ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/17775/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника починаючи з моменту звернення за призначенням, а саме з 20.08.2019 та про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в зв'язку з втратою годувальника з моменту звернення за призначенням, а саме з 20.08.2019.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Сімейний кодекс України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначає про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії у зв"язку із втратою годувальника, оскільки вона має право на призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника після померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'зкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, та зазначає про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не надана довідка про спільне проживання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку з органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
20.08.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії у зв"язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.08.2019 № 930080324692 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не надана довідка про перебування на утриманні померлого годувальника.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 30.08.2019 № 192321/03.
У силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відтак позивач, як дружина померлого годувальника, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, територіальним органом Пенсійного фонду України не заперечено право позивача на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв"язку із втратою годувальника.
Єдиною підставою для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві визначено відсутність довідки про перебування на утриманні померлого годувальника.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов'язана з проходженням військової служби.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
При цьому, згідно з пунктом 2.11 Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію відповідача, що для призначення пенсії по втраті годувальника необхідно подати документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника та у разі відсутності підтверджуючих документів вказані обставини можуть бути підтверджені рішенням суду.
Як вбачається із заяви позивача про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника від 20.08.2019, позивач вказала про неможливість надання довідки про спільне проживання. Одночасно у заяві позивачем надані пояснення, що на момент смерті її чоловіка вони разом проживали на непідконтрольній території в м. Луганську. З вересня 2018 року вона є внутрішньо переміщеною особою. Також у заяві вказано, що позивач отримала допомогу на поховання та недоплачену пенсію її чоловіка в 2019 році в м. Києві.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
При цьому, суд не приймає як належні докази надані позивачем копії довідок про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті видані комунальним підприємством Луганської Народної Республіки.
Вказана позиція суду грунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, в якій Верховним Судом зазначено, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги, як належний доказ довідки, що були видані в 2015 році органами так званої Луганської Народної Республіки.
Щодо посилань позивача на сформовану Верховним Судом правову позицію відносно того, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, суд зазначає наступне.
Так, Верховним Судом в постанові від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а зроблений висновок про можливість застосування загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даної справи не прийняття довідок виданих органом так званої Луганської Народної Республіки не призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права.
У відповідності до положень пункту 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі неможливості надати відповідних документів факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
При цьому, пунктом 2 частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Частиною другою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, позивачу з метою відновлення права на призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника необхідно звернутись до місцевого загального суду з метою встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника (спільного проживання позивача з померлим чоловіком). При цьому, рішення суду про встановлення факту спільного проживання буде підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення при призначення пенсії позивачу у зв'язку із втратою годувальника.
За таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева