ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/11057/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.01.2018 про утримання переплати 5% від розміру пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 1318,05 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплатити ОСОБА_1 пеню на суму у розмірі 1318,05 грн. виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначає про безпідставність утримання органом Пенсійного фонду 5% від розміру пенсії, оскільки виплата пенсії проводилась добровільно відповідачем та за відсутності недобросовісності з боку ОСОБА_1 .
Відповідачем відзив на позов не подано.
Частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом від 05.02.2019 за № 23352/04 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про необхідність повернення надміру виплачених сум пенсій. В листі зазначено, що в результаті проведення у відповідність до норм чинного законодавства пенсії, була нарахована переплата пенсії за період з 28.12.2015 по 31.03.2016 в сумі 2649,04 грн.
22.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив пояснити на якій підставі з нього вимагають повернути нараховану Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва переплату пенсії.
Листом від 19.04.2019 за № 84413 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно повідомило позивача, що в результаті проведення у відповідність до норм чинного законодавства пенсії була нарахована переплата пенсії за період з 28.12.2015 по 31.03.2016 в сумі 2649,04 грн. В листі зазначено, що з лютого 2018 року розпочато утримання переплати по 5% від розміру пенсії згідно з рішенням Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.01.2018. З травня 2019 року утримання переплаченої пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15.03.2019 припинено. Залишок переплати станом на 01.05.2019 становить 1330,99 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 50 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Процедура стягнення врегульована Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 р. у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
З аналізу вказаних норм закону вбачається, що необхідною умовою його застосування є рахункова помилка при здійсненні нарахування пенсії та зловживання з боку пенсіонера, тобто подання ним недостовірних даних.
Проте, відповідачем під час розгляду справи не наведено обставин, необхідних для прийняття рішення про повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями. Листи відповідача містять лише інформацію про те, що в результаті проведення у відповідність до норм чинного законодавства пенсії була нарахована переплата пенсії за період з 28.12.2015 по 31.03.2016.
При цьому, згідно із статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Положення статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 1215 Цивільного кодексу України не суперечать одне одному і містять ті самі винятки щодо підстав повернення коштів - розрахункова помилка або недобросовісність з боку набувача.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних умов, які є обов'язковими для прийняття рішення про повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями.
Наведене свідчить про протиправність рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.01.2018 щодо утримання 5% від розміру пенсії позивача.
Згідно з частиною третьою статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути ОСОБА_1 стягнуті кошти у розмірі 1318,05 грн. з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.01.2018 щодо утримання з ОСОБА_1 5% від розміру пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) стягнуті кошти у розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 05 коп. з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева