1[1]
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12017110150000197 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвоздів, Васильківського району, Київської області, раніше неодноразово судимого, останній раз: - 19.12.2018 Бородянським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9
та обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Згідно з вироком Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Бородянського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України, у виді 6 (шести) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Цим же вироком визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_10 до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України суд звільнив ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Також цим вироком суд стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 у відшкодування завданих матеріальних збитків суму у розмірі 10900 (десять тисяч дев'ятсот) гривень.
Крім цього, судом вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, 03.03.2017 року приблизно о 16.00 год. у ОСОБА_6 , який раніше судимий, перебуваючи за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виник прямий умисел та таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел, при цьому діючи повторно, ОСОБА_6 зателефонував до свого знайомого ОСОБА_10 та запропонував йому вчинити крадіжку, на що останній добровільно погодився.
Після чого, 03.03.2017 року, приблизно о 16.30 год. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Пежо Патрнер», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_10 приїхали до садового товариства «Дружба-2» в АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_11 , в якому не горить світло, а тому вирішили, що за вказаною адресою ніхто не проживає. Пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, перелізли через паркан та опинившись на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 підійшли до підсобного приміщення, де ОСОБА_6 за допомогою металевого прута, який знайшов на вказаній території, пошкодив навісний замок на вхідних дверях. Після чого, зайшовши до підсобного приміщення, помітили та взяли газовий генератор марки «GENERAC», 8 кВт, моделі 0059140, блідо-сірого кольору, який належить ОСОБА_11 , який завантажили до багажного відділення автомобіля марки «Пежо Партнер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_10 , та попрямували за адресою проживання їх знайомої ОСОБА_12 , а саме: АДРЕСА_3 , якій залишили на зберігання викрадене майно, з метою подальшого його реалізації для отримання грошових коштів, при цьому, не повідомляючи останній про те, що вказаний генератор є викраденим.
Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи, вартість газового генератора марки «GENERAC», 8 кВт, моделі 0059140, блідо-сірого кольору становить - 120980 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року, пом'якшивши йому призначене покарання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт просить звернути увагу на стан його здоров'я, а саме на наявність у нього такого захворювання, як епілепсія.
Вирок суду щодо ОСОБА_10 в апеляційному порядку ні ким не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого та просив залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у інше приміщення, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в межах призначеного йому покарання.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він неодноразово судимий; зі слів працював контролером СМТ «Тетерів»; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; не одружений; характеризуючих матеріалів з місця проживання та роботи суду не надано.
Також суд першої інстанції послався у вироку на те, згідно досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 , враховуючи середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, без позбавлення або обмеження волі на певний строк, може становити небезпеку для суспільства; виконання покарання у громаді можливо лише у випадку здійснення з боку органів пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнав визнання провини.
З огляду на вищенаведене, вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд першої інстанції, приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово судимий за злочини проти власності; даний злочин вчинив під час іспитового строку; не має стійких соціальних зв'язків, а також враховуючи думку потерпілої та ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, дійшов висновку, що ОСОБА_6 повинен відбувати покарання лише в умовах ізоляції від суспільства, а остаточне покарання йому слід призначити із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Бородянського районного суду Київської області від 19 грудня 2018 року.
На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення ст. 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого.
Враховуючи наведені у вироку мотиви призначеного покарання, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими та такими, що дозволяють зробити висновок про те, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та особі винного, а тому, незважаючи на доводи апеляційної скарги обвинуваченого, це покарання, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок суворості.
Виходячи з вищенаведеного, а також вимог ч. 2 ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, як за ч. 3 ст. 185 КК України, так і за сукупністю злочинів, відповідно до ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, слід визнати таким, що відповідає вимогам закону, в тому числі положенням Загальної частини цього Кодексу, якими визначені мета та загальні засади призначення покарання.
Обставини, на які посилається у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , а саме на те, що він хворіє та потребує постійного медичного нагляду, не можуть заслуговувати на увагу та служити підставами для зміни вироку та пом'якшення, з огляду на таке.
По-перше, наявність у ОСОБА_6 будь-яких захворювань, у тому числі захворювання, на яке він посилається у своїй скарзі, об'єктивно не підтверджено жодним медичним документом.
По-друге, навіть якщо припустити, що ОСОБА_6 дійсно хворіє, ця обставина не може служити підставою для пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки за будь-яких умов, призначене йому покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Бородянського районного суду Київської області від 19 грудня 2018 року, не може бути меншим ніж шість років позбавлення волі.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність передбачених законом підстав для зміни вироку, а саме підстав для висновку про те, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів, за наслідками апеляційного розгляду, вважає необхідним вирок Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року,ухвалений щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/2806/2019
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_13
Доповідач - суддя ОСОБА_1