ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2019Справа № 910/6026/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 149 720, 78 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Луговий М.І.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" інфляційні втрати в розмірі 23 503 грн 84 коп., 3% річних в розмірі 14 795 грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 086 грн 27 коп.
У задоволенні решти позовних вимог та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000, 00 грн. відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 виправлено описку, допущену судом при підготовці вступної та резолютивної частин рішення від 23.10.2019 та в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 910/6026/19 та відповідно пункт 2 резолютивної частини вступної та резолютивної частин рішення та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 910/6026/19 викладено наступним чином: "Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код: 40081263) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783) інфляційні втрати в розмірі 23 503 (двадцять три тисячі п'ятсот три) грн 84 коп., 3% річних в розмірі 14 795 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн 27 коп".
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом не було вирішено питання стосовно вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пені в розмірі 89 459, 05 грн, суд дійшов висновку про необхідність призначити судове засідання в метою вирішення даного питання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 судове засідання призначено на 06.12.2019.
У судовому засіданні 06.12.2019 суд зазначив, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 не було вирішено питання щодо стягнення пені.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" інфляційні втрати в розмірі 23 503 грн 84 коп., 3% річних в розмірі 14 795 грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору.
В той час суд вказує, що при написанні рішення суду в його описовій частині помилково було зазначено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 89 459, 05 грн підлягають задоволенню.
Так, ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відтак суд зазначає, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню виходячи із наступних сум та періодів (наведених позивачем у поданій ним заяві про збільшення розміру позовних вимог та відповідно прийнятої судом): 1 313 280, 00 грн в період з 23.11.2018 по 17.12.2018 - 16 191, 25 грн; 813 280, 00 грн в період з 18.12.2018 по 24.01.2019 - 15 240, 64 грн; 969 000, 00 грн в період з 15.01.2019 по 25.04.2019 - 48 264, 16 грн; 484 500, 00 грн в період з 25.04.2019 по 25.04.2019 - 238, 93 грн; 484 500, 00 грн в період з 26.04.2019 по 03.06.2019 - 9 524, 07 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі N 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі N 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі N 3-11гс11, від 04 лютого 2014 року у справі № 903/610/13.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою)товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Разом с тим, як встановлено судом, відповідачем порушено строки оплати вартості поставленого позивачем товару, тобто, допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин абз. 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене вище, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені за означені вище періоди прострочки в загальному розмірі 89 459, 05 грн на підставі статті 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В частині вимог Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення пені в розмірі 89 459, 05 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.12.2019.
Суддя Д.О. Баранов