ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
04 грудня 2019 року справа №826/14339/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доКиївського міського військового комісаріату (далі по тексту - відповідач, КМВК)
третя особаМіністерство оборони України (далі по тексту - третя особа, МОУ)
про1) визнання протиправними дій КМВК про відмову у направленні поданих документів до розпорядника бюджетних коштів - МОУ, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”; 2) зобов'язання відповідача направити до розпорядника бюджетних коштів - МОУ, висновок та подані документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у направленні до МОУ поданих ним документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю третьої групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до положень Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” він має право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги; при звернені за призначенням допомоги надані всі необхідні документи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14339/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача МОУ.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.
У поясненнях третьої особи зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано до КМВК документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах, у тому числі з 02 квітня 1983 року по 04 серпня 1985 року приймав участь у бойових діях в Афганістані.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07 червня 2016 року серії АВ №0447651 ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи з 31 травня 2016 року, причина інвалідності - поранення (контузія) та захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 05 квітня 2016 року №1476 вбачається, що захворювання старшого лейтенанта у відставці ОСОБА_1 , 1965 року народження, визнані такими, що так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 звернувся до КМВК із заявою від 19 березня 2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 06 квітня 2018 року №ВСЗ/685 повідомив про відсутність законних підстав для направлення поданих документів на комісію Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем не надано довідку про отримання контузії головного мозку - 1984 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (тут і далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Положеннями пункту 6 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Наведені правові норми свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, яким встановлено інвалідність, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Згідно з положеннями частини другої статті 162 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Частиною шостою статті 163 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною восьмою статті 163 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, є звернення з відповідною заявою та іншими необхідними документами до уповноваженого органу, в даному випадку Київського міського військового комісаріату, який у встановлений строк розглядає отримані документи та складає висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, після чого направляє його розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України для прийняття відповідного рішення про призначення чи про відмову в призначенні допомоги.
При цьому суд звертає увагу, що прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відноситься до компетенції Міністерства оборони України, а на Київський міський військовий комісаріат покладено обов'язок направлення до Міністерства оборони України відповідного висновку та документів для прийняття відповідного рішення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №802/1966/17-а.
Разом з тим, суд звертає увагу, що положеннями чинного законодавства не передбачено підстав, за умови наявності яких уповноважений орган, у даному випадку Київський міський військовий комісаріат, може відмовити у направленні висновку та документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні допомоги.
Судом встановлено, що Київський міський військовий комісаріат в порушення вимог пункту 13 Порядку, у 15-денний строк з дня реєстрації документів не подав розпорядникові бюджетних коштів, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з відповідним пакетом документів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у направленні до Міністерства оборони України отриманих документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Водночас, суд зазначає, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача про відмову у направленні поданих документів до розпорядника бюджетних коштів - МОУ, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку.
Проте, відповідно до пункту 6 Порядку, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача направити до МОУ, висновок та подані документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, належить задовольнити частково, а саме щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови у направленні поданих документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат подати до Міністерства оборони України висновок та подані документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Київський міський військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6 ; ідентифікаційний код 00034022).
Суддя В.А. Кузьменко