ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 грудня 2019 року Справа № 923/51/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня, 223) в інтересах держави в особі
позивача: Бериславської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059906, 74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня, 244)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (код ЄДРПОУ 32061174, 03115, м.Київ, Святошинський район, вул.Федора Кричевського, 19)
про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності
за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області Хамідової Е.Ф. (посвідчення № 040721 від 22.01.2016р.)
представників сторін:
від позивача: Волосюк О.О. (посвідчення № 499 від 30.03.2018р.), адвокат, ордер МК № 109613 від 01.04.2019р.,
від відповідача: не з'явився
Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Бериславської міської ради Херсонської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р. та використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, чим порушуються інтереси держави.
Ухвалою суду від 08.02.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.03.2019р.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 12.03.2019р., не відбулося.
15.03.2019р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 16.04.2019р. строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів до 09.05.2019р. та призначено підготовче засідання на 25.04.2019р.
Ухвалою від 25.04.2019р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10.05.2019р.
08.05.2019р. прокурором подано відповідь на відзив.
10.05.2019р. позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 10.05.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 22.05.2019р.
Ухвалою від 22.05.2019р. провадження у справі №923/51/19 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у справі №587/430/16-ц.
Ухвалою суду від 31.10.2019р. провадження по справі №923/51/19 поновлено, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.11.2019р.
Ухвалою суду від 18.11.2019р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та відсутністю відомостей щодо належного повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи по суті, розгляд справи відкладено на 03.12.2019р. та з метою належного увідомлення про дату, час і місце розгляду даної справи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти", ухвалено розмістити відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
В судове засідання 03.12.2019р. з'явились прокурор та представник позивача.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Ухвала суду від 18.11.2019р. була направлена всім учасникам провадження 19.11.2019р., про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду на зворотній стороні ухвали.
Крім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України з метою належного увідомлення про дату, час і місце розгляду даної справи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти", було розміщено відповідне оголошення.
Також суд звертає увагу на те, що ухвала господарського суду від 31.10.2019р. про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 18.11.2019р., направлена відповідачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
01.06.2006р. набрав чинності Закон України "Про доступ до судових рішень", у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч.1, 3 ст.3 вищевказаного Закону).
Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством учасникам провадження надано право бути обізнаними про прийняті в справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи.
Суд зауважує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018р. №925/125/14.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За наведеного суд констатує, що судом було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у даному судовому засіданні, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні останній скористався на власний розсуд.
Прокурор підтримала позовну заяву, просить її задовольнити.
Представник позивача заяву прокурора вважає обґрунтованою, просить її задовольнити.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 03.12.2019р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява прокурора, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Бериславської міської ради Херсонської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності.
Обґрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що місцевою прокуратурою встановлено факт невжиття Бериславською міською радою Херсонської області заходів щодо стягнення в судовому порядку з TOB "КК "Українські продукти" заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, а також збитків (недоотриманого доходу місцевого бюджету) за використання вказаної землі без правовстановлюючих документів.
Вищезазначені обставини вимагають вжиття прокурором в межах повноважень, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", заходів прокурорського реагування представницького характеру - звернення до суду щодо захисту державних інтересів в особі Бериславської міської ради.
Бериславською місцевою прокуратурою Херсонської області за результатами вивчення стану додержання на території району вимог чинного законодавства під час використання земельних ділянок державної і комунальної власності, своєчасності і повноти сплати орендної плати та стану відшкодування збитків за використання земель вказаної категорії без правовстановлюючих документів, встановлено випадок тривалої і систематичної не сплати орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності та подальшого її використання без належних правових підстав.
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів.
Бериславською міською радою 26.01.2012р., на підставі рішення 3 сесії 6 скликання "Про врегулювання земельних відносин" № 20 від 28.12.2010р., укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої в м. Бериславі по вул. Некрасова, площею 2,3948 га, строком на п'ять років, тобто до 26.01.2017р., який зареєстровано у відділі Держкомзему у Бериславському районі за № 052060006001079 від 26.01.2012р.
Пунктами 9, 11 Договору визначено розмір орендної плати у сумі 57848,79 грн. за рік, та встановлено строк її сплати - "Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяті календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".
Відповідно до пунктів 21, 37 Договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Пунктами 31, 41 Договору зобов'язано орендаря своєчасно сплачувати орендну плату у відповідності з п. 9, 11 та передбачено відповідальність за його не виконання.
Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у відповідності до ст. 41 Податкового кодексу України, здійснюється органами доходів і зборів.
Як зазначає прокурор, відповідач свої обов'язки за договором не виконував, орендну плату протягом 2016-2017 років не вносив, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість.
Так відповідно до інформації Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за № 12846/10/21-22-52-01 від 28.11.2018р., TOB "КК "Українські продукти" (ЄДРПОУ 32061174) за період з 2016 по 2017 рік (термін договору оренди до 26.01.2017р.) мало нарахувати і перерахувати орендну плату за землю у розмірі 117230,67 грн.
Крім того, на вказаній земельній ділянці по вул.Некрасова в м.Бериславі знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні TOB "КК "Українські продукти" на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу від 28.11.2008р., зареєстрованого за № 4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2012р. № 21854921 (п. 3 Договору).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав вказана земельна ділянка на праві приватної власності TOB "КК "Українські продукти" не належить, право товариства використовувати дану земельну ділянку на підставі оренди припинено 27.01.2017р.
Таким чином, відповідач, починаючи з 27.01.2017р. по цей час використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує, чим порушує законні права та інтереси Бериславської міської ради у вигляді отримання доходу за використання належних раді земель.
Водночас, повідомлення орендаря ТОВ "КК "Українські продукти" щодо використання свого переважного права та укладення договору оренди землі на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" до Бериславської міської ради не надходило.
Листом-повідомленням Бериславської міської ради № 02-27/92/17 від 21.02.2017р. проінформовано ТОВ "КК "Українські продукти" про заперечення міської ради щодо продовження (поновлення) договору оренди землі від 26.01.2012р. на новий строк.
TOB "КК "Українські продукти", після припинення дії договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р., набувши на підставі договору купівлі - продажу № 4517 від 28.11.2008р. право власності на розташовані на ній об'єкти нерухомості, починаючи з 27.01.2017р. належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою комунальної власності не оформило.
З огляду на те, що речові права TOB "КК "Українські продукти" на земельну ділянку площею 2,3948 га, розташовану за адресою: м. Берислав, вул. Некрасова, 1, не реєструвались, останнє не набуло належних правових підстав на користування зазначеною земельною ділянкою комунальної власності, а тому починаючи з 27.01.2017р. відповідач використовує її без правовстановлюючих документів.
Прокурор зауважує, що статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.
Крім того, згідно з ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У зв'язку із неотриманням відповіді та ненадходженням упродовж тривалого часу до місцевого бюджету коштів від використання землі комунальної власності, "мовчазною" відмовою TOB "КК "Українські продукти" оформити право користування земельною ділянкою, Бериславською міською радою здійснено розрахунок втрат міського бюджету за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, площею 2,3948 га, розташованої за адресою: м. Берислав, вул. Некрасова, 1, відповідно до якого розмір втрат міського бюджету за період 28.01.2017р. - 31.12.2017р. становить 100762,38 грн., за період 01.01.2018р. - 01.11.2018р. - 90540,11 грн., загалом 191302,49 гривень.
Відповідачем до цього часу нараховані до сплати кошти (збитки) не сплачено, чим порушуються права та інтереси територіальної громади м.Берислав Херсонської області.
Про необхідність вирішення питання щодо подальшого (після припинення дії договору оренди від 26.01.2012р.) використання TOB "КК "Українські продукти" земельної ділянки комунальної власності, Бериславською міською радою повідомлено відповідача листом-повідомленням № 02-27/92/17 від 21.02.2017р.
Таким чином, ТОВ "КК "Українські продукти" було обізнано про необхідність укладення договору оренди та усвідомлювало протиправність безоплатного використання земельної ділянки комунальної власності.
