ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/10609/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним рішення, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.11.2017 у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв"язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", чинного на момент його звільнення.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв"язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зазначає, що він має право на призначення пенсії за вислугу років у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у її призначенні.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, та зазначає про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки він не має необхідної календарної вислуги років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 01.11.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення.
Листом від 24.01.2019 за № 15866/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 «в» Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки відсутня визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії. У листі зазначено, що на день звільнення зі служби (27.12.2004) ОСОБА_1 мав календарну вислугу років менше ніж 20 років (15 років 04 місяці 26 дні).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Законом України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.
Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-IV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби, далі - Закон № 1763-IV) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.
Статтею 3 Закону № 1763-IV дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ після 1 січня 2004 року.
Згідно з пунктом «в» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" у пункті «в» статті 12 Закону № 2262-XI цифри і слово "15 років" замінено цифрами і словами "20 календарних років і більше".
Аналогічні зміни Законом № 3668-VI внесені до пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV.
Таким чином, на час звільнення позивача з лав Збройних сил України (27.12.2004) пункт «в» статті 12 Закону № 2262-XI та пункт 11 статті 1 Закону № 1763-IV передбачали право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років. Водночас, на час досягнення позивачем 45 річного віку та звернення до управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії пункт «в» ст. 12 Закону № 2262-XI та пункт 11 статті 1 Закону № 1763-IV передбачали право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 років.
Вирішуючи питання про застосування зазначених норм закону у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.
Виходячи із положень пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV, чинного на момент звільнення ОСОБА_1 , то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.
Станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років, що в сукупності з відповідною вислугою років сформувало підстави для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 лютого 2012 року у справі № 21-322а11 та від 01.07.2014 у справі № 21-244а14.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено 1605,60 грн.
Враховуючи, що розмір судового збору за звернення до суду з даним позовом складає 768,40 грн., про що зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Питання щодо повернення надміру сплаченого судового збору буде вирішено судом після надходження відповідного клопотання позивача відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним рішення, зобов"язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.11.2017 у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв"язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", чинного на момент його звільнення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева