Справа № 461/8257/19
Провадження № 1-кп/461/629/19
13.12.2019 року
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019140050003692 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурором у судовому засіданні заявлене та надано суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді, а саме: можливість переховування ОСОБА_4 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на потерпілого та свідків, які потребують допиту. ОСОБА_4 раніше судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі.
Тому, вважає, що менш суворі запобіжні заходи не забезпечать його належної процесуальної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою заперечив, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 грудня 2019 року.
У статті 315 КПК України не зазначено про право суду продовжувати дію запобіжного заходу. Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження (яке включає в себе підготовче судове засідання) не було завершене до спливу 2-х місячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу 30 січня 2019 року вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого, з яким суд погоджується у повному обсязі.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, а саме у таємному викраденні чужого майна, крадіжці, вчиненому повторно. Відтак, дії ОСОБА_4 та він сам як особа представляють підвищену суспільну небезпеку.
Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що частина ризиків, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання. Так, враховуються дані про особу обвинуваченого, який до взяття під варту не працював, раніше був неодноразово засуджений за злочини проти власності, обвинувачується у вчиненні злочину у період призначеного судом іспитового строку, що свідчить про те, що останній не став на шлях виправлення. Що дає підстави припускати, що ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність.
Суворість можливого покарання у сукупності з наведеним ризиком також свідчить про можливість переховування ОСОБА_4 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відтак застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд вважає, що наведені обвинуваченим спростування позиції прокурора щодо недоцільності його тримання під вартою та необхідності обрання більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням викладеного, відсутності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 12 лютого 2020 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, який обраний ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2019 року продовжує діяти.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 194, 199, 331, 369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» по 12 лютого 2020 року включно.
Вважати продовженим застосований альтернативний запобіжний захід у виді застави у сумі 38420,00 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_4 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент. Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Обвинувачений, який перебуває під вартою, має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку у строк - сім днів з моменту отримання її копії.
Головуючий суддя ОСОБА_1