Справа № 675/2645/19
Провадження № 2-а/675/103/2019
"13" грудня 2019 р. м.Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Трасковський С.Л., розглянувши матеріали адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 про скасування рішення комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 року та зобов'язати вчинити певні дії, -
09.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про скасування рішення комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» з питань розгляду щодо застосування до засуджених УДЗ, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, переведення засуджених на підставі ст.ст.101, 151-1 КВК України від 30.09.2016 року та зобов'язати вчинити певні дії.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано КАС України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Зазначена скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Дане твердження відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 25.10.2018 у справі №813/3950/17.
Крім того, питання дотримання строків звернення до суду не одноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Так, ОСОБА_1 просить суд поновити строк на оскарження та скасувати рішення комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 року, посилаючись на наявність рішення ЄСПЛ «Петухов проти України» від 12.03.2019 року, про яке він дізнався нещодавно, а також на відсутність знань щодо можливості доступу до первинної правової допомоги та/або знань щодо самостійного написання скарги.
Відповідно до приписів ч.2 ст.122 КАС України визначено коли починається перебіг шестимісячного строку, тобто це день коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав або з підставою її виникнення не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав, а також дізналась про підстави прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, саме лише посилання ОСОБА_1 на наявність рішення ЄСПЛ «Петухов проти України» від 12.03.2019 року, без надання відповідних обґрунтувань щодо його відношення саме до оскаржуваного рішення, не свідчить про пропуск ОСОБА_1 строків звернення до суду з поважних причин. При цьому, згідно копії витягу з протоколу №21 від 30.09.2016 року засідання комісії, ОСОБА_1 ознайомлений з рішенням комісії та порядком оскарження даного рішення ще 30.09.2016 року, про що свідчить підпис останнього. Тобто позивач повинен був усвідомлювати про порушення його прав і можливість їх захисту в судовому порядку, але у встановлений законом строк з відповідним позовом до суду не звернувся.
Також суддя приймає до уваги, що посилання ОСОБА_1 , як на поважну причину пропуску строку для звернення до суду, на відсутність знань щодо можливості доступу до первинної правової допомоги та/або знань щодо самостійного написання скарги, не завадило йому звернутися до суду із даною скаргою 04.12.2019 року.
Зважаючи на вищевикладене, суддя вважає зазначені позивачем в заяві підстави для поновлення строку на звернення до суду неповажними.
Крім того, відповідно до приписів ст.160 КАС України, позивач звертається до суду шляхом подання позовної заяви, що також передбачено ст.159 КАС України.
Всупереч вищевказаним вимогам ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на рішення комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 року, можливість розгляду якої чинним КАС України не передбачено.
Згідно ст.46КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до вимог ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Також, позивач, відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України, при зверненні до суду із позовом, має надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, у скарзі ОСОБА_1 не зазначено відомостей про позивача та відповідача, а також даних, визначених ст.160 КАС України, щодо кожного з них, не надано письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 1 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Проте, ОСОБА_1 не додано копії позовної заяви та копії всіх документів (в тому числі оскаржуваного позивачем рішення), що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів у справі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, відповідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру, вона має сплати суму судового збору, що дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за кожну з таких вимог. Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень. Таким чином, загальна сума судового збору становить 1536, 80 грн., тобто за дві вимоги немайнового характеру (768,40 грн. х 2).
Судовий збір сплачується на рах.UA478999980000031211206022204, отримувач: УК у Ізяславському районі (Ізяславський район) 22030101, код ЄДРПОУ 37327772, банк отримувача - Казанчейство України (ЕАП).
Водночас слід роз'яснити, що згідно із вимогами п.17 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
В той же час, ОСОБА_1 у своїй скарзі не ставить питання про звільнення його від сплати судового збору, не надав суду довідки про стан його особового рахунку, якою було б підтверджено відсутність коштів на його особовому рахунку, достатніх для його сплати.
Як вбачається з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За положеннями ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до наведених норм процесуального закону подана скарга підлягає залишенню без руху з установленням ОСОБА_1 строку для зазначення інших підстав для поновлення строку на звернення до суду із наданням відповідних доказів, а також йому необхідно вказати вірну назву процесуального документу, з яким звертається до суду - «позовна заява», сторін у справі «позивача» та «відповідача (відповідачів)», та їх повні дані, надати копії позовної заяви та копії всіх документів (в тому числі оскаржуваного позивачем рішення), що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів у справі, письмово підтвердити про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, надати суду докази сплати судового збору в належному розмірі та за належними реквізитами, або обґрунтоване клопотання про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору з посиланням на відповідні докази чи довідку про стан його особового рахунку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з скаргою про скасування рішення комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 року та зобов'язати вчинити певні дії.
Скаргу ОСОБА_1 про скасування рішення комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 року та зобов'язати вчинити певні дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на звернення до суду із вказаним позовом, а також для усунення інших недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, у встановлений строк, вона буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя: С.Л. Трасковський