Справа № 442/7932/19
Провадження № 1-кп/442/453/2019
10 грудня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140110001637 від 01.09.2019 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бронгалівка Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимого ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
встановив:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 01.09.2019, орієнтовно о 01 год. 25 хв., керуючи в стані алкогольного сп”яніння автомобілем марки автомобілем SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , на автодорозі Нижанковичі - Стрий, ділянкою дороги між населеними пунктами с. Брониця та с. Лішня Дрогобицького району Львівської області, на відстані 1, 8 км до дорожнього знаку 5.45 Правил Дорожнього руху України (початок населеного пункту с. Лішня), рухаючись в напрямку с. Лішня Дрогобицького району, всупереч вимог Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п. 1.5, згідно якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров”ю громадян, завдавати матеріальних збитків», , п. 2.3 згідно якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п. 2.9, згідно якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп”яніння», п.12.1, згідно якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.2, згідно якого «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», під час проїзду прямою ділянкою дороги не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого втратив керування над автомобілем, з”їхав у кювет правого узбіччя, де автомобіль перекинувся.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закрита травма грудної клітки у вигляді переломів першого та шостого ребер справа, четвертого - дев”ятого ребер зліва зі зміщенням, перелому тіла грудини зі зміщенням, накопиченням крові та повітря в обох плевральних порожнинах із розвитком плевральмонального шоку, підшкірний крововилив в ділянці лівого стегна, садно на чолі зліва, синці в ділянці п”ятого - десятого ребер зліва по задньо - під пахвовій лінії, в ділянках обох плечей, забійні рани в ділянках лівого стегна, обох колінних суглобів, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю. Підтвердив, що у ніч з 31 серпня на 01 вересня 2019 сів за кермо в стані алкогольного сп”яніння. Під час руху був засліплений фарами автомобіля, який їхав на зустріч, тому різко вивернув кермо, внаслідок чого автомобіль злетів у кювет. В автомобілі був також пасажир - його товариш, якій отримав тілесні ушкодження. Цивільний позов прокурора визнає. Просить суд його суворо не карати, оскільки це перша дорожньо - транспортна пригода та ще й з такими наслідками в його житті. Обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим і визнає фактичні обставини доведеними.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. Його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.
Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3 , при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, а також пом”якшуючі та обтяжуючі обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України.
При цьому, до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп”яніння.
З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, що позитивно характеризує його особу, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, оскільки виключно такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
А тому, враховуючи те, що обвинувачений у вчиненому розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав цивільний позов в повному обсязі, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 в період дії іспитового строку та з метою організації органом виконання покарань належного контролю за його поведінкою, на обвинуваченого слід покласти обов”язки, передбачені ст. 76 КК України.
У кримінальному провадженні прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 (цивільний позивач Дрогобицька міська рада, третя особа КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради) заявлено цивільний позов в інтересах держави про стягнення 770 грн , витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 .
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна»(з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір .
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що цивільні позов прокурораслід задовольнити в межах заявлених позовних вимог.
З речовими доказами слід поступити відповідно до вимог ст.100КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 369, 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред”явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Дрогобицької міської ради ( р/р 31414544700014, 24060300( інші надходження) МФО 825014, ЗКПО 38007496) 770 ( сімсот сімдесят) гривень витрат КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 .
Речові докази:
скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 03.09.2018 в межах кримінального провадження № 12019140110001637, на автомобіль SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_6 .
автомобіль SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, переданий на зберігання на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Дрогобицького ВП ГУ НП України у Львівській області за адресою : вул.. Бориславська, 30 в м. Дрогобич Львівської області - повернути власнику - ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1