13.12.19
22-ц/812/2094/19
Справа номер 489/1922/19
Провадження номер 22-ц/812/2094/19 Головуючий суду першої інстанції - Рум'янцева Н.О.
Категорія 30 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
13 грудня 2019 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Серебрякової Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 15 жовтня 2019 року, ухвалене о 14 год.37 хв. під головуванням судді Рум'янцевої Н.О. в приміщенні суду в м.Миколаєві, повний текст якого складено 23 жовтня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,
У квітні 2019 року позивач подала до суду позов про стягнення з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (далі - МКП «Миколаївводоканал») матеріальних збитків у сумі 3577,6 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 .
З травня 2017 року по квітень 2018 року отримувала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Однак, з травня 2018 року нарахування субсидії було припинено через наявність заборгованості перед МКП «Миколаївводоканал» у сумі 133,01 грн.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.03.2019 року визнано неправомірним нарахування позивачу вказаної заборгованості.
Посилаючись на те, що її необґрунтовано через неправомірні нарахування відповідача намагалися зробити боржником, позбавили літньої субсидії, що призвело до її душевних страждань з цього приводу, погіршення стану здоров'я та зайвих витрат на оплату комунальних послуг, позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10 000 грн. та матеріальні збитки у сумі 3577,6 грн., що складаються з витрат на поштові відправлення у сумі 47,6 грн., покупки паперу для ділового листування, тек для паперів, файлів, ручок, ксерокопій у сумі 280 грн., ремонту комп'ютера у сумі 2000 грн., неотриманої субсидії за період з травня по вересень 2018 року у сумі 1250 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував у її задоволенні, посилаючись на її безпідставність та недоведеність.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєві від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст.16, 22, 23 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.ст.1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковими умовами відшкодування шкоди є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 .
З травня 2017 року по квітень 2018 року ОСОБА_1 було призначено житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Однак, з травня 2018 року нарахування раніше призначеної субсидії було припинено з підстав наявної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги перед МКП «Миколаївводоканал» в розмірі 133,01 грн., перед ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в розмірі 1319,33 грн. та перед ТОВ «Центральний 1 д.2» в розмірі 16,21 грн.
У подальшому борг перед ТОВ «Центральний 1 д.2» було погашено (а.с.15).
З жовтня 2018 року субсидію знову було призначено.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання незаконними рішень №1524 від 19.04.2018 р. та від 11.07.2018 р. про відмову у призначенні субсидії.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.03.2019 р. скасовано рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27.12.2018 р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого у вересні 2018 року, про зобов'язання вчинити певні дії. Позов задоволено частково. Визнано неправомірним нарахування МКП «Миколаївводоканал» заборгованості ОСОБА_1 за послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення станом на 01.05.2018 р. в розмірі 133,01 грн., а також станом на 01.09.2018 р. в розмірі 106,45 грн.
Відомості про визнання незаконним нарахування боргу ОСОБА_1 перед ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» у матеріалах справи відсутні.
Згідно з інформацією Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 05.03.2019 р. №370 позивач неодноразово викликала бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги: 04.04.2017 р., 08.04.2017 р., 07.05.2017 р., 01.09.2017 р., 09.06.2018 р., 26.07.2018 р., 23.11.2018 р., 22.12.2018 р., 21.02.2019 р., 05.03.2019 р. Попередній діагноз - ішемічна хвороба серця (а.с.17).
Відповідно до квитанцій ПАТ «Укрпошта» 12 та 24 жовтня 2018 року на адресу МКП «Миколаївводоканал» прийнято відправлення - рекомендовані листи на загальну суму разом з марками 47,60 грн. Дані щодо змісту вказаних листів та відправника відсутні (а.с.19).
18 лютого 2019 року позивачем придбано папір, теки та ручки на суму 280 грн. (а.с.20).
У цей же день нею здано у ремонт системний блок, за який 01 березня 2019 року сплачено 2000 грн. (а.с.20).
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним. Він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Згідно з ст.ст.12, 76, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Представлені позивачем докази щодо понесення нею збитків у вигляді поштових відправлень, придбання канцелярських приладів та ремонту комп'ютера не доводять спричинення цих збитків відповідачем саме у зв'язку з порушенням прав ОСОБА_1 щодо неправомірного нарахування їй боргу, встановленого постановою апеляційної інстанції від 19.03.2019 р.
Квитанції про відправлення листів на адресу відповідача не містять прізвища відправника, а також даних про зміст відправлення, що позбавляє можливості встановити належність цього доказу до предмету позову.
Що ж стосується квитанції про придбання канцелярських приладів, то вона датована 18 лютого 2019 року, тобто після ухвалення рішення у суді першої інстанції (27 грудня 2018 року). А тому, стягнення цих збитків з відповідача за витрачання позивачем канцелярських приладів під час її звернення до суду за захистом її прав є неможливим. Скільки ж було витрачено позивачем із вказаних канцелярських товарів для звернення до апеляційної інстанції у зв'язку з розглядом її вищевказаного позову нею не доведено.
Так само позивачем не доведено, що ремонт системного блоку комп'ютера пов'язаний з порушенням її прав відповідачем щодо нарахування їй боргу.
Щодо стягнення з відповідача неотриманої субсидії з травня по вересень 2018 року у сумі 1250 грн., то суд першої інстанції обґрунтовано вважав цю вимогу безпідставною.
Згідно з п.п.5 п.6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 р., в редакції на час виникнення спірних правовідносин, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.
З повідомлення вказаного підрозділу вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні субсидії через наявність у неї заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги перед МКП «Миколаївводоканал» в розмірі 133,01 грн., перед ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в розмірі 1319,33 грн. та перед ТОВ «Центральний 1 д.2» в розмірі 16,21 грн.
Наявність у позивача боргу перед ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не спростована. Визнання неправомірним боргу позивача перед МКП «Миколаївводоканал» не впливає на наявність підстав для відмови їй у призначенні субсидії.
Навіть, якщо б борг у сумі 133,01 грн. був би нарахований правомірно, це б, виходячи з вищевказаного положення, не призвело б до відмови у призначенні субсидії.
Отже, відсутній причинний зв'язок між неотриманням позивачем субсидії та неправомірним нарахуванням їй боргу відповідачем.
Відмова у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є правомірною, виходячи з наступного.
Позивач зазначала, що моральна шкода їй була спричинена неправомірними діями відповідача щодо нарахування їй боргу, що призвело до припинення виплати субсидії, що спричинило погіршення її стану здоров'я та душевні страждання.
Вищевказаним судовим рішенням апеляційної інстанції було визнано неправомірним нарахування відповідачем боргу за послуги станом на 01 травня 2018 року у сумі 133,01 грн. та станом на 01 вересня 2018 року у сумі 106,45 грн.
Взаємовідносини між сторонами щодо надання та отримання послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення базуються на Законі України «Про житлово-комунальні послуги», Законі України «Про захист прав споживачів» та постанові Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що стягнення моральної шкоди у договірних правовідносинах можливе при прямій вказівці про це в договорі, а на захист прав споживача тільки, якщо шкоду завдано внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Зазначеного з матеріалів справи не вбачається, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення її позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог законодавства.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 15 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.