Однак, ТОВ "КК "Українські продукти" з 27.01.2017р. і до теперішнього часу до Бериславської міської ради з питань оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності, укладення договору оренди цієї землі не зверталось, жодних листів від підприємства із зазначених питань до міської ради не находило.
ТОВ "КК "Українські продукти" з 27.01.2017р. жодних заходів, спрямованих на оформлення права користування землею комунальної власності, не вжито.
За наведених обставин прокурор, з посиланням на приписи статей 22, 1166 та 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" 191302,49 грн. збитків (неодержаного доходу) за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 28.01.2017р. по 01.11.2018р.
Бериславська міська рада позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, невжиття заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку пояснює відсутністю коштів для сплати судового збору.
Заперечуючи проти вимог прокурора відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що посилання прокурора на те, що починаючи з 27.01.2017 року відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, чим порушує законні права та інтереси Бериславської міської ради Херсонської області у вигляді отримання доходу за використання належних раді земель, є таким, що не відповідає дійсності та протирічить діючому законодавству України, а тому і не має правових підстав щодо відшкодування відповідачем збитків у розмірі 191302,49 грн., що не зрозуміло яким чином розраховані.
Тобто, на думку відповідача, прокурором невірно встановлено обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, оскільки станом на сьогодні договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої в м.Бериславі по вул. Некрасова, площею 2,3948га, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Бериславському районі за № 052060006001079 від 26.01.2012р., не був припинений.
При цьому, від Бериславської міської ради Херсонської області не надходило жодного звернення або вимоги щодо порушення його прав як власника земельної ділянки.
Відтак, посилання на те, що використання відповідачем земельної ділянки без укладеного договору оренди позбавило позивача як власника землі отримувати дохід у вигляді орендної плати є хибним та таким, що суперечить нормам Земельного кодексу України.
Також зауважує, що ч.3 ст. 4 ГПК України встановлює, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів останнім чи іншим суб'єктом відповідних владних повноважень. При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.
За твердженням відповідача, цього керівником Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в позовній заяві не доведено та не надано жодного підтвердження.
За наведених обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову прокурора, з огляду на наступне.
Щодо права на звернення прокурора з цим позовом до господарського суду.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Матеріали справи свідчать, що орендар, відповідач за даним позовом, ТОВ "КК "Українські продукти" неналежним чином виконував свої обв'язки за договором оренди, укладеним з Бериславською міською радою, в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 117230,67 грн.
Крім цього, після закінчення дії договору оренди землі відповідач продовжує використовувати земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує.
В свою чергу, позивач Бериславська міська рада не вживає заходів щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ "КК "Українські продукти" означеної заборгованості та недоотриманого доходу місцевого бюджету, пояснюючи дану обставину відсутністю коштів для сплати судового збору.
Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у даному випадку - місцевої громади) й відповідача, стягнення до місцевого бюджету заборгованості з орендної плати та недоотриманого доходу місцевого бюджету у зв'язку із використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
У зв'язку з означеним суд зауважує, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Бериславської міської Херсонської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення боргу через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення заборгованості з орендної плати та коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади м.Берислав щодо своєчасності надходження до місцевого бюджету коштів за користування землями територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019р.
Також, листом від 17.01.2019р. №115-1173-18 прокурор повідомив позивача Бериславську міську раду про здійснення представництва шляхом подання позовної заяви до ТОВ "КК "Українські продукти" про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності.
В частині вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 26.01.2012р. між Бериславською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар на підставі рішення третьої сесії шостого скликання Бериславської міської ради від 28.12.2010р. №20 "Про врегулювання земельних відносин", приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул.Некрасова, м.Берислав Херсонської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3948 га, в т.ч. 2,3948 га із забудованих земель Бериславської міської ради.
На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 28.11.2008р. №4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2009р. №21854921: адміністративний корпус; прохідна; будівля консервного цеху та м'ясо-рослинного цеху; навіс під обладнання; майонезний цех; гараж 05-1; матеріальний склад; насосна; будівля котельні; склад готової продукції; механічна майстерня; хлібопекарня; будівля ковбасного цеху; гараж; забійний цех; столярний цех; свердловина; огорожа; мостіння.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 1928292,96 грн.
