Справа № 127/26728/19
Провадження № 33/801/966/2019
Категорія: 138
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вишар І. Ю.
Доповідач: Міхасішин І. В.
13 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Гурби М.В.,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП,
встановив:
23 вересня 2019 року о 20 год 30 хв по проспекту Юності, 43 А у м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520», номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи поворот праворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Renault Espace» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався назустріч і зупинився на червоний сигнал світлофора.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384, 20 грн в дохід держави.
На таку постанову ОСОБА_1 26 листопада 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваної постанови у судовому засіданні присутній не був, а копію постанови отримав лише 25 листопада 2019 року.
Не оспорюючи обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та кваліфікації вчиненого, указує, що суд застосував до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, яке є надто суворим, з огляду на те, що він свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, сприяв фіксуванню всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, відшкодував витрати на евакуацію пошкодженого з його вини автомобіля та сприяв у отриманні потерпілим суми страхового відшкодування. Зазначив, що його робота пов'язана з використанням автомобіля, також на утриманні він має малолітню дитину і автомобіль використовується для забезпечення життєдіяльності його родини, а тому позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на його роботу та сім'ю. Також суд не врахував, що він до відповідальності притягується вперше.
Просить постанову суду першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення за санкцією статті 124 КУпАП змінити та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є право на апеляційний перегляд справи.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини адміністративне правопорушення Суд розглядає в контексті дрібного кримінального правопорушення та неодноразово вказував на те, що на таку категорію справ поширюється дія Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, справа «Лучіанова проти України» (заява № 16347/02), «Швидка проти України (заява № 17888/12) та ін.).
У пункті 50 Рішення у справі «Швидка проти України»(заява № 17888/12) Суд зазначив, що «видається доречним повторити усталений принцип Суду щодо важливості права на доступ до суду, зважаючи на провідне місце права на справедливий суд у демократичному суспільстві (див. рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), п. 24, Series A № 32). Якщо існує право на перегляд за статтею 2 Протоколу № 7, воно має бути таким же ефективним».
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд виходить з того, що у судовому засіданні 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 присутній не був, зі змістом постанови ознайомився лише 25 листопада 2019 року, про що свідчить відповідна розписка (а. с. 23), а апеляційну скаргу подав 26 листопада 2019 року.
Ураховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, клопотання слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Гурби М.В., які апеляційну скаргу підтримали, потерпілого ОСОБА_2 , який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про її задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Судом встановлено, що 23 вересня 2019 року о 20 год 30 хв по проспекту Юності, 43 А у м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520», номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи поворот праворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Renault Espace» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався назустріч і зупинився на червоний сигнал світлофора.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, яким надано оцінку відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, правильно кваліфікував дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте при накладенні судом першої інстанції на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на шість місяців, суд першої інстанції не повною мірою врахував особу порушника, а саме, що він притягується до адміністративної відповідальності вперше, свою вину визнав та зробив відповідні висновки, а застосоване стягнення може негативно вплинути на спосіб його життя, оскільки автомобіль використовується ним у підприємницькій діяльності, яке є джерелом доходу, в зв'язку з чим не розглянув можливості застосування альтернативного стягнення, яке буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) від 28.09.1999року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами
Відповідно до ст. 33 КУпАП Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 23, 245, 278, 280, 283, 284, 294, 295 КУпАП, суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців змінити, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень на користь держави.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Міхасішин