ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/10834/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.05.2019 № 7359 про відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підстави постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня відповідного року, статті 50 цього Закону з урахуванням проведених виплат.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про ветеранів війни», «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначає, що він має право на призначення пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, проте відповідачем протиправно відмовлено у її призначенні.
Від відповідача надійшов відзив на позов, проте не по суті заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
08.05.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
До заяви позивачем додано:
копію паспорта громадянина України;
копію ідентифікаційного коду;
копію військового білета;
копію архівної довідки;
копію акта огляду МСЕК;
копію посвідчення інваліда ІІІ групи;
копію посвідчення ЧАЕС;
копію пенсійного посвідчення;
копію посвідчення ветерана військової служби;
копію орденської книжки;
рішення Конституційного Суду України.
Листом від 24.05.2019 за № 110758/02/М-7359 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що для визначення доцільності переходу на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» рекомендовано звернутися до відділу обслуговування громадян № 2 Головного управління.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 1 Закону України від 28.02.1991. № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до статті 59 Закону № 796-XII Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової служби”, яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Отже, цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
“Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності”, - підкреслюється у Рішенні Суду.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” в частині “дійсної строкової” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , виданим Київською міською державною адміністрацією 19.05.2005. На момент аварії проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 07.05.2008 серії КВ-1 № 016532 ОСОБА_1 безстроково призначено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Наведене свідчить про наявність права у позивача на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, територіальним органом Пенсійного фонду України не заперечено права позивача на перехід пенсії призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Підставою для не переведення з одного виду пенсії на інший відповідачем визначено необхідність з'ясування доцільності такого переходу.
Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, розмір пенсії позивача складає 6206,16 грн.
Наведене свідчить, що внаслідок переведення з одного виду пенсії на інший розмір пенсії позивача збільшиться, оскільки відповідно до статті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” пенсія призначається з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З урахуванням наведеного, суд зазначає про допущення відповідачем бездіяльності стосовно не вирішення питання щодо переведення пенсії позивача призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Проте, суд звертає увагу позивача, що матеріали справи не містять рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії.
При цьому, листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рекомендувало позивачу вчинити певні дії та в ньому відсутня інформація про прийняття рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії позивача на інший.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.05.2019 № 7359 про відмову у перерахунку пенсії.
Одночасно суд зазначає наступне.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Статтею 45 вказаного Закону передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, суд зазначає, що пенсія призначається один раз, в подальшому особи наділені правом на переведення з одного виду пенсії на інший, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи та з метою належного захисту прав позивача суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо переведення пенсії позивача призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 08.05.2019, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо переведення пенсії ОСОБА_1 призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 08.05.2019, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева