ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2019 року № 640/19586/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних сил України (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 16.06.2018 № 362 "Про результати службового розслідування" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання»;
- визнати незаконним та скасувати пункт наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2018 № 264 у частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України;
- поновити ОСОБА_1 (капітана), на посаді офіцера речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України;
- стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано до ОСОБА_1 подвійне дисциплінарне стягнення, а тому звільнення позивача з посади відбулось з порушенням норм чинного законодавства. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику учасників справи.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 з 2008 року проходив службу у Збройних Силах України, а з 30.03.2018 року - на посаді офіцера речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 16.06.2018 № 362 за грубе порушення військової дисципліни, порушення вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № и 178, вимог абзацу 2 ст.11 ст. 16, абзацу 1 ст. 49 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, яке виразилось у ненаданні доповідей про реальний стан справ, самовпевненої та протиправної, такої що посягає на встановлений порядок управління у Збройних Силах України поведінки, вимог п.7.4.1. Положення про логістику Командування сухопутних військ Збройних Сил України, щодо узагальнення потреби Сухопутних військ, в техніці та майні речової служби, послугах національної економіки України на особливий період, ведення оперативного обліку матеріальних засобів у службі, розподіл, контроль за надходженням та використанням коштів за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України за напрямком фінансування, особисту недисциплінованість, низькі особисті морально-ділові якості, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді - «позбавлення військового звання».
Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2018 № 264 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 16.06.2018.
Позивач не погоджується з даними наказами, вважає їх протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
В межах даного спору суду належить встановити правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та звільнення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини другої преамбули Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статут військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Згідно статті 61 Дисциплінарного статуту командувач військ оперативного командування, командир корпусу щодо підлеглих солдатів (матросів), сержантів (старшин) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту.
Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно статті 74 Дисциплінарного статуту Заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України, командувач (начальник) військ (сил) Збройних Сил України, що не входять до складу видів Збройних Сил України, крім прав, якими наділено командувача військ оперативного командування, мають право понижувати у посаді офіцерів від заступників командирів полків, старших помічників командирів кораблів 1 рангу, відповідних їм і нижчих, а також позбавляти військового звання старших офіцерів у званні до майора (капітана 3 рангу) включно.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Згідно частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною першою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 5 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Статтею 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Матеріали справи свідчать, що капітан ОСОБА_1 проходив військову службу у Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з 30.03.2018.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України "Про призначення службового розслідування від 29.05.2018 № 321 ініційовано проведення службового розслідування та проведення позапланової перевірки службової діяльності офіцера.
За результатами позапланової перевірки з питань службової діяльності встановлені факти незадовільної організації роботи та неналежного виконання службових обов'язків офіцером речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил капітаном ОСОБА_1 , а саме:
незадовільне планування фінансування за звітний період оперативних командувань, військових частин, центрів (складів) відповідно кошторису Міністерства оборони України;
низький контроль за станом кредитів та коштів, своєчасністю та повнотою фінансування, а також вилучення коштів що виявилися зайвими в оперативних командуваннях, військових частинах, центрах (складах);
плануюча, облікова та звітна документація речової служби відпрацьована не в повному обсязі;
збір даних по речовій службі для щотижневого звіту організовано на низькому рівні;
контроль за своєчасним наданням доповідей, звітів і донесень з військових частини і установ не організовано;
перевірка законності та правильності оформлення документів що подаються на списання майна речової служби організовано на низькому рівні.
За результатами позапланової перевірки також встановлено, що виявлені недоліки виникли в результаті недбалого ставлення капітана ОСОБА_1 ' до виконання функціональних обов'язків, особистої недисциплінованості та низьких морально-ділових якостей.
Так за результатами службового розслідування та позапланової перевірки командувачем було прийнято рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, слід зазначити, що з матеріалів акту службового розслідування встановлено, що 29.05.2018 о 13: АДРЕСА_1 позивача було затримано працівниками управління захисту економіки Головного управління Національної поліції в Житомирській області та представниками військової прокуратури Центрального регіону України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення.
