Справа № 750/12351/19 Головуючий у 1 інстанції Кузюра М. М.
Провадження № 33/4823/420/19
Категорія - ст. 124 КУпАП
12 грудня 2019 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участі захисника - адвоката Селюха А.В.,
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2019 року, -
Цією постановою :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Також, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 384 грн. 20 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 жовтня 2019 року о 14 год.30 хв. в м. Чернігові, рухаючись в напрямку центру міста, на перехресті вул. Мартина-Небаби - просп. Миру керувала автомобілем Infiniti QX 30, д.н.з. НОМЕР_1 , та виконуючи поворот ліворуч на вул. М.Небаби з відповідного крайнього лівого положення на проїзній частині, не надала перевагу в русі автомобілю Nissan X-trail, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку по просп. Миру, внаслідок чого трапилося зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 10.4 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та закрити провадження по справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Рішення суду першої інстанції вважає помилковим і незаконним, та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, у своєму рішенні неналежно оцінив обставини дорожньо-транспортної пригоди, та не дослідив причин та умов настання ДТП, а також безпідставно не було взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , які підтверджують вину водія ОСОБА_2 у вчиненні даного зіткнення автомобілів, так як останній, на її думку, не дотримався вимог 12.3 ПДР України. При цьому, суд не звернув увагу на те, що їй вину було поставлено порушення п. 10.4 ПДР України, що передбачає дії водія при виконанні маневру поза регульованим перехрестям, при цьому залишено поза увагою те, що дане перехрестя регулюється світлофорами, внаслідок чого прийшов до хибних висновків щодо доведеності її вини в порушенні п. 10.4 ПДР України, за що передбачається відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 і її захисника - адвоката Селюха А.В., які підтримали вимоги викладені в поданій апеляційній скарзі, вислухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Висновок суду першої інстанції про доведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та вини ОСОБА_1 у вчиненні його за обставин, наведених у постанові, незважаючи на невизнання нею своєї вини, підтверджується наявними в матеріалах справи, оціненими та наведеними у постанові суду доказами, які не спростовуються доводами, які наведені стороною захисту в поданій апеляційній скарзі.
Такий висновок підтверджується:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №357721 від 18 жовтні 2019 року, згідно яких ОСОБА_1 ставиться в провину те, що вона 18 жовтня 2019 року о 14 год.30 хв. в м. Чернігові, на перехресті вул. Мартина-Небаби - просп. Миру в сторону вул. Котляревського керувала автомобілем Infiniti QX 30, д.н.з. НОМЕР_1 , та виконуючи поворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині не надала перевагу в русі автомобілю Nissan X-trail, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку по просп. Миру, внаслідок чого трапилося зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 10.4 Правил дорожнього руху (а.с. 3);
- відомостями схеми місця ДТП, якими підтверджується факт викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин справи, та при цьому, на ній зображено, що автомобіль Nissan X-trail, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався на зелене світло світлофора, тобто здійснював свій рух у відповідності до ПДР України ( а.с. 4);
- письмовими та усними, наданими в суді першої інстанції, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до яких зазначив, що рухався по просп. Миру у правій смузі і перехрестя з вул. Мартина Небаби у напрямку вул. Г. Чорнобиля перетинав на дозволяючий зелений сигнал світлофора зі швидкістю 35-40 км/год, та вже безпосередньо перед перетином перехрестя помітив автомобіль «Infiniti», водій якого рухалась на зустріч та повертала ліворуч, не надавши йому переваги в русі, в зв'язку з чим він застосував екстренне гальмування, однак, внаслідок невеликої відстані між їх транспортними засобами, зіткнення уникнути не вдалося (а.с. 6).
Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, які були належним чином зібрані та оформлені, апеляційний суд приходить до висновку про те, що місцевим судом вірно було встановлено наявність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 18 жовтня 2019 року о 14 год.30 хв. в м. Чернігові, на перехресті вул. Мартина-Небаби - просп. Миру, внаслідок порушення нею п. 10.4 ПДР України відбулося зіткнення автомобіля Infiniti QX 30, д.н.з. НОМЕР_1 , та Nissan X-trail, д.н.з. НОМЕР_2 .