Згідно п.8, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В п.9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бериславської міської ради в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік, що на момент укладання цього договору становить 57848,79 грн.
Відповідно до п.11, орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п.31 договору, Орендар відповідно до п.9, 11 цього договору зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Договір зареєстровано в відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №052060006001079 від 26.01.2012р.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, Орендар свої обов'язки за договором виконував не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 117230,67 грн.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу.
Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст.96 цього Кодексу, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відносини з оренди земельної ділянки регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі", умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотними умовами договору.
Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Наявний в матеріалах справи лист Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 28.11.2018р. №12846/10/21-22-52-01 свідчить, що відповідач тривалий час не виконував свої зобов'язання за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, утворивши за період з 2016 по 2017 рік (термін дії договору оренди до 26.01.2017 року) заборгованість в сумі 117230,67 грн.
За наведених обставин, вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача 117230,67 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача 191302,49 грн. збитків (неодержаного доходу) за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 28.01.2017р. по 01.11.2018р., суд зауважує наступне.
Обґрунтовуючи вимогу в цій частині прокурор зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти", починаючи з 27.01.2017р. і по цей час використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує, чим порушує законні права та інтереси Бериславської міської ради у вигляді отримання доходу за використання належних раді земель.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так відповідно договору купівлі-продажу частини об'єктів нерухомого майна від 28.11.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Цукуровою С.С., зареєстровано в реєстрі за №4517, Продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехносервіс" передав у власність Покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Херсонська область, Бериславський район, м.Берислав, по вулиці Некрасова, буд.1
26.01.2012р. між Бериславською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар на підставі рішення третьої сесії шостого скликання Бериславської міської ради від 28.12.2010р. №20 "Про врегулювання земельних відносин", приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул.Некрасова, м.Берислав Херсонської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3948 га, в т.ч. 2,3948 га із забудованих земель Бериславської міської ради.
На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 28.11.2008р. №4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2009р. №21854921: адміністративний корпус; прохідна; будівля консервного цеху та м'ясо-рослинного цеху; навіс під обладнання; майонезний цех; гараж 05-1; матеріальний склад; насосна; будівля котельні; склад готової продукції; механічна майстерня; хлібопекарня; будівля ковбасного цеху; гараж; забійний цех; столярний цех; свердловина; огорожа; мостіння.
Згідно п.8, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір зареєстровано в відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №052060006001079 від 26.01.2012р.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011р. №3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011р., передбачено можливість поновлення договору оренди землі.
Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).
Суд враховує, що палатою з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.09.2018р. у справі №920/739/18 було викладено позицію щодо застосування норм ст.33 Закону України "Про оренду землі".
Так, у п. 5.2. постанови зазначено, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015р. у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 594/376/17-ц.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.
В даному випадку відповідно до умов п.8 договору оренди землі, укладеного між сторонами, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
З урахуванням того, що договір оренди було зареєстровано в відділі Держкомзему у Бериславському 26.01.2012р., строк дії договору закінчився 26.01.2017р.
Разом з тим, у встановлені умовами 30 днів до закінчення строку дії договору орендар з листом-повідомленням про намір продовжити його дію до орендодавця не звертався, протилежного суду не наведено.
В той же час, 21.02.2017р. (тобто протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі), орендодавець Бериславська міська рада направила орендарю ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" лист-повідомлення за вихідним №02-27/92-17, в якому, зокрема, зазначила, що у зв'язку з тим що ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" ухиляється від виконання умов договору та систематично не сплачує орендну плату за землю, Бериславська міська рада не має наміру продовжувати (поновлювати) на новий термін Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області за №652060004001079.
За наведених обставин, суд констатує, що договір оренди земельної ділянки від 26.01.2012р., зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області за №652060004001079, припинив свою дію 26.01.2017р.
При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що договір оренди продовжує свою дію відповідно до приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".
Суд зауважує, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:
- орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;
- орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором;
- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.