Так, відповідно до матеріалів наданих відповідачем Службове розслідування відносно ОСОБА_1 було призначено наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «Про призначення службового розслідування» від 29.05.2018 № 321, фактично в день затримання позивача.
Між тим, позапланова перевірка службової діяльності ОСОБА_1 розпочата на підставі рішення Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.06.2018 № 17146, тобто після затримання ОСОБА_1 .
Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується відповідачем, до затримання, ОСОБА_1 зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, так, за час проходження служби дисциплінарних стягнень не мав, згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.04.2018 № 63 позивача призначено виконуючим обов'язки начальника речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Цим самим спростовуються доводи відповідача, щодо наявності фактів порушення ОСОБА_1 військової дисципліни Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України за час служби, оскільки за таких обставин позивач не міг бути призначений на вищу посаду.
Як уже зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Окрім того, відповідно до статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Отже, Дисциплінарним статутом передбачено заборону накладати за одне порушення кілька саме дисциплінарних стягнень, а відкриття кримінального провадження щодо особи не є обставиною, що унеможливлює накладення дисциплінарного стягнення, оскільки наявність в діях особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності складу злочину, жодним чином не може ототожнюватися з наявністю фактів порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнено позивача, а в подальшому і звільнено у зв'язку з позбавленням звання.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування пункт наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2018 № 264 у частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України, суд виходить із того, що позивача звільнено з військової служби в запас в зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключено зі списків особового складу Збройних Сил на підставі протиправного наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 16.06.2018 № 362 "Про результати службового розслідування" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання», а відтак вказана вимога є похідною у зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягає поновленню на військовій службі в Збройних Силах України з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно абзацу 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий.
Щодо позовної вимоги позивача якою останній просить стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2012-XII від 20.12.1991, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджено постановою КМУ від 03.08.2006 року № 1081) військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень" від 26.06.2013 № 450 передбачено виплату грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.
Грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 раза.
Для отримання грошової компенсації військовослужбовець разом з рапортом подає такі документи: копії паспорта військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копії облікової картки фізичної особи - платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; довідку про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання (перебування), видану житлово-експлуатаційною організацією, підприємством, установою або органом місцевого самоврядування (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу); довідку квартирно-експлуатаційного органу про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку) (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку квартирно-експлуатаційного органу, в зоні відповідальності якого розташована військова частина (підрозділ), за новим місцем дислокації на підставі облікових списків станом на 1 липня 2014 р.); копію завіреної належним чином довідки про отримання (неотримання, здачу) жилого приміщення з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку або Держспецтрансслужбою (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження); копію свідоцтва про шлюб (за наявності); копію свідоцтва про народження дитини (за наявності).
Грошова компенсація не виплачується у разі наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.
Проаналізувавши положення наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що Держава зобов'язалась забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.
Однак, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів перебування позивача на квартирному обліку, що свідчило б про наявність підстав для виплати відповідної компенсації.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (діяла на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 року №737 (надалі - Інструкція), на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженої командиром цієї військової частини.
Згідно пункту 8.1 розділу VIII Інструкції, грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.
Відповідно до абзацу 1 п. 8.3 Інструкції, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла (додаток 42), незалежно від дати видання наказу командира (начальника) військової частини чи керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Згідно абз. 6 п. 8.4 розділу VIII Інструкції, для отримання грошової компенсації та визначення її розміру особа офіцерського складу (курсант) разом з рапортом (додаток 42) щорічно подає командиру військової частини (начальнику вищого військового навчального закладу та/або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) такі документа: довідку (додаток 43) про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (для осіб офіцерського складу) (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку квартирно- експлуатаційного органу, в зоні відповідальності якого розташована військова частина (підрозділ), за новим місцем дислокації на підставі облікових списків станом на 01 липня 2014 року.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 16.06.2018 № 362 "Про результати службового розслідування" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання»;
3. Визнати незаконним та скасувати пункт наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2018 № 264 у частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України;
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з 21.06.2018 року.
5. Стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.06.2018 року
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді офіцера речової служби тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур