12 грудня 2019 року місто Київ
справа № 755/15220/19
провадження №22-ц/824/15648/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в см. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2019 року, постановлену в складі судді Катющенко В.П.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар Миколи Миколайовича, стягувач: ОСОБА_2 ,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М.
Свою скаргу обґрунтовувала тим, що 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем Бердар М.М.. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57494965 по примусовому виконанню виконавчого листа від 19 вересня 2018 №754/261/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 640,00 грн. судового збору, про що їй стало відомо 18 вересня 2019 року при ознайомленні її представника з матеріалами виконавчого провадження, та одночасно виявлено, що зазначений виконавчий лист не містить ані реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, ані серії та номеру паспорта боржника. Виконавчий лист, який не містить такої інформації щодо боржника, не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягав поверненню. Оскільки у приватного виконавця відсутні були законні підстави для відкриття виконавчого провадження, тому вважає постанову від 24 жовтня 2018 року незаконною та такою, що порушує права боржника.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати неправомірними (незаконними) дії приватного виконавця Бердар М.М. з відкриття виконавчого провадження № 57494965 по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року № 754/261/18; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2018 року ВП № 57494965 по примусовому виконанню виконавчого листа від 19 вересня 2018 року № 754/261/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 640,00 грн. судового збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 3 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М., стягувач: ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, те, що рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, не набрало законної сили та було скасовано судом апеляційної інстанції. Виконавчий лист та постанова приватного виконавця не містять точної адреси боржника. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження їй не була вручена, а тому приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії.
Прізвище боржника " ОСОБА_1 " є досить поширеним. Тому точне встановлення виконавцем персональних даних має істотне значення для дотримання ключевих принципів діяльності приватних виконавців. Маючи повноваження на здійснення перевірки та отримання персональних даних боржника, виконавцем не здійснено належних дій щодо отримання точних персональних даних щодо індентифікації боржника, встановлення його точної адреси реєстрації/ проживання, реєстрації його як платника податків, тобто відомостей, які передбачені Законом України " Про виконавче провадження", як обов'язкові для виконавчого документу та його виконання.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Бернар М.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу суд першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, посилаючись на те, що аргументи скарги боржника , а також доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, не з'явилися також приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. та стягувач ОСОБА_2 , будучи повідомленими про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що 19 вересня 2018 року Дніпровським районним судом м.Києва на примусове виконання рішення суду від 16 серпня 2018 року за позовом ОСОБА_2 До ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, видано виконавчий лист № 754/261/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 640 грн. судового збору. При зазначенні даних боржника реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорту у виконавчому листі відсутні.
23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просила прийняти до виконання виконавчий лист Дніпровського районного суду м.Києва №754/261/18, що був долучений до заяви. Також у заяві було зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника.
24 жовтня 2018 року приватним виконавцем Бердар М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57494965 щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа, яку направлено сторонам виконавчого провадження.
Конверт на ім'я ОСОБА_1 , із направленою для виконання та відома постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2018 року, повернувся до приватного виконавця із поміткою «за терміном зберігання».
10 грудня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57494965 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із правомірності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. при відкритті виконавчого провадження № 57494965 щодо примусового виконання виконавчого листа № 754/261/18, виданного 19 вересня 2018 року Дніпровським районним судом м.Києва, у зв'язку з чим дійшов висновку, що підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2018 року ВП № 57494965 по примусовому виконанню виконавчого листа відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Виходячи зі змісту ст.451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб'єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені.
Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.1-7 ч.1, ч.3 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачу документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виходячи з системного та логічного аналізу ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність у виконавчому листі інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, серії та номера паспорта боржника не дає підстав уважати, що виконавчий лист не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, та підлягає поверненню, оскільки зазначення такої інформації не є обов'язковим.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Установлено, що стягувач 23 жовтня 2018 року звернувся до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просила прийняти виконавчий лист. 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Отже, зважаючи на те, що підстави для повернення виконавчого листа були відсутні, приватний виконавець у порядку та строки, визначені законом, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, який надійшов на виконання приватному виконавцю.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки приватний виконавець при прийнятті виконавчого листа та відкритті виконавчого провадження діяв у межах та у спосіб, передбачений законом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що виконавчий лист не містить точної адреси боржника є безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються наявною в матеріалах справи копією виконавчого листа.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що приватним виконавцем не здійснено перевірку даних боржника, не вручено боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки ці обставини не впливають на вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист, не набрало законної сили, а в подальшому було скасовано апеляційним судом, не заслуговують на увагу, оскільки у самому виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили, скасування такого рішення в подальшому не дає підстав уважати, що рішення не набрало законної сили на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, скасування рішення суду апеляційним судом може мати наслідком вирішення питання про поворот виконання скасованого рішення у відповідності до вимог ст.444 ЦПК України, та не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, - підстави для її скасування відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус