11 грудня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 372/371/19
Номер провадження 22-ц/824/11454/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т.А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Зінченко О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та її державну реєстрацію, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та стягнення моральної шкоди,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача знести межові знаки на вищезазначеній земельній ділянці; визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ № 048180 та серії КВ № 048181 від 19 травня 2004 року, кадастрові номери 322182002:02:010:0056 та 322182002:02:010:0057, які належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення Григорівської сільської ради від 20 лютого 2004 року, площею 0,1514 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Григорівської сільської ради по АДРЕСА_1 ; зобов'язання відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області зареєструвати та внести до Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано, тим що у власності позивача перебуває житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу будинку для тимчасового сезонного проживання від 19 червня 1990 року відповідач придбала будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0,31 га, яка не є суміжною до земельної ділянки позивача.
Між земельними ділянками сторін розташована земельна ділянка площею 0,13 га, що відповідно до земельно-шнурової книги була передана в постійне користування ОСОБА_3 .
Рішенням зборів уповноважених колгоспу «Ленінський шлях» від 12 червня 1990 року з ОСОБА_2 було укладено трудовий договір на участь громадян у проведенні сільськогосподарських робіт, які проживають у містах і купили на землі сільгосппідприємств пустуючі будинки, та надано земельну ділянку площею 0,30 га для вирощування картоплі і продажу її державі. Строк дії договору складав календарний рік, а тому 1992 року відповідач втратила право користування вищевказаною земельною ділянкою.
У супереч приписів земельного законодавства відповідач не отримала право користування земельною ділянкою 0,31 га, крім того, самовільно почала користуватись суміжною земельною ділянкою 0,13 га.
Позивач зазначає, що спір, який виник між сторонами стосовно меж земельних ділянок, було розглянуто виконавчим комітетом Григорівської сільської ради без повідомлення позивача, та відмовлено останньому у виділенні земельної ділянки площею 0,02 га для вирівнювання межі.
Так, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками є обов'язковим при її виділенні, разом з тим, ОСОБА_2 , порушуючи приписи земельного законодавства, ухиляється від погодження меж самовільно зайнятої земельної ділянки.
Рішенням Григорівської сільської ради від 30 листопада 2004 року позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована адресою: АДРЕСА_1 . Однак, позивач через відсутність погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем, а саме ОСОБА_2 , позбавлений можливості оформити документи.
Крім того, відповідач 12 липня 2010 року, через 6 років після отримання державних актів на землю, таємно встановила три нові межові знаки, чим загарбала земельну ділянку позивача розміром 0,008 га.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року (а.с. 119 - 122) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та її державну реєстрацію, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та стягнення моральної шкоди.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 11 липня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що відповідач, не будучи належним землекористувачем земельних ділянок, площею 0,44 га, у 2004 році отримала державні акти на право власності на земельні ділянки без погодження їх меж з позивачем, як суміжним землекористувачем.
Крім того, скаржник посилається на відсутність технічної документації із землеустрою та неправильне внесення до Державного земельного кадастру меж цих ділянок. Так, згідно Збірного кадастрового плану за матеріалами геодезичних вишукувань, проведених землевпорядною організацією ДП «Центр ДЗК» в 2015 році, межа земельної ділянки відповідача, накладається на земельну ділянку позивача, площа накладки становить 0,0150 га. У зв'язку з вищенаведеним позивачу було відмовлено в державній реєстрації його земельної ділянки.
Так, межі земельної ділянки, що належить відповідачу на праві власності, в натурі не співпадають з відомостями, занесеними до Державного земельного кадастру, а остання не погоджується на виправлення помилки, допущеної у документації із землеустрою.
На думку скаржника, відповідач вчинила шахрайські дії з метою визнання ОСОБА_1 таким, що проживає в іншій місцевості, у результаті чого отримала державні акти без погодження меж земельних ділянок з суміжним землекористувачем.
Скаржник посилається на відсутність в описовій частині оскаржуваного рішення позиції суду та його аналогічність з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2013 року. Крім того, останній зазначає про відсутність в мотивувальній частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року посилання на докази, надані останнім.
12 липня 2010 року відповідач встановила 3 нових межових знаки на земельній ділянці позивача в частині огороду на 0,8 м від існуючої межі, чим загарбала частину земельної ділянки останнього.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано учасникам справи строк на подачу відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
01 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 з відповідними підтвердженнями його надсилання іншим учасникам справи. З відзиву вбачається, що відповідач є власником будинку та земельних ділянок, площею 0,4014 га, кадастрові номери 3223182002:02:010:0056 та 3223182002:02:010:057, що підтверджується державними актами на право власності, а тому може реалізовувати своє право власності незалежно від волі інших осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ніколаєва Г. Г. підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені у ній.
ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Представник відділу в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштопаного відправлення, у зв'язку з чим, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради народних депутатів від 19 червня 1990 року затверджено рішення зборів уповноважених колгоспу «Ленінський шлях» від 12 червня 1990 року за № 2 про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки при будинку по АДРЕСА_1 в розмірі 0,31 га, з яких 0,01 га - для утримання будівель, а 0,30 га - для вирощування сільськогосподарської продукції, та надано згоду на купівлю пустуючого будинку (а.с. 12).
Відповідно до Договору купівлі-продажу будинку для тимчасового/сезонного проживання від 19 червня 1990 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила для тимчасового/сезонного проживання належний продавцю на праві власності жилий будинок, що знаходиться в селі Гусачівка на присадибній земельній ділянці площею 0,31 кв. м., з яких 0,10 кв. м. - для утримання будівель, 0,30 кв. м. - для вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 11).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що в позивача в користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (а.с. 65-66).
Як вбачається з архівного витягу протоколу № 10 Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 23 листопада 2001 року, ОСОБА_1 було відмовлено в виділенні земельної ділянки розміром 0,02 га, оскільки нею користувалась ОСОБА_2 і межові знаки збереглися (а.с. 22).
Згідно рішення № 5 Григорівської сільської ради 12 сесії 24 скликання від 30 вересня 2004 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують його право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку та сільськогосподарських споруд (а.с. 23).
З відповіді ПП «Фокус-2002» вбачається, що підприємство не приймає в роботу документи за відсутності підписів суміжних землевласників (а.с. 24).
Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ № 048180 та серії КВ № 048181 від 19 травня 2004 року, ОСОБА_2 на підставі Рішення Григорівської сільської ради Х сесії ХХІV скликання від 20 лютого 2004 року № 8 є власником земельних ділянок площею 0,1514 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га для будівництва та обслуговуванню жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери 3223182002:02:010:0056 та 3223182002:02:010:0057, що розташовані території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області в АДРЕСА_2 (а.с. 97, 98).
Відповідно до виписки із засідання 12 сесії 5 скликання Григорівської сільської ради від 28 листопада 2007 року межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено такими, які були в натурі на час розгляду даного питання (а.с. 26).
Рішенням Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області 16 сесії 6 скликання від 14 вересня 2012 року внесено зміни в рішення Григорівської сільської ради № 7-39, № 7-40 26 сесії 5 скликання від 09 вересня 2010 року про інвентаризацію земельних ділянок в АДРЕСА_3 без зміни площі конфігурації відповідно до державних актів громадян (а.с. 78).
12 листопада 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області розглянуто заяву позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05 листопада 2018 року та рішенням відмовлено в внесенні відомостей (а.с. 38). З листа відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що при перевірці документації із землеустрою та обмінних файлів було виявлено перетин ділянок з ділянкою 3223182002:02:010:057, де площа співпадає на 2,0809%, та ділянкою 3223182002:02:101:056, площа співпадає на 4,3765%, які обліковуються в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_2 (а.с. 41).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами про межу між ділянками існував тривалий час і неодноразово з 2013 року був предметом розгляду Обухівського районного суду Київської області, який своїм рішенням від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення межі, визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку та стягнення моральної шкоди відмовив повністю. Дане рішення набрало законної сили.
Відмовляючи в задоволенні позовним вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі не наведено належних доказів на підтвердження позовних вимог, а доводи останнього ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтями 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 106 ЗК України встановлено обовязок щодо визначення спільних меж, а саме власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до п. 2.1 ІНСТРУКЦІЇ про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Правила п. 4.2. та 4.4 вищенаведеної ІНСТРУКЦІЇ встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Так, з матеріалів справи вбачається існування накладення меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні ОСОБА_1 та власності ОСОБА_5 , що підтверджується листами відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання щодо розміру накладення земельних ділянок, їх прив'язки до межових знаків необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалось право заявити клопотання щодо проведення судової земельно-технічної експертизи, разом з тим, останній не скористався своїм процесуальним правом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів позбавлена можливості встановити факт накладення земельних ділянок одну на одну та ступінь такого накладення.
Відповідно до правил, встановлених ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, однак позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження своїх вимог.
Отже, ґрунтуючись на доказах, що містяться в матеріалах справи, не можливо надати відповідь питання, що підлягають вирішенню при розгляді справи по суті позовних вимог.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що доводи позивача ґрунтується на припущення не відповідають дійсним обставинам справи, разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Однак, колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлений можливості звернутись для проведення експертизи та з відповідним позовом до суду для захисту своїх порушених прав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та її державну реєстрацію, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова