справа № 756/9884/19 головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження № 22-ц/824/15918/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року про повернення заяви у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту народження, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою та просили встановити факт народження громадянина України - дитини чоловічої статі ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, від батьків: мати - громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; батько - громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 повернуто заявникам.
В апеляційній скарзі заявники просять скасувати ухвалу суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявники зазначають, що їхня заява була подана з додержанням вимог ст. 315-318 ЦПК України. Ухвала про залишення заяви без руху є надуманою. Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 керувалися положеннями ст. 317 ЦПК України. З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що адвокат має право засвідчувати копію ордера при подачі документів до суду для підтвердження своїх повноважень. При цьому, ордер може бути наданий суду під час розгляду справи у судовому засіданні. Суду було надано оригінали ордерів, які оформлені за типовою формою ордера, виготовленою друкарським способом згідно з Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без руху. Підставою для залишення заяви без руху стало те, що заява не відповідає вимогам закону, оскільки в ній відсутні обґрунтування з посиланням на докази, які мають бути додані до заяви, що свідчать про біологічне походження дитини від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Долучена до заяви копія «Свидетельство о заключении брака» не є доказом перебування указаних осіб у шлюбі, оскільки в силу положень ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» свідоцтво є недійсним і не створює правових наслідків. Матеріали заяви не містять оригіналу медичного свідоцтва про народження, а також іншої медичної документації. У заяві не зазначено усіх даних заявників, а саме їх поштового індексу, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), їх номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. При цьому, адресами місця знаходження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у заяві указано: АРК, АДРЕСА_1 , що ставить під сумнів проставлену адвокатом відмітку про відповідність наданих копій оригіналам долучених до заяви документів. Заява підписана особою, повноваження якої на представництво інтересів заявника у суді не підтверджені належним чином, оскільки до матеріалів заяви не долучений оригінал ордерів.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без руху, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заявниками було додано до заяви копію паспорту ОСОБА_1 ; копію паспорту ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про укладання шлюбу від 28 серпня 2015 року, серії НОМЕР_1 ; копію Лікарського свідоцтва про народження, серії 35 № 045022 від 14 травня 2019 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 від 28 травня 2019 року, серії НОМЕР_2 ; копію відмови Оболонського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1127 від 30 січня 2009 року, витягу з ЄРАУ.
Отже, заявники надали суду докази, які на їх думку, підтверджують обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суд зазначає, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Тобто, у силу вимог закону суд дає оцінку наданим сторонами доказам та може як прийняти, так і відхилити їх. В ухвалі про залишення заяви без руху, суд фактично вдався до оцінки наданих стороною доказів ще до розгляду справи по суті, в той час, як на даній стадії процесу суд такими повноваженнями не наділений.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху, представник заявників ОСОБА_3 надав суду оригінали ордерів серії КВ № 410984 від 11 липня 2019 року та ордеру серія КВ № 410985 від 11 липня 2019 року, на підставі яких він здійснює представництво у суді ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , тобто, виконав вимоги ухвали суду в цій частині.
На виконання вимог ухвали від 25 липня 2019 року представник заявників ОСОБА_3 подав заяву про усунення недоліків, в якій надав відповідні пояснення.
Повертаючи заяву заявникам, суд першої інстанції належним чином не мотивував ухвалу, не дав оцінку наданим представником поясненням, не зазначив причини їх відхилення та не зазначив в якій же частині ухвала суду про залишення заяви без руху не виконана, а послався лише на невиконання у повному обсязі вимог ухвали про залишення заяви без руху.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (справа «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
За змістом ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 ,задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.