Справа № 128/15/19
Провадження № 22-ц/801/2358/2019
Категорія: 2
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Рибчинський В. П.
11 грудня 2019 рокуСправа № 128/15/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинський В.П.,
суддів Денишенко Т.О., Голоти Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., представників ОСОБА_1 - адвокатів Арустамян А.Е., Вавшка В.С., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у власності позивача перебуває автомобіль «Volkswagen Passat 1.8» номерний знак НОМЕР_1 .
10.11.2017 року о 16:00, на автодорозі сполученням Стрий-Тернопіль-Кропивницький- Знам'янка, в с. Ксаверівка, Вінницького району, Вінницької області, ОСОБА_2 - водій автомобіля SCANIA Р380, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони м. Хмельницький в напрямку м. Вінниця, під час виконання маневру обгону допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем, належним позивачеві.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 05.05.2018 року у справі №131/517/18 була встановлена вина ОСОБА_2 , а справу закрито внаслідок закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
В результаті ДТП автомобіль позивача було пошкоджено, а сам позивач отримав тілесні ушкодження та тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
Згідно висновку експертного дослідження № 03-05/18КЕ від 19.05.2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля позивача, становить 278490,20 грн.
08.11.2018 року позивач звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату йому страхового відшкодування за пошкодження автомобіля та за ушкодження здоров'я, однак ліміт розміру страхового відшкодування за спричинення майнової шкоди, згідно полісу № АК/6699830 від 25.07.2017 року не покриває повністю матеріально збитку, спричиненого автомобілю позивача, різниця становить 178490,20 гривень.
Разом з тим, ним було отримано тілесні ушкодження, що потягло за собою тривале стаціонарне та амбулаторне лікування. До цього часу, внаслідок травмування лівого коліна та необхідності його оперування, позивач не в змозі вільно рухатися, постійно відчуває фізичний біль, тому вважає, що внаслідок ДТП позивачеві завдано значну моральну шкоду, яка полягає у негативних емоціях і переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу роботи, необхідності покладання додаткових зусиль для його нормалізації тощо.
Зважаючи на викладене, просив стягнути з ПрАТ “Миронівський хлібопродукт'' на його користь 178 490,20 гривень майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не підтверджена відповідними доказами, відповідно, відсутні підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на ПрАТ “Миронівський хлібопродукт'', де останній працював.
Не погоджуючись частково з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просила оскаржуване рішення в частині відмови в позові про стягнення майнової шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджена наявними в матеріалах справи матеріалами, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
18 жовтня 2019 року на адресу Вінницького апеляційного суду Вінницької області надійшов відзив ПрАТ “Миронівський хлібопродукт'' в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його правильність та обгрунтованість.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, а тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в іншій частині не перевіряється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Passat 1.8» номерний знак НОМЕР_1 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5).
Згідно постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 05.05.2018, яка набула законної сили 16.05.2019 року, ОСОБА_3 , 10 листопада 2017 року, о 16:00, на автодорозі сполученням Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка 370 км + 100 м, керував автомобілем SCANIA, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , зі сторони м. Хмельницький в напрямку м. Вінниця, під час виконання маневру обгону допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки Volkswagen, ДНЗ В0 НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого обидві транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР.
В зазначеній постанові значиться, що ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнав повністю, крім того його вина підтверджується матеріалами справи.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
25.07.2017 року між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (Страховик) та ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» (Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно до Полісу №АК/6699830, за яким забезпечений транспортний засіб - автомобіль SCANIA Р380, державний номерний знак НОМЕР_2 , ліміт відповідальності згідно якого за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн. (а.с.13)
Згідно копії висновку експертного дослідження №03-05/18 КЕ від 19.05.2018 вартість матеріального збитку заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки «Volkswagen Passat 1.8» номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, в цінах станом на час виконання даного дослідження складає 278 890,20 гривень (а.с.6-9).
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
Відповідно до змісту вказаних норм, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.
Як зазначено вище, постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 05.05.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, в мотивувальній частині постанови, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за статтею 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Зазначена постанова набрала законної сили.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що саме з вини ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок якої позивачу завдано матеріальну шкоду.
Зворотній висновок суду першої інстанції є невірним, відповідно, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.
У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.
За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно копії висновку експертного дослідження №03-05/18 КЕ від 19.05.2018 вартість матеріального збитку заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки «Volkswagen Passat 1.8» номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, в цінах станом на час виконання даного дослідження складає 278 890,20 гривень.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує сплачене страховою компанією грошове відшкодування, суд апеляційної інстанцій вважає, що з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром завданих збитків та сплаченим відшкодуванням.
Разом з тим, відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентується ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ (пункти 1, 3 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися про відшкодування шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за заподіяння шкоди.
На зазначене суд першої інстанції не звернув.
ОСОБА_1 визнав автомобіль фізично знищеним, як в суді першої інстанції так і факт визнання автомобіля фізично знищеним підтверджується поясненнями представників в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин відшкодування шкоди повинно здійснювати шляхом стягнення з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на користь ОСОБА_1 різниці між визначеною експертним дослідженням сумою заподіяної шкоди - 278 490,20 грн та виплаченою страховою компанією страховим відшкодуванням - 100 000 грн, а саме 178 490,20 грн, та передачі ОСОБА_1 залишків автомобіля ПрАТ «Миронівський хлібопродукт».
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни підлягає задоволенню, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення майнової шкоди скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Зважаючи на викладене, судовий збір понесений ОСОБА_1 за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на його користь.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення майнової шкоди скасувати.
В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 25412361, р/р НОМЕР_5 , МФО 351005 АТ «Укрсиббанк») на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 178 490 (сто сімдесят вісім чотириста дев'яносто ) грн 20 коп. майнової шкоди.
Зобов'язати ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу марки «Volkswagen Passat 1.8», державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 , Приватному акціонерному товариству «Миронівський хлібопродукт».
Стягнути Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» на користь ОСОБА_1 1762 грн судового збору сплаченого останнім за подачу позовної заяви та 2677,35 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
Т.О. Денишенко