ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/11342/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 57385/03 від 21.03.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 21.01.2019.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на підтвердження пільгового стажу роботи він подав всі необхідні документи.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Порядок застосування списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та зазначає, що надані позивачем документи не дають права на призначення пенсії за вислугу років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 29.01.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Листом від 01.03.2019 за № 57385/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, оскільки загальний страховий стаж складає 35 років, 11 місяців 28 днів, пільговий стаж за списком № 2 - 6 років 5 днів, при необхідному стажі 12 років 6 місяців пільгової роботи. В листі зазначено, що для зарахування до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах періоду роботи в ТОВ «Неоконстракшн» з 25.10.2017 по 31.12.2018 необхідно надати довідку згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 з посиланням на Списки, що чинні на період роботи особи. Довідка від 21.01.2019 № 19/1-ок не відповідає формі згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження періоду роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, а саме не зазначено характер виконуваної роботи, первинні документи на підставі яких проведена атестація робочих місць, а саме відсутній перелік атестованих посад. Також в листі вказано, що згідно з пільгової довідки, копії трудової книжки ОСОБА_1 працював електрогазозварником, проте зазначена посада не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Відповідно до розділу ХХХІІІ Постанови передбачена посада електрогазозварника зайнятого різанням ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналогічні положення передбачені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію відповідача, що при неповному пільговому стажі за нормами пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 із зменшенням пенсійного віку мають чоловіки при наявності страхового стажу 26 років 6 місяців та пільгового стажу не менше 6 років 3 місяців (не менше половини від необхідних 12 років 6 місяців).
При цьому, аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стали висновки відповідача, зокрема, щодо невідповідності уточнюючої довідки від 21.01.2019 № 19/1-ок додатку 5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.
При цьому, суд зазначає, що Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, не визначена форма уточнюючої довідка.
Форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній є додатком до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Судом розглянуто довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» від 21.01.2019 № 19/1-ко про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та встановлено її відповідність затвердженій формі.
При цьому, в уточнюючій довідці зазначено, що ОСОБА_1 в період з 25.10.2017 по цей час (наказ № 17-09 від 24.10.2017) виконував електрозварювальні роботи, які згідно атестації робочих місць пов'язані з шкідливими умовами праці. Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016за професією, посадою електрогазозварника, що передбачена Списком № 2 розділ 33 підрозділу «Загальні професії у всіх галузях виробництва» код КП 72 12, ДК 003, 2010, підстава: Картка умов праці, фотографія робочого дня за період з жовтня 2017 року по цей час. Підстава для видачі довідки: наказ про атестацію № 8-ОП від 02.03.2017; картка умов праці.
З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги доводи відповідача, що уточнююча довідка не містить інформації про характер виконуваної роботи позивачем. При цьому, суд зазначає, що норми чинного законодавства не встановлюють обов"язку зазначати в уточнюючих довідках первинні документи, на підставі яких проведена атестація робочих місць та перелік атестованих посад.
Відносно доводів відповідача, що посада електрогазозварника не передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, суд зазначає наступне.
Розділом ХХХІІІ. Загальні професії (у всіх галузях господарства) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» від 24.10.2017 № 17-09 позивача прийнято на посаду електрогазозварника з 25.10.2017. Робота пов'язана з шкідливими умовами праці згідно атестації робочих місць.
Як вбачається з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» від 02.03.2017 № 8-ОП, наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації передбачені чинним законодавством України прийнято на підставі розгляду матеріалів, поданих атестаційною комісією підприємства та санітарно-промислової лабораторії КП «Київпастранс» СТОА за результатами атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації передбачені чинним законодавством України, що проведена в лютому 2017 року.
Відповідно до картки умов праці, по показанням робоче місце «електрогазозварник» оцінено як шкідливе та віднесено до 3 класу небезпеки 2 ступеню.
Як вбачається з фотографією робочого дня № 86 робочого ОСОБА_1 , позивач працює на зварювальній дільниці меблевого цеху.
Таким чином, на думку відповідача позивач не має права на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки він обіймав посаду електрогазозварника, а не посаду електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, записи про назву роботи, професії або посади виконують для робітників та службовців відповідно до назв професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
У Національному класифікаторі України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 за № 327 міститься професійна назва робіт "електрогазозварник".
При цьому, посада електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах Національним клсифікатором не передбачено.
Під кодом КП 7212 визначено такі професії, зокрема, як: електрогазозварник, електрогазозварник судновий, електрогазозварник-врізальник.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» в уточнюючій довідці зазначено посаду "електрогазозварник", яка визначена Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 за № 327.
При цьому, суд зазначає, що зазначення в уточнюючій довідці посади "електрогазозварник" без конкретизації проведених робіт не може слугувати підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт, які згідно атестації робочих місць пов'язані з шкідливими умовами праці та які віднесено до 3 класу небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність не врахування пільгового стажу, згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» від 21.01.2019 № 19/1-ко та як наслідок відмови у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд зазначає, що належним способом захисту позивача є визнання протиправною відмову у призначенні пенсії.
При цьому, враховуючи, що з урахуванням довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоконстракшн» від 21.01.2019 № 19/1-ко про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та встановлено її відповідність затвердженій формі, пільговий стаж позивача перевищує необхідний стаж в 6 років 3 місяців, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на дискреційні повноваження не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки дискреція (лат. discretio; англ. discretion) - рішення, прийняте в порядку реалізації дискреційних повноважень.
В Рекомендаціях від 11.03.1980 № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи поняття "дискреційне повноваження" визначене як повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найбільш відповідним за даних обставин.
В законодавстві України відсутнє визначення поняття "дискреційне повноваження".
При вирішенні даного питання правники мають виходити тільки з наявних міжнародних правових стандартів (правові акти та акти суду) та теоретичних досліджень сучасної юридичної науки.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 р. у справі "Волохи проти України" (Заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватись від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Надане органу право діяти саме таким чином у теорії адміністративного права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою).
Дискреційні повноваження, як встановлене право вибору варіанта поведінки (рішення) або наслідку правової норми, найбільш яскраво проявляються через так званий вільний, або адміністративний, розсуд.
В процесі застосування норми права до конкретної ситуації на остаточне прийняття рішення значний вплив справляє орган, який цю норму застосовує. Встановлення й оцінка факту, з яким норма пов'язує виникнення певних відносин, залежить від низки чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Окрім того, в нормі права заздалегідь не можна передбачити всіх життєвих ситуацій, випадків та обставин, про що також наголошував Європейський Суд з прав людини.
Тому норма права залишає певний простір, що повинен заповнити орган, який застосовує норму. При цьому він повинен брати до уваги загальний погляд на значення певних понять, мету, якої він повинен досягти, і, зрештою, на засади здорового глузду.
Виходячи з відсутності законодавчого визначення наведеного поняття, а також з урахуванням вищезазначеного можна дійти висновку, що дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов'язків державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або обрати один з кількох варіантів рішень, передбачених проектом акта з урахуванням норм національного законодавства та принципу верховенства права.
Отже, якщо суд встановлює факт порушення права особи неправомірною відмовою суб'єкта владних повноважень, то суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти законне рішення.
Зазначений висновок базується на положеннях Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 21.01.2019.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева