справа №759/7738/19-ц головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.
провадження № 22-ц/824/16051/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про порушення прав споживача, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визначити належного відповідача з кола відповідачів за борговими зобов'язаннями АТ «Київенерго» перед позивачем та визнати солідарну відповідальність відповідачів за борговими зобов'язаннями АТ «Київенерго» перед позивачем; стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги гарячого водопостачання у сумі 1 692 грн. та заборгованість за послуги централізованого опалення місць загального користування будинку у сумі 23 грн.; визнати незаконним обмеження позивача в наданні можливості ознайомитися з умовами договорів між відповідачами щодо розподілу функцій надання комунальних послуг споживачам, з умовами договору відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18, змістом розпорядження АТ «Київенерго», адресованого Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Комунальному концерну «Центр комунального сервісу» стосовно мораторію на задоволення вимог кредиторів/споживачів № 050КЕК/15/26224 від 31 серпня 2018 року; визнати незаконним донарахування за надання послуги централізованого опалення місць загального користування будинку в квитанції за листопад 2017 року в сумі 176 грн. без надання позивачу детального розрахунку нарахувань/перерахувань/коригувань (з наданням складових формули = показників будинкового та квартирних лічильників); визнати незаконною відмову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр комунального сервісу» надати позивачу детальний розрахунок нарахувань (формули та складові формули = показники будинкових та квартирних лічильників тепла за кожний розрахунковий період (місяць)) для перевірки відповідності/обґрунтованості розрахунку відповідачів спожитої послуги централізованого опалення місць загального користування за опалювальний період 2018-2019 років; визнати незаконною відмову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр комунального сервісу» у вимогах позивача надавати споживачам (позивачу у тому числі) щомісячні квитанції з детальним викладення нарахувань за послуги централізованого опалення місць загального користування; застосувати до відповідачів заходи фінансових санкцій відповідальності згідно норм Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; стягнути з відповідачів три відсотки річних та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення позивачу надмірно сплачених позивачем коштів АТ «Київенерго».
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на суму 1 700 грн. солідарно на рахунки відповідачів в рахунок забезпечення позову, а в разі, якщо суд не погодиться з такою вимогою позивача накласти арешт на суму 1 700 грн. на рахунок кожного з відповідачів.
Заява обґрунтована тим, що у позивача є обґрунтовані побоювання, що відповідачі та Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація змовилися задля неповернення заборгованості відповідачем АТ «Київенерго» коштів киянам, зокрема, позивачу, шляхом перерозподілу ринку послуг без волевиявлення киян, без врахування несприятливих наслідків для киян такого розподілу. Сумнівне фінансове становище відповідача АТ «Київенерго» не надає впевненості щодо можливості добровільного повернення коштів позивачу. Для захисту майнових прав та інтересів позивача необхідно накласти арешт на кошти відповідачів.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та постановити нове рішення щодо застосування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову він послався на аргументи та докази, викладені та додані до позовної заяви, вважаючи, що обидва процесуальні документи пов'язані між собою. Крім того, позивач додав докази переховування відповідача АТ «Київенерго» та сприяння цьому іншими відповідачами. Позивач виконав усі вимоги ст. 151, 152 ЦПК України щодо змісту і форми заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вказує на те, що заява про забезпечення позову не є співрозмірною до позовних вимог. Відповідач не приймав від АТ «Київенерго» суми переплат споживачів. Позивач не надав доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а лише послався на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, яке не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що він є споживачем послуг з гарячого водопостачання та централізованого опалення місць загального користування. Відповідачами порушені його права як споживача, а тому позивач просив, зокрема, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги гарячого водопостачання у сумі 1 692 грн. та заборгованість за послуги централізованого опалення місць загального користування будинку у сумі 23 грн., а також три відсотки річних та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення позивачу надмірно сплачених позивачем коштів АТ «Київенерго».
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачі у справі є суб'єктами господарювання, які діють на постійній основі та надають комунальні послуги для населення, мають свої рахунки та зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Сума коштів, яку просить стягнути позивач, є незначною, а, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог виконання рішення суду стане неможливим чи утрудненим.
Позивач посилається на те, що відповідач АТ «Київенерго» переховується, оскільки за зареєстрованою адресою, а саме АДРЕСА_1 , він не знаходиться, а відповідач Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» сприяє йому у цьому.
Однак, зазначені обставини не свідчить про те, що рішення суду неможливо буде виконати чи захист інтересів позивача буде утрудненим в разі задоволення позову. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача АТ «Київенерго» є Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34. Така ж адреса відповідача зазначена ОСОБА_1 у позовній заяві та в апеляційній скарзі. На зазначену адресу відповідач отримує поштову кореспонденцію, зокрема, від суду.
Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами немайнового характеру і у разі їх задоволення дії відповідачів будуть визнані незаконними з моменту набрання рішенням законної сили, а, отже, рішення суду не потребуватиме примусового виконання.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що суд вибрав найкоротший шлях, мотивуючи відмову у вимозі позивача про забезпечення позову посиланням на те, що ЦПК України не зобов'язує суддів вивчати, досліджувати, керуватися доказами, на які посилається позивач, які вже додані до матеріалів справи саме до подання заяви про забезпечення позову.
Проте, зазначені доводи ніяким чином не впливають на обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, оскільки висновків суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не спростовують.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, ухвала суду є законною та обґрунтованою, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.