР та відмова у реєстрації заяви забороняється, заявник просить суд визнати бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 протиправною та зобов'язати його внести до ЄРДР відомості із заяви № 2829/02 від 02.01.2019.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у скарзі, та просив суд задовольнити її.
Представник Національного антикорупційного бюро України у судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення стосовно скарги і просив розглянути скаргу без його участі. У своїх поясненнях представник НАБУ зазначив, що у заяві ОСОБА_3 № 2829/02 від 02.01.2019 не наведено достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ. Враховуючи, що розгляд інших порушених питань не віднесено до компетенції НАБУ, вказану заяву листом № 21-255/600 від 08.01.2019 скеровано для організації розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, про що заявника було повідомлено та надано відповідне роз'яснення листом із аналогічними реквізитами. У зв'язку з наведеним, представник НАБУ просить суд відмовити у задоволені скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність представника НАБУ не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею було встановлено, що у заяві вих. № 2829/02 від 02.01.2019 ОСОБА_3 повідомив, що у колегії суддів Рівненського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на розгляді перебувало апеляційне провадження № 22-ц/4815/244/18 у цивільній справі № 761/3222/17 щодо розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.08.2018 в справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_9 , ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди. 26.11.2018 ОСОБА_3 подав клопотання про призначення судового засідання у режимі відеоконференції з Апеляційним судом Київської області або з Солом'янським районним судом м. Києва. 27.11.2018 ОСОБА_3 подав клопотання про перенесення судового засідання. 08.12.2018 заявник отримав лист, в якому містилась копія ухвали від 26.11.2018 про відмову у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції та копія постанови від 28.11.2018 про відмову у задоволенні апеляційної скарги. Заявник вважає, що такі судові рішення були прийняті колегією суддів як результат вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 170, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України. Крім того, заявник стверджує, що прокурор Рівненської області ОСОБА_5 покриває протиправну діяльність суддів Рівненського апеляційного суду та ігнорує його скарги та заяви про їх потенційну кримінальну діяльність.
Листом НАБУ № 21-255/600 від 08.01.2019 ОСОБА_3 було повідомлено про те, що НАБУ розглянуло його заяву № 2829/02 від 02.01.2019 щодо можливих протиправних дій суддів Рівненського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за результатами розгляду якої на даний момент не встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки у заяві не викладено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України. Розгляд інших порушених питань не відноситься до компетенції НАБУ, тому вказану заяву було направлено до розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених суддею, працівником правоохоронного органу, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті.
У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що за Національним антикорупційним бюро України визначена підслідність відносно злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.
Доводи ОСОБА_3 про вчинення суддями Рівненського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 можливих кримінальних правопорушень, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та незадоволенням заявником ухваленим судовим рішенням, яким у задоволенні його апеляційної скарги було відмовлено. Заява № 2829/02 від 02.01.2019 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій за вищевказаними статтями. ОСОБА_3 розцінює як злочин судове рішення, яке було ухвалено апеляційним судом у складі колегії суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі закону, у межах апеляційної скарги та на основі матеріалів справи, яке вважається законним та обґрунтованим доки не буде скасоване судом касаційної інстанції.
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді ухвалюється іменем України.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Крім того, існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Таким чином, питання про законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції вирішується судом касаційної інстанції. Про можливість оскаржити таке судове рішення до Верховного Суду було зазначено у резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду від 28.11.2018.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про кримінальні правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях суддів Рівненського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ознак вищезазначених злочинів, а фактично зводиться до незадоволення судовим рішенням у справі, яким у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 було відмовлено.
За наведених обставин у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 2829/02 від 02.01.2019.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1