Справа № 466/2460/18 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/1482/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:82
10 грудня 2019 року м. Львів
Справа № 466/2460/18
Провадження № 22-ц/811/1482/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
за участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2019 року в складі судді Зими І.Я.
у справі
за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” про захист прав споживачів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення матеріальної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” про захист прав споживачів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення матеріальної шкоди.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2019 в задоволенні позову відмовлено.
Дане рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у цивільній справі міститься заява директора ПП “Жером” Р.Я. Бешти від 30 травня 2013 року в якій вказано наступне “В зв'язку з продажем магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 просимо припинити дію договору № 63933 про постачання електричної енергії по даному об'єкту з 15.06.2013 року. В свою чергу відповідач не виконав взяті на себе за цим договором обов'язки, що в подальшому призвело до порушення законного права апелянта на оформлення з відповідачем договірних відносин.
Вказує, що відповідач неодноразово повідомлявся про зміну власника об'єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а отже висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не був повідомлений про зміну власника не відповідають дійсності.
Звертає увагу апеляційного суду, що в наданій відповідачем суду першої інстанції до додаткових пояснень від 01.03.2019 року роздруківці відомостей про споживання електричної енергії ПП “Жером” по АДРЕСА_1 за період з квітня 2013 року по березень 2018 року чітко вказано, що у березні 2017 року відбулися зміни показників споживання електричної енергії за засобом обліку споживання електричної енергії 10124966 розташованого за цією адресою. Таким чином, відповідач був повідомлений про споживання 1521 кВТ електричної енергії у зазначений період часу, але з невідомих причин суд першої інстанції цього не зауважив та помилково вказав на їх відсутність.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що норми ПКЕЕН не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Вказує, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки бездіяльності відповідача щодо виконання вимог регулятора про укладення із позивачем договору споживача про розподіл електричної енергії після відокремлення вертикально інтегрованих суб'єктів господарювання, не зважаючи на те, що обов'язковість укладення таких договорів відповідачем передбачено нормами ПРРЕЕ.
Зазначає суду апеляційної інстанції про те, що застосовуючи до спірних правовідносин ЗУ “Про захист прав споживачів” та ухвалюючи своє рішення суд першої інстанції протиправно дійшов до висновку про те, що договірні відносини між позивачем та відповідачем повинні регулюватися саме нормами ПКЕЕ, які застосовуються виключно до правовідносин, що виникають між суб'єктами господарювання.
Просить рішенняШевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником ПрАТ «Львівобленерго» подано відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 ..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про визнання незаконними дій відповідача по відключенню 13.02.2018р. від електропостачання об'єкта споживача за адресою: АДРЕСА_1 , визнання протиправними дій відповідача в частині не укладення з позивачем договору про користування електроенергією за вищевказаною адресою, зобов'язання відповідача відновити електропостачання та укласти договір про користування електричною енергією є безпідставними. Вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди також не підлягає до задоволення, оскільки суд прийшов до висновку, що жодне право ОСОБА_1 на використання електричної енергії не порушене.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2013р. № 4052705, позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , площею 43,3 кв. м , що розташоване на земельній ділянці площею 0,048 га із цільовим призначенням : для обслуговування магазину. Даний об'єкт нерухомого майна придбаний позивачем у ПП «Жером» на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2013 року.
Електропостачання до вказаних нежитлових приміщень надавалось на підставі договору про постачання електричної енергії № 63933, укладеного між ВАТ» Львобленерго» та ПП» Жером» 09.11.10 року ( а.с. 82- 91 ). За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього Договору.
Строк дії договору - до 31.12.10 р. Крім того, сторони узгодили, що договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
17.06.13 р. до ПАТ» Львівобленерго» звернувся ОСОБА_1 ( а.с. 14) , який просив переоформити договір про користування електричною енергією на об'єкті споживача, розташованого за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку із зміною реквізитів споживача. У вказаній заяві не зазначалось, ні про зміну власника, ні про бажання позивача укласти з відповідачем договір про користування електроенергією в порядку, встановленому Правилами користування електричною енергією для населення. Як вбачається із тексту заяви, не було подано ОСОБА_1 і копії документів які б могли свідчити про вказані обставини.
У листі, який було скеровано на адресу позивача відповідачем 20.06.13 року , та на повторне звернення від 18.06.13 р., відповідно - 25.06.13 року, ПАТ» Львівобленерго» вказало перелік документів, який слід надати для укладення договору.
12.06.17 р. відповідачем було отримано заяву від ПП «Жером», в якій підприємство просило зняти з обліку прилад обліку за адресою АДРЕСА_1 , та зазначало про зміну власника з 2013 року.
05.02.18 р. керівнику ПП «Жером» було скеровано повідомлення відповідача про припинення подачі електроенергії на об'єкт за вказаною вище адресою( а.с. 63) . 13.02.18 року електропостачання до вказаних нежитлових приміщень було припинено.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії зазначено,що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Постачання електричної енергії на об'єкт ОСОБА_1 було би можливим лише після укладення договору, умовами якого буде передбачено постачання електричної енергії по АДРЕСА_1 . В свою чергу позовна вимога щодо зобов'язання ПрАТ «Львівобленерго» укласти договір про користування електричною енергією на об'єкті за адресою АДРЕСА_1 за формою та змістом (умовами) Типового договору про користування електричною енергією, що зазначений в Правилах користування електричною енергією для населення є безпідставною, так як Правила користування електричною енергією для населення втратили чинність згідно Постанови КМУ №502 від 20.06.2018р., а з моменту дії Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1479 від 23.11.18p.,тобто з 01.01.19 р. ПрАТ«Львівобленерго» вправі проводити господарську діяльність лише з розподілу електричної енергії та позбавлене права на укладення договорів на постачання такої. Відтак, враховуючи викладене, не може бути задоволена вимога позивача щодо зобов'язання відповідача укласти договір про користування електроенергією.
Для укладення Договору заявник має надати енергопостачальнику перелік необхідних документів. При цьому, документи, передбачені підпунктами 2, 3, 4, 10, 11 та 12 пункту 5.4 Правил необхідні у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше.
В даному випадку позивач просить зобов'язати укласти договір з «Львівобленерго», згідно Правил користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕН), затверджених постановою Кабміну від 26.07.1999 р.. № 1357.
Пункт 2 ПКЕЕН дає визначення об'єкту побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Основними положеннями державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 № 80 (із змінами), визначено, що нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Відносини щодо постачання електричної енергії до об'єкта споживача, що не відноситься до житлового фонду, станом на день звернення до суду, регулювались Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами на роздрібному ринку електричної енергії.
Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб, крім населення. Для цілей цих Правил, термін «Населення» визначено як - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької та/або незалежної професійної діяльності.
Згідно п. 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Отже, укладення договору про користування електричною енергією згідно ПКЕЕН було можливим лише, якщо електрична енергія використовувалась на об'єкті споживача, що відноситься до житлового фонду.
Позивачем не надано доказів щодо використання нежитлових приміщень, власником яких він є, як житлових.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому частинами 1-4 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, авдповідно відсутні порушення права на електропостачання, яке можливе лише за умови наявного договору щодо постачання електричної енергії, якого між сторонами не укладено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді