ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/7375/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком період роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання» та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком, періоду роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України закони України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та зазначає, що наявні всі правові підстави для зарахування до її страхового стажу роботи в період роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання», оскільки на особу не може покладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно не враховано період з 02.11.1994 по 06.08.1996, оскільки запис про звільнення з Спільного підприємства «Торговий Дім «Зварювання» скріплена печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 з 29.06.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 8 днів.
31.10.2018 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із проханням надати інформацію на підставі яких нормативно-правових актів працівниками Управління при розрахунку загального стажу не враховано стаж роботи в період з 02.11.1994 по 06.08.1996 в зв'язку з відсутністю на штампі Спільного підприємства «Торговий Дім «Зварювання» коду ЄДРПОУ.
Листом від 09.11.2018 за № 109185/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії по стажу, без надання підтверджуючих документів за період роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996, оскільки у трудовій книжці міститься відомість про звільнення з Спільного підприємства «Торговий Дім «Зварювання» за підписом директора та скріплена печаткою, яка не відповідає вимогам пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, відповідно до якого ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працювала в період з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання».
Таким чином, в трудовій книжці наявна інформація про трудовий стаж позивача. При цьому, вказані обставини відповідачем не заперечені.
Щодо відсутності на штампі Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання» ідентифікаційного коду юридичної особи суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Крім того, суд зазначає, що трудова книжка працівника не є видом звітного та/або облікового документа суб"єкта господарювання - юридичної особи, тому дія пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, відповідно до якого ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах, не може бути застосований у даному випадку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність не врахування період роботи позивача з 02.11.1994 по 06.08.1996 до страхового стажу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов"язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що застосування заходів судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, а тому, виходячи з такого, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається фактів можливого ухилення відповідача від виконання даного судового рішення (за умови набрання рішенням законної сили), суд дійшов до висновку про необґрунтованість даного клопотання та, як наслідок, про відмову у його задоволенні.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком період роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком, періоду роботи з 02.11.1994 по 06.08.1996 на Спільному підприємстві «Торговий дім «Зварювання».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева