ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/19690/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням повної вислуги - 28 років 11 місяців 7 днів.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затверджене постановою Верховної Ради України від 16.12.1993 № 3720-ХІІ, та зазначає про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років, оскільки загальна вислуга років складає 28 років 11 місяців 7 днів, що дає право на призначення пенсії.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, закони України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи України», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, та зазначає про правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки позивач на день звільнення мав 17 років 00 місяців 18 днів календарної вислуги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатом розгляду документів для призначення ОСОБА_1 пенсії, які надійшли від Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки відсутня визначена Законом календарна вислуга років.
Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача листом від 08.08.2019 за № 179154/03.
В листі вказано, що згідно з наданих документів вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить у календарному обчисленні - 17 років 00 місяців 18 днів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 2262-XII) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом "б" частини першої статті 17 Закону № 2262-XII передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 04.12.2018 № 1180 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) підполковника поліції ОСОБА_1 .
Станом на день звільнення стаж служби в поліції складає 17 років 00 місяців 18 днів; вислуга років у пільговому обчисленні - 12 років 06 місяців 22 дні.
Таким чином, позивач на момент звільнення не мав необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 17 років 00 місяців 18 днів при необхідних 24 календарних роках.
Одночасно стаття 17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Суд звертає увагу на те, що жодної відсильної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Крім того, в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 24 календарних років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, від 10.07.2019 у справі № 1840/3347/18, від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а та від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17.
Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що станом на 30.09.2011 його вислуга років становила більше 20 років, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки порядок призначення пенсії за вислугою років визначається положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чинними саме на день звільнення особи зі служби, а не на час, коли особа мала право на пенсію за вислугою років, до змін внесених в законодавство, однак цим правом не скористалась.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).
Проте, в межах даної справи судом не встановлено наявність порушеного права позивача рішеннями та діями відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева