Єдиний унікальний номер справи:369/4045/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В.
Номер провадження: 22-ц/824/16350/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
Іменем України
11 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Коцюрби О.П.
Суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С.
при секретарі - Перебитюку А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У червні 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Свою заяву мотивувало тим, що 27 червня 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення у справі №369/4045/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2012 року.
03 квітня 2017 року, видано виконавчі листи, які, ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» надані для виконання до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області.
26 січня 2015 року Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №369/4045/14-ц.
06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги №103, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором МКЕХ02.69646.001 від 16 листопада 2012 року.
Тому заявник просив замінити вибулого стягувача ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі №369/4045/14-ц.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі №369/4045/14-ц, виданому Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року та прийняти у справі постанову, якою відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» на його користь понесені судові витрати. Зазначає, що дана ухвала постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного повідомлення про розгляд справи та участі у розгляді справи ОСОБА_4 , неповного дослідження доказів та неврахуванням усіх обставин, що мають значення для судового розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ст. 263 ЦПК України вказано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 27 червня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення у справі №369/4045/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2012 року, в зв'язку з чим, стягувачу - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», 03 квітня 2017 року видано виконавчі листи, які надані ним для виконання до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області.
26 січня 2015 року Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №369/4045/14-ц.
06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір № 103 Про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги (продажу) права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором МКЕХ02.69646.001 від 16 листопада 2012 року.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця (приватного виконавця) або за заявою сторони (заінтересованої особи) суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення вказаної статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Як вказано в ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права
вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим
поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення
права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656, ст. 715 ЦК України);
- дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України);
- факторингу (Глава 73 ЦК України).
Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом права та обов'язків від попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (Глава 47 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Фактично, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). А звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документу.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, так як новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою при примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Hornsdy u. Greece» п.40).
Статтею 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 7 частини першої цієї статті.
При визначенні колегією суддів законності і обгрунтованості постановлення Києво-Святошинським районним судом Київської області оскаржуваної ухвали та доведеності ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вказаних в ст. ст. 376 - 379 ЦПК України підстав для задоволення його апеляційної скарги, колегія суддів виходить з вимог ст. 81 ЦПК України, в якій вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, тому, колегією суддів вони не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ту обставини, що Києво-Святошинський районний суд Київської області розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_5 , що є підставою для скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року, також колегією суддів до уваги не приймаються, так як ОСОБА_5 ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувала, що вказує на її згоду щодо висновків Києво-Святошинського районного суду Київської області про задоволення заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 351, 352, 353, 354, 355, 356, 366, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: В.А. Нежура
А.С. Сержанюк