Номер провадження: 22-ц/813/4694/19
Номер справи місцевого суду: 520/2157/16-ц
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Ващенко Л. Г.
28.11.2019 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2019 року про скасування заходів забезпечення позову (одноособово суддя Мирончук Н.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування моральної шкоди, спростування неправдивої інформації,
ІІ.ОПИСОВА ЧАСТИНА
22.02.2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі-ДАБІ), Київська районна адміністрація Одеської міської ради (далі-Київська РА), «Думська net», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_41 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 ., про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування моральної шкоди, спростування неправдивої інформації, а саме: зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди небезпеки життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків шляхом знесення самочинно побудованої будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами або, у разі відмови, за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів або матеріалами від розбирання будинку; зобов'язання ОСОБА_3 відшкодувати моральну шкоду за оприлюднення неправдивої інформації щодо корисливих мотивів власників суміжних земельних ділянок, як підставу судового захисту їх порушених прав у розмірі 1 гривні; зобов'язання інтернет ресурс «Думська net» спростувати поширену неправдиву інформацію щодо законності будівництва по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року накладено заборону відчуження у будь-який спосіб квартир за номерами з АДРЕСА_1 , шляхом заборони органами державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на квартири з АДРЕСА_1 .
12.02.2019 року третя особа ОСОБА_14 звернувся із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на незаконність ухвали суду в частині заборони відчуження квартир, які належить йому на праві власності.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 року, за заявою третьої особи ОСОБА_14 , скасовано заборону відчуження у будь-який спосіб, яка стосується квартир, що належать ОСОБА_14 , а саме: АДРЕСА_2 , шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусами (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду від 13.02.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:
Під час постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ухвалою Київського районного суду від 24.03.2016 року вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження, а не арешту на майно ОСОБА_14 .
Висновки суду не відповідають обставинами справи, оскільки суд скасував захід забезпечення позову, який Київським районним судом м. Одеси не застосовувався.
Під час вирішення клопотання ОСОБА_14 суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дослідив лише докази, якими підтверджуються право власності останнього та його процесуальний статус і дійшов помилкового висновку, що вжиті заходи забезпечення порушують право заявника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Суд не звернув уваги на те, що вжиті заходи забезпечення ніяким чином не перешкоджають заявнику володіти та користуватися майном, обмежено лише його право розпоряджатися і не надав оцінки доводам позивачів та мотивам в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року про те, що відчуження частин спірного об'єкту самочинного будівництва може утруднити, зробити неможливим виконання ймовірного судового рішення.
В ухвалі від 24.03.2016 року суд врахував, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливість виконання судового рішення, а також перешкоджання завданню шкоди позивачу, подальше відчуження об'єкту спору може призвести до спричинення збитків третім особам, на користь яких відбудеться таке відчуження, у разі задоволення позову.
Заява ОСОБА_14 розглядалась без виклику сторін і тому суд першої інстанції не врахував, що набуття права власності заявника на квартири АДРЕСА_2 відбулося 19.02.2015 року, тобто під час заборони здійснення реєстраційних дій, накладеної 13.02.2015 року в адміністративній справі Одеським апеляційним адміністративним судом.
З урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду у справі № 543/730/14-у, викладеної у постанові від 05.06.2018 року, ухвала про забезпечення позову виконується негайно і не залежить від передачі на виконання органів державної виконавчої та реєстраційної служби, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд, визначаючи набуття чинності оскаржуваної ухвали, послався на ч. 2 ст. 261 ЦПК України, вказавши, що ухвала набирає чинності з моменту її прийняття, а оскарження не зупиняє її виконання, що є порушенням норм процесуального законодавства.
Відповідачка, представник ДАБІ, Київської РА, треті особи на скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Задовольняючи заяву ОСОБА_14 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов забезпечено шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_14 - квартири АДРЕСА_2 , застосований захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами (а.с.179-183 т.1).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається наступне.
У квітні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3 про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків, шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування моральної шкоди, спростування неправдивої інформації, а саме: зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди небезпеки життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків шляхом знесення самочинно побудованої будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами або у разі відмови, за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів або матеріалами від розбирання будинку; зобов'язання ОСОБА_3 відшкодувати моральну шкоду за оприлюднення неправдивої інформації щодо корисливих мотивів власників суміжних земельних ділянок, як підставу судового захисту їх порушених прав у розмірі 1 гривні; зобов'язання інтернет ресурс «Думська net» спростувати поширену неправдиву інформацію щодо законності будівництва по АДРЕСА_1 , при цьому, позов було подано до Київського районного суду м. Одеси (а.с.2-11 т.1).
Суд, за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 ЦПК України заходів, забезпечення позову, позов забезпечується, зокрема: шляхом накладення арешту на майно відповідача; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч. 1 п.п.1,2, ч.ч.2, 3 ЦПК України).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року накладено заборону відчуження у будь-якій спосіб квартир за номерами з АДРЕСА_1 , шляхом заборони органами державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на квартири з АДРЕСА_1 (а.с.138-140 т.1).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.12.2018 року матеріали цивільної справи направлені за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси для продовження розгляду, а ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.12.2018 року, справу прийнято до провадження Малиновського районного суду м. Одеси (а.с.132,133 т.1).
12.02.2019 року третя особа ОСОБА_14 звернувся із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на незаконність ухвали суду в частині заборони відчуження шляхом реєстрації і перереєстрації квартир, що належать йому на праві власності, оскільки між ним і позивачами Айдиновими не існує спору з приводу спірних квартири, які є його власністю (а.с.135-137 т.1).
Відповідно до інформації з державного реєстру про право власності, ОСОБА_14 з 18.02.2018 року є власником квартир АДРЕСА_2 (а.с.173-176).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_42 , у даній справі, відсутній спір з приводу нерухомого майна - квартир АДРЕСА_2 .
У даній справі, зокрема, виник спір між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу знесення квартир убудинку АДРЕСА_1 .
За таких обставин, ухвала суду від 24.03.2016 року про накладення заборони відчуження у будь-якій спосіб квартир за АДРЕСА_2 шляхом заборони органами державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на зазначені квартири, власником яких є ОСОБА_14 , суперечить вимогам закону, порушує право власності (володіння, користування, розпорядження) ОСОБА_14 , що є неприпустимим.
Висновки суду першої інстанції про те, що ухвалою суду від 24.03.2016 року накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки зазначеною ухвалою суду позов Айдинових до ОСОБА_3 забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії.
Суд зазначив про неспівмірність заходу забезпечення позову, що є зайвим через те, що у даній справі не існує спору міжОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_42 .
Ухвала суду від 13.02.2019 року також зазначає, що оскарження ухвали не зупиняє її виконання (а.с.183 т.1), що суперечить положення ч.1 ст. 153 ЦПК України про те, що оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_14 про скасування ухвали суду від 24.03.2016 року в частині заборони відчуження шляхом реєстрації і перереєстрації квартир, що належать йому на праві власності, підлягає задоволенню з підстав, викладених у мотивувальні частині постанови.
Доводи ОСОБА_1 у скарзі про те, що: під час прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову суд не звернув уваги, що ухвалою суду від 24.03.2016 року вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження, а не арешту на майно ОСОБА_14 ; суд залишив поза увагою правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 543/730/14-у, постанова від 05.06.2018 року про те, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування ухвали суду.
Доводи про те, що: вжиті заходи забезпечення ніяким чином не перешкоджають заявнику володіти та користуватися майном, обмежено лише його право розпоряджатися і не надано оцінки доводам позивачів та мотивам в ухвалі від 24.03.2016 року про те, що відчуження частин спірного об'єкту самочинного будівництва може утруднити, зробити неможливим виконання ймовірного судового рішення; в ухвалі від 24.03.2016 року суд врахував, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливість виконання судового рішення, а також перешкоджання завданню шкоди позивачу; не враховано, що набуття права власності заявника на квартири АДРЕСА_2 відбулося під час заборони здійснення реєстраційних дій, накладеної в адміністративній справі, - не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини підлягають врахуванню і з'ясуванню у разі, якщо між сторонами дійсно виник спір.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч. 1 п.п.1-4 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції в ухвалі не відповідають дійсним обставинам, суд порушив норми процесуального права - ст. 150 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2019 року про скасування заходів забезпечення позову - скасувати.
Заяву ОСОБА_14 про часткове скасування ухвали про забезпечення позову - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2016 року про забезпечення позову в частині заборони відчуження у будь-якій спосіб квартир АДРЕСА_2 шляхом заборони органами державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на квартири з АДРЕСА_2 - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним та приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на квартири з АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 12.12.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков