Справа №461/7088/19
11 грудня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Івасюти Н.В.,
прокурора Байтали Ю.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 (79005, м. Львів, вул. Богомольця, 9) в інтересах Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) про відшкодування шкоди,
встановив:
заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого, у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що потерпілий ОСОБА_2 перебував на лікуванні у комунальному закладі охорони здоров'я, а саме у КНП «8-а МКЛ м. Львова», у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій ОСОБА_1 . Фінансування стаціонарного лікування потерпілої проводилось за рахунок коштів міського бюджетів. Загальний розмір затрачених коштів на лікування ОСОБА_2 становить 3 462 гривні 70 копійок, які прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 .
Прокурор в судовому засіданні подану заяву підтримав, з підстав викладених у ній та просив задовольнити.
Представник Львівської міської ради в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач в судовому засіданні позов заперечив, з мотивів, наведених у відзиві. Вказав, що відшкодування витрат до місцевого бюджету на лікування потерпілого врегульовано його ціивільно-правовими відносинами з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та визначені договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просив відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути вказану суму з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група». Також, вказав, що потерпілому шкода відшкодована в повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Падав до суду письмові пояснення, згідно яких просить розгляд справи проводити за відсутності представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», вказуючи на відсутність законних підстав для стягнення суми на лікування потерпілого з третьої особи, оскільки витрати лікувального закладу не можуть бути відшкодовані за рахунок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з нищенаведеного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).
Судом з'ясовано, що під час досудового розслідування кримінального провадження, було встановлено, що 21.02.2019 року приблизно о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Листопадового чину у м. Львові в напрямку вул. Устияновича, біля будинку №14, порушив Правила дорожнього руху та не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_2 , який мав перевагу в русі.
Відповідно до висновку експерта №66/19 від 14.03.2019 року, внаслідок вказаного злочину потерпілому ОСОБА_2 заподіяно травму правої ноги у вигляді ран, закритих переломів обидвох кісток гомілки, що відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості/а.с.9/.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2019 року у справі №461/4565/19, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_2 /а.с.7-8/.
Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2019 року набрала законної сили 09.07.2019 року.
Відповідач наведених обставин в ході розгляду справи не заперечив.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» №1352 від 05.09.2019 року, з 21.02.2019 року по 07.03.2019 року потерпілий перебував на лікуванні у травматологічному відділенні лікарні.
Загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілого становить 3 462,70 гривень, що підтверджується копією довідки Комунального некомерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» від 05.09.2019 року за №1352 /а.с.10/.
Станом на день звернення до суду з позовом та розгляду справи, відповідачем кошти на лікування потерпілого не відшкодовано.
Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (частина перша статті 1206 ЦК України).
Згідно зі ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Наведене повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24.02.2016 року у справі №1343цс15.
Таким чином, твердження відповідача про те, що витрати на лікування потерпілого повинні бути відшкодовані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спростовуються вищенаведеним положенням законодавства.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року № 11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд виходить із того, що ОСОБА_1 вчинив злочин, внаслідок якого ОСОБА_2 перебував на лікуванні у КНП «8-а МКЛ м. Львова», на яке закладом охорони здоров'я було витрачено кошти в сумі 3 462,70 гривень, що підтверджено належними та допустимими доказами, які знаходяться у матеріалах справи.
За таких обставин, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого.
Таким чином, враховуючи те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, тобто з нереабілітуючих підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати до місцевого бюджету м. Львова витрати Комунального комерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова», понесені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати по справі слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» (код ЄДРПОУ 01997645, вул. Навроцького, 23, м. Львів, 79034) до місцевого бюджету, понесені витрати на лікування потерпілого - ОСОБА_2 в розмірі 3 462 гривні 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь держави судові витрати по справі в сумі 1 921 гривню 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2019 року.