Крім того, в поясненнях суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 , який є інспектором поліції та складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , підтвердив достовірність даних, що до нього внесені, та вказав на те, що за тих обставин, за яких склалася дана дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не було підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення на іншого водія - ОСОБА_2 , оскільки з його дій не вбачалося порушення будь-яких пунктів Правил дорожнього руху.
Твердження сторони захисту про те, що, що суд першої інстанції підійшов до розгляду даної справи упереджено, належним чином не дослідивши докази по справі, є необґрунтованим, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, заслухав іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 , і дав їм належну оцінку, дослідив пояснення свідка ОСОБА_3 , якого особою, що притягується до адміністративного правопорушення було відшукано здопомогою соціальних мереж, та критично віднісся до вказаних ним відомостей з приводу досліджуваних подій, оскільки надані ним такі пояснення були неточними та суперечливими, на підставі чого дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, свідка ОСОБА_3 було заслухано і під час розгляду справи в апеляційному суді, однак вони є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки є не інформативними.
Відповідно до п. 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
Проте, особа, що притягується до адміністративної відповідальності вищевказаних правил не дотрималась, оскільки в умовах даної дорожньо-транспортної обстановки зазначені вимоги норми закону поширювалися в першу чергу на водія автомобіля «Infiniti» - ОСОБА_1 , яка здійснюючи маневр повороту ліворуч, мала би надати перевагу в русі автомобілю «Nissan X-trail», під керуванням ОСОБА_2 , проте, вказані вимоги забезпечені нею не були, та по суті фактично викладених обставин справи і стали основною із причин даної дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, відсутні жодні обґрунтування ОСОБА_1 з приводу посилання в поданій нею апеляційній скарзі невідповідності вчиненого нею порушення тій нормі Правил дорожнього руху України, а саме п. 10. 4 ПДР України, за яку її було притягнуто до відповідальності, оскільки вважає, що нею було порушено п. 16.6 ПДР України.
Проте, на думку суду апеляційної інстанції, п. 16.6 ПДР України, на який посилається особа, що притягується до адміністративної відповідальності, регулює дорожню обстановку при проїзді перехресть, зокрема, при повороті ліворуч, при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспорту, що рухається у попутному напрямку, а також, транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку, прямо або праворуч, а п. 10.4 ПДР України, за порушення якого і притягується ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, регулює дії водія щодо зміни напрямку в русі, яких він повинен неухильно дотримуватись, тобто охоплює більш ширший спектр дій водія транспортного засобу, яких він неухильно зобов'язаний дотримуватися, будучи учасником дорожнього руху, оскільки на дотримання таких правил, розраховують та покладаються і інші учасники дорожнього руху.
А тому, на думку апеляційного суду, виходячи з вищенаведеного, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно порушення ОСОБА_1 п. 10.4 ПДР України, не є невідповідністю чи помилкою застосування вказаної норми Правил дорожнього руху України.
При цьому слід зауважити, що місцевий суд не вправі досліджувати наявність чи відсутність вини у діях ОСОБА_2 , а саме п. 12. 3 ПДР України, при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, як про це йде мова у апеляційній скарзі, оскільки відносно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення, що підтвердив в апеляційній інстанції і свідок ОСОБА_4 , а тому, дане питання не може бути предметом дослідження суду без належних та законних на те підстав.
Під час апеляційного розгляду справи, обставини, на які посилається автор апеляційної скарги, щодо відсутності в її діях вини у дорожньо-транспортній пригоді свого підтвердження не знайшли, та спростовуються вищевказаними належними доказами, які були предметом перевірки як в місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції, а тому така позиція особи, яка подала апеляційну скаргу розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеня її вини та в межах санкції ст. 124 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи вищенаведене, та те, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію її дій та необґрунтованість накладеного стягнення, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування, або зміни постанови судді не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач