Номер провадження: 22-ц/813/2645/19
Номер справи місцевого суду: 522/23712/16-ц
Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.
Доповідач Комлева О. С.
11.12.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Ткачука В.О.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
треті особи - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного м. Одеси від 28 грудня 2016 року про забезпечення позову, постановленупід головуванням судді Загороднюка В.І.,-
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту родинних стосунків, визнання недійсними заповітів, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсними договорів іпотеки.
Одночасно позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на 1/4 частину: житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_8 ; земельної ділянки АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110137500:52:013:0091), що зареєстрована за ОСОБА_8 ; нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення магазину АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення магазину, по АДРЕСА_7 ; квартири АДРЕСА_8 ; квартири АДРЕСА_9 ; квартири АДРЕСА_10 ; квартири АДРЕСА_11 .
В обґрунтування заяви зазначив, що відповідачі мають намір здійснити відчуження спірного майна, що може призвести до негативних наслідків для позивача у випадку задоволення позову.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2016 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на 1/4 частину:
- житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_8 ;
- земельної ділянки АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110137500:52:013:0091), що зареєстрована за ОСОБА_8 ;
- нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів АДРЕСА_3 ;
- нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 ;
- нежитлові приміщення магазину АДРЕСА_5 ;
- нежитлове приміщення АДРЕСА_6 ;
- нежитлове приміщення магазину, по АДРЕСА_7 ;
- квартири АДРЕСА_8 ;
- квартири АДРЕСА_9 ;
- квартири АДРЕСА_10 ;
- квартири АДРЕСА_11 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що позивачем на момент подання як позову, так і заяви про забезпечення позову, не було доведено порушення спадкових справ, так як матеріали справи не містять інформації щодо відкриття спадкової справи, а подання лише копії заяви про прийняття спадщини не може вважатися належним доказом заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_10 , крім того апелянт вважає, що накладення арешту саме на 1/4 частину об'єктів нерухомості з урахуванням кількості потенційних спадкоємців є передчасним, в зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню.
У своєму відзиві ОСОБА_5 зазначає, що суд правильно застосував норму процесуального права та задовольнив вимоги позивача щодо забезпечення позову, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об'єктивного спору між сторонами та метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання рішення у разі задоволення позову було забезпечення позову.
У своєму відзиві ОСОБА_11 , представник ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги її є незаконними, викладені доводи не містять підстав для скасування ухвали суду, оскільки апелянт посилаючись на порушення прав інших учасників справи не вказав, в чому є порушення його прав та не надав жодного доказу на спростування обставин встановлених судом.
Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року зупинено апеляційне провадження до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів під головуванням судді Комлевої О.С.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_7 була прийнята до провадження визначеному складу колегії суддів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року відновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , залучений до участі у справі, в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , справа призначена до розгляду на 17 липня 2019 року, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов'язане з тлумаченням права національними судами.
В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов'язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.
У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.
У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.
Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв'язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.
З січня по грудень 2019 року внаслідок автоматизованого розподілу до судді Комлевої О.С. надійшло понад 800 справ.
З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов'язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту родинних стосунків, визнання недійсними заповітів, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсними договорів іпотеки.
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_10 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно. Звернувшись до нотаріуса йому стало відомо, що майже все майно було відчужено спадкодавцем незадовго до смерті на користь іншого сина ОСОБА_8 та на користь його матері ОСОБА_12 .
Вказане стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначив, що предметом спору є оскарження правочинів (заповітів, договорів), які були вчинені спадкодавцем, який в силу хвороби не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки серед вимог позову є вимога про визнання права власності на 1/4 частину в порядку спадкування на оскаржуване нерухоме майно,в зв'язку з чим просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частину спірного майна, оскільки є загроза відчуження предмету спору, що може призвести до негативних наслідків для позивача у випадку задоволення позову.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання судового рішення, а співмірність заходів забезпечення позову відповідає змісту заявлених позовних вимог, тому суд задовольнив заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/4 частину спірного майна.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що позивачем на момент подання як позову, так і заяви про забезпечення позову не було доведено порушення спадкових справ, так як матеріали справи не містять інформації щодо відкриття спадкової справи, а подання лише копії заяви про прийняття спадщини не може вважатися належним доказом заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_10 , а накладення арешту є передчасним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач у відповідності до вимог чинного законодавства звертаючись до суду на підтвердження забезпечення позову надав належні докази про існування реальної загрози відчуження спірного майна, що відповідає нормам цивільно-процесуального кодексу.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного м. Одеси від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 13 грудня 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра