Справа № 456/881/17 Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.
Провадження № 22-ц/811/428/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 30
02 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року ,-
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , звернулись з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування позову покликались на те, що у провадженні слідчого управління ГУ НП у Львівській області знаходиться кримінальне провадження № 12014140130002139 від 28 листопада 2014 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України. Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 27 листопада 2014 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , який є власником автомобіля «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 , знаходячись у м. Стрий Львівської області, передав керування зазначеним транспортним засобом ОСОБА_7 , а сам розмістився на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись ним вул. Сколівською у м. Стрий Львівської області у напрямку до с. Дуліби Стрийського району, при проїзді ділянки у районі будинку № 9 «д», грубо порушивши правила безпеки дорожнього руху, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , що спричинило йому тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до настання смерті останнього 07 грудня 2014 р. Такими своїми діями він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, будучи особою причетною до травмування ОСОБА_8 , ОСОБА_7 завідомо залишив його без допомоги, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 135 КК України. Позивачі вважають, що, вина у скоєній дорожньо-транспортної пригоди є і в діях відповідача ОСОБА_1 , котрий свідомо передав керування належним йому автомобілем ОСОБА_7 , що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Досудовим слідством вина ОСОБА_7 у скоєних ним злочинах доведена повністю і відносно нього складено повідомлення про підозру, він не притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки під час провадження досудового слідства втік за межі держави тому органами досудового слідства останній оголошений у розшук
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Просто страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6104429 від 16 грудня 2013 року, з терміном дії від 17 грудня 2013 року по 16 грудня 2014 року. Вказаним полісом передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю у розмірі 100 000 грн. Також цим полісом передбачено нульову франшизу.
ПрАТ «Просто страхування» виплатило позивачам 96898,68 грн., зокрема 14 616 грн. відшкодування витрат на поховання та по 3654 грн. кожному потерпілому на відшкодування моральної шкоди. Крім цього, СК перераховано 33833,34 грн. на утримання ОСОБА_5 та 33 833,34 грн. на утримання малолітньої ОСОБА_6 .
Після ДТП і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 постійно знаходився на лікуванні у Стрийській ЦРЛ, за час лікування батьком померлого позивачем ОСОБА_3 витрачено 18 110 грн. 02 коп. на лікування сина (придбання лікарських засобів), 15 008,70 грн., з яких він просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 ; також було витрачено на догляд за ОСОБА_8 кошти у сумі 1000 грн. 00 коп.; на поховання та спорудження пам'ятника ОСОБА_8 у сумі 70634 грн. 00 коп.; всього - 86642 грн. 70 коп.
Крім матеріальної шкоди ОСОБА_3 (батькові загиблого), ОСОБА_4 (матері загиблого), ОСОБА_5 (дружині загиблого) та ОСОБА_6 (дочці загиблого, якій на момент ДТП не виповнилося і трьох років) завдано значної та непоправної моральної шкоди, яка полягає в тому, що вони втратили улюбленого сина, чоловіка та батька, якому було всього 27 років, і який був опорою для своїх батьків, дружини та дочки, а тому його смерть стала для всіх них непоправною втратою та спричинила неймовірно глибокі душевні страждання. Позивачі досі знаходяться у шоковому стані. З дня смерті не мають можливості вести нормальний і здоровий спосіб життя, втратили сон та інтерес до життя, пережили страшний стрес, у зв'язку з чим змушені були консультуватися з медиками, тривалий час знаходились у стані душевної тривоги. Також внаслідок вчиненого злочину вони змушені багато часу приділяти відстоюванню своїх прав та законних інтересів при провадженні досудового розслідування, а це, в свою чергу, кожного разу повертає їх до надзвичайно сумних подій. Зважаючи на всі страждання (фізичні та душевні), які вони пережили внаслідок непоправної втрати, а також ті, які ще доведеться пережити до моменту, коли стан здоров'я хоч би частково нормалізується, а життя увійде у нормальне русло, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_3 відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8 у сумі 15008 грн. 70 коп., на догляд за ОСОБА_8 у сумі 1000 грн. 00 коп., на поховання та спорудження пам'ятника ОСОБА_8 у сумі 70634 грн. 00 коп., всього стягнути 86642 (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 70 коп. та на відшкодування моральної шкоди у сумі 196346 (сто дев'яносто шість тисяч триста сорок шість) грн. 00 коп.; на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 196346.00 грн. на кожного на відшкодування моральної шкоди. Просили стягнути одноразово на користь ОСОБА_5 , на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по день ухвалення судом рішення суму коштів що становить один місячний платіж у розмірі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. помножений на кількість місяців у цьому періоді; одноразово на користь ОСОБА_5 , діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по день ухвалення судом рішення суму коштів що становить один місячний платіж у розмірі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. помножений на кількість місяців у цьому періоді; стягувати на користь ОСОБА_5 щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 до досягнення дочкою останнього ОСОБА_6 чотирнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включн; на користь ОСОБА_5 , діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , до досягнення дочкою останнього ОСОБА_6 вісімнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 86 642 (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 70 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто одноразово з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по день ухвалення судом рішення в розмірі 75185.20 грн.
Стягнуто одноразово з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по день ухвалення судом рішення в розмірі 75185.20 грн.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 до досягнення дочкою останнього - ОСОБА_6 вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 до досягнення дочкою останнього - ОСОБА_6 чотирнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Стягнуто ОСОБА_1 8810 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Покликається на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував те, що він не керував транспортним засобом в момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди 27.11.2014 р., а особа, яка керувала транспортним засобом, не перебувала з ним у трудових відносинах. Також, зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував положення ст.1166 ЦК України про те, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини цієї особи, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з нього на користь позивачів шкоди, завданої внаслідок ДТП. Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст.1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2014 року, близько 18 год. 00 хв., внаслідок ДТП, за участю автомобіля «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 та велосипедиста ОСОБА_8 , останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таке підтверджується витягом з кримінального провадження №12014140130002139, повідомленням про підозру, свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 09.12.2014 р.
Як на підставу для відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки, ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду, відповідач посилався на те, що він керував транспортним засобом, за участі якого сталася ДТП, і оскільки автомобілем керував ОСОБА_7 , саме він повинен нести відповідальність за завдану шкоду.
З постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2015 року, яка не оскаржувалася, а відтак є чинною, вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400.00 грн. за те, що він 27 листлопада 2014 року о 18 годині 00 хвилин по вул.. Б.Хмельницького в м. Стрий Львівської області передав керування транспортним засобом «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «г» Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 27.11.2014 року він передав керування своїм автомобілем ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, вину визнав, щиро розкаявся.
В постанові зазначено, що дане правопорушення, крім особистого визнання ОСОБА_1 своєї вини підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП №820272 від 01.02.2015 року; копією витягу з ЄРДР №12014140130002139 від 28.11.2014 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 28.11.2014 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 28.11.2014 року; копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції №311 від 27.11.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_7 перебував на час огляду у стані алкогольного сп'яніння, які знаходяться в адміністративних матеріалах №456/562/15-п провадження №3/456/131/2015, оглянутих судом апеляційної інстанції.
Вищенаведеним підтверджується факт незаконної передачі 27.11.2014 року ОСОБА_9 право на керування автомобілем засобом «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, такий факт є безспірним, а відтак колегія суддів вважає, що настанню ДТП, яка сталася 27.11.2014 року за участі даного автомобіля, в результаті якої загинув ОСОБА_8 , сприяла винна поведінка власника цього автомобіля, ОСОБА_1 .
Передавши право на керування автомобілем марки «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що ОСОБА_1 було відомо, оскільки ОСОБА_7 розпивав спиртне у його присутності, передавши на свій ризик право на керування автомобілем особі, яка перебувала у нетверезому стані, про що йому достовірно було відомо, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати можливі наслідки передачі права керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а відтак він має нести відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внаслідок ДТП, що сталася 27.11.2014 року.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «КІА CEED» р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Просто страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6104429 від 16 грудня 2013 року з терміном дії від 17 грудня 2013 року по 16 грудня 2014 року, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю у розмірі 100 000 грн.
Як вбачається з пояснень позивачів та письмових заяв ПрАТ «Просто страхування», реєстру безготівкових термінових переказів від 14.11.2017р. №RGMT-171114132200, страховою компанією відшкодовано позивачам 96898, 68 грн., зокрема, 14 616 грн. відшкодування витрат на поховання, частину одноразової виплати за завдану шкоду у розмірі по 33833.34 грн. кожній та по 3654 грн. кожному потерпілому на відшкодування моральної шкоди.
Зважаючи на вищенаведене, а також те, що ліміту страхового поліса не вистачає для компенсації всієї шкоди, тобто, страхового відшкодування не достатньо для повного покриття заподіяних позивачам збитків, вірним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 , як з власника джерела підвищеної небезпеки, який свідомо передав керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, у відповідності до вимог ст.1187 ЦК України підлягають стягненню кошти на відшкодування шкоди в розмірі, які не відшкодовані страховою компанією.
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (абзац 1 частини першої статті 1201 ЦК України).
На підставі товарних чеків, фіскальних чеків, квитанцій та листа Стрийської ЦРЛ №175 від 20.02.2018р. щодо використання ліків, придбаних за кошти ОСОБА_3 , судом встановлено, що загальна вартість лікарських засобів витрачених на його лікування 18110.02 грн., з яких 3101.32 грн. відшкодовано страховою компанією.
Матеріалами справи підтверджується, що на придбання, встановлення надмогильного пам'ятника померлому ОСОБА_8 , на його лікування, з урахуванням частини коштів, затрачених на лікування, які виплачені страховою компанією, ОСОБА_3 завдано майнову шкоду в розмірі 85642.70 грн.
Що стосується коштів у розмірі 1000.00 грн., які, як стверджує ОСОБА_3 ним затрачено на догляд за ОСОБА_8 , то понесення таких витрат, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому такі не можуть підлягати стягненню з ОСОБА_1
А відтак оскаржуване рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 86 642,70 грн. слід змінити, зменшивши розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з «86642.70 грн.» до «85642.70 грн.»
У відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
Свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб підтверджується, що ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловіком ОСОБА_5 , шлюб між якими було укладено 18.01.2011 року.
З огляду на викладене, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , має його малолітня донька, ОСОБА_6 , яка була на його утриманні, та дружина ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , в її інтересах та інтересах малолітньої доньки, ОСОБА_6 , 2011 р.н., щодо стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8 , суд першої інстанції стягнув одноразово з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та її доньки, ОСОБА_6 по 75182.20 грн. на кожну за період з 08.12.2014 року по день ухвалення рішення судом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вірно розрахував виходячи з положень ч.2 ст. 1200 ЦК України, розмір шкоди, яка підлягає щомісячному відшкодуванню, разом з тим не може погодитися з висновками суду першої інстанції що стосується розміру коштів, які підлягають до одноразового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та періоду їх нарахування, оскільки одноразове стягнення коштів у зазначеному судом першої інстанції розмірі суперечить положенням ч.1 ст. 1202 ЦК України, ч. 1 ст. 1200 ЦК України, які не пов'язують період стягнення коштів з моментом ухвалення рішення суду про їх стягнення, а пов'язують стягнення цих коштів з досягненням дитиною певного віку, а щодо одноразового стягнення, то таке обмежене, і може бути виплачено не більше, як за три роки, тобто, 36 місяців.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , в її інтересах та інтересах малолітньої доньки, ОСОБА_6 , 2011 р.н., щодо стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8 , суд першої інстанції не врахував, що частину цих коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , виплатила кожній з них СК «Просто страхування» у розмірі по 33833.34 грн., і оскільки розмір шкоди за три роки становить 67666.68 грн. кожній, то з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шкоду, яка підлягає одноразовому відшкодуванню у розмірі по 33833.34 грн. кожній.
Суд першої інстанції з порушенням положень ч.1 ст. 1200 ЦК України неправильно визначив період за який нараховано одноразове стягнення у розмірі 33833.34 грн., оскільки таке стягнення слід нараховувати з 08 грудня 2014 року по 08 грудня 2017 року, тобто, за три роки, 36 місяців, а не сорок місяців..
Крім цього, в порушення положень ч.1 ст. 1200 ЦК України суд першої інстанції неправильно встановив періоди щомісячних стягнень з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , у розмірі по 1879.63 грн. на кожну, оскільки такий слід встановити для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 щомісячно по 1879. 63 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , починаючи з 08 грудня 2017 року і до досягнення дочкою, ОСОБА_6 , чотирнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , щомісячно по 1879.63 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 до досягнення дочкою, ОСОБА_6 , вісімнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
У зв'язку з вищенаведеним, оскаржуване рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю .
Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95р., слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Окрім того, на підставі ч. 1 п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам факт загибелі ОСОБА_8 спричинив моральні страждання батькам, дружині та його малолітній доньці, які зазнали моральних страждань та переживань, усвідомлюючи втрату близької їм людини, зокрема, ОСОБА_5 у зовсім молодому віці втратила чоловіка та батьки їхньої доньки, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 втратили сина у зовсім молодому віці, якому виповнилося всього 27 років, а малолітня донька втратила свого батька, якого вже ніколи не повернути.
З урахуванням наведеного, обставин дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_8 у зовсім молодому віці, колегія суддів не вважає розмір моральної шкоди, яку стягнув суд першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 завищеним, необґрунтованим, оскільки такий визначено судом виходячи з вимог розумності і справедливості.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року - в частині одноразового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щомісячних платежів на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 - скасувати та ухвалити в цій частині вимог нову постанову.
Стягнути одноразово з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по 08 грудня 2017 року в розмірі 33833.34 грн.
Стягнути одноразово з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , за період з 08 грудня 2014 року по 08 грудня 2017 року в розмірі 33833.34 грн.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) гри. 63 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 , починаючи з 08 грудня 2017 року і до досягнення дочкою, ОСОБА_6 , чотирнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , щомісячно по 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_8 до досягнення дочкою, ОСОБА_6 , вісімнадцяти років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 86 642,70 грн. змінити, зменшивши розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з «86642.70 грн.» до «85642.70 грн.»
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 12.12.2019 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Крайник Н.П.
Цяцяк Р.П.