В даному випадку судом встановлено, що орендар неналежним чином виконує свої обов'язки за договором, оскільки досить тривалий час не сплачує орендну плату та має заборгованість в сумі 117230,67 грн.; орендодавець у встановлений законом строк заперечив проти поновлення договору оренди.
Крім цього, в матеріалах справи відсутності докази укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Згідно договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 28.11.2008р. №4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2009р. №21854921: адміністративний корпус; прохідна; будівля консервного цеху та м'ясо-рослинного цеху; навіс під обладнання; майонезний цех; гараж 05-1; матеріальний склад; насосна; будівля котельні; склад готової продукції; механічна майстерня; хлібопекарня; будівля ковбасного цеху; гараж; забійний цех; столярний цех; свердловина; огорожа; мостіння.
Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, що ним не заперечується.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ст. 20 ГК України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, з 28 листопада 2008 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" є власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці комунальної власності по вул.Некрасова, 1 в м.Берислав Херсонської області.
Станом на даний час право користування на цю земельну ділянку відповідачем не оформлено, протилежного суду не доведено.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування збитків (неодержаного доходу) у зв'язку з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв'язку з чим, посилаючись на статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 1, 2, 12, 80, 120, 125, 152, 156, 157, 206, 211 Земельного кодексу України, прокурор вказує на необхідність стягнення з відповідача на користь Бериславської міської ради 191302,49 грн. збитків, які становлять суму неодержаного доходу міським бюджетом - орендної плати за користування землею.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016р. у справі № 6-3090цс15.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Як встановлено господарським судом, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинене у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).
За змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17.
При цьому, необхідно зауважити, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.
При цьому слід зауважити, що відповідно до ст.ст. 4, 86, 162 ГПК України, господарські суди розглядають справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.
При цьому господарський суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі № 908/2552/17, від 21.05.2019р. у справі № 924/552/18.
При цьому суд враховує, що позовна заява прокурора, в тому числі, містить посилання на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач, як власник об'єкта нерухомого майна, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.
Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так прокурором до матеріалів позовної заяви подано розрахунок втрат до міського бюджету у зв'язку із відмовою ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" оформити право користування земельною ділянкою площею 2,3948 га по вул.Некрасова, 1 м.Берислава Херсонської області відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до означеного розрахунку, розмір неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "КК "Українські продукти" з 28.01.2017р. по 31.12.2017р. складає 100762,38 грн., з 01.01.2018р. по 01.11.2018р. - 90540,11 грн., всього 191302,49 грн.
При цьому, зазначені суми розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік (3% за 2017рік та 3% за 2018 рік), яка становить 3621604,31 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки.
За наведеного суд констатує, що неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2017-2018 роки.
Відсутність даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно за 2017, 2018 роки виключає можливість суду перевірити правильність визначення орендної плати за вказані періоди або здійснити самостійно власний розрахунок недоотриманої орендної плати.
Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах.
За приписами ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 74 ГПК України, докази подаються саме сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог прокурора в частині стягнення з відповідача 191302,49 грн., а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, позовна заява керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" 117230,67 грн. заборгованості з орендної плати, у задоволенні решти вимог в частині стягнення з відповідача 191302,49 грн. неодержаного доходу суд відмовляє.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог прокурора в частині стягнення з відповідача 117230,67 грн. заборгованості з орендної плати, судовий збір в сумі 1921,00 грн., в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти".
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 191302,49 грн. неодержаного доходу, судові витрати в сумі 2869,54 грн. покладаються на прокуратуру Херсонської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (код ЄДРПОУ 32061174, 03115, м.Київ, Святошинський район, вул.Федора Кричевського, 19) на користь Бериславської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059906, 74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня, 244) заборгованість з орендної плати в сумі 117230 (сто сімнадцять тисяч двісті тридцять) грн. 67 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (код ЄДРПОУ 32061174, 03115, м.Київ, Святошинський район, вул.Федора Кричевського, 19) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, р/рахунок 35210003002291, банк Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172) 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
5. Судові витрати в сумі 2869,54 грн. судового збору покласти на прокуратуру Херсонської області.
6. Видати накази.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складене 13.12.2019р.
Суддя М.Б. Сулімовська