Справа № 314/2016/19
Провадження № 2/314/843/2019
01.11.2019 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2016/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-
11.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому просить зобов'язати відповідача припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.11.2018, а також зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки № НОМЕР_2 , станом на 08.11.2018 до проведення спірних операцій з нею.
Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано Заяву-приєднання SAMDN 54000046651544 до Умов та Правил комплексного банківського обслуговування до зарплатної платіжної картки від 24.06.2011 ПАТ КБ «ПриватБанк».
08.11.2018 із зарплатної картки № НОМЕР_2 було, на думку позивача, безпідставно списано 7317,38 гривень проти його волі, та з кредитної картки № НОМЕР_1 , яку він не відкривав, а було відкрито невідомою особою на його ім'я, та безпідставно списано 15000 гривень також проти його волі. У цей час було заблоковано мобільний номер телефону позивача, після його розблокування близько 18:00 години позивач відразу зателефонував за телефоном 3700 та повідомив про шахрайські дії стосовно нього із зарплатною карткою, вимагав її заблокувати. За вказаними фактами ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про скоєння злочину, за якою були внесено відомості до ЄРДР № 120181200200099440, про що було повідомлено відповідача за номером 3700. Через деякий час позивачу на мобільний телефон телефонували невідомі особи з різних номерів, які представлялися працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» та повідомляли, що у нього наявна заборгованість за кредитною карткою, оформленою 08.11.2018, та нараховуються відсотки разом зі штрафними санкціями, які вимагали погасити, але позивач зазначає, що він жодних кредитних карток у ПАТ КБ «ПриватБанк» не оформлював та не прохав встановлювати кредитні ліміти. У лютому на заяву позивача від відповідача надійшла письмова відповідь, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 08.11.2018 було оформлено миттєву розстрочку, повідомлено, що він може отримати виписку по рахунку за 100 грн., та було рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Після отримання виписки позивачу стало відомо, що, крім списання 08.11.2018 із зарплатної картки № НОМЕР_2 7317,38 гривень проти його волі було відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку встановлено кредитний ліміт 15000 гривень, які пізніше були списані з неї проти волі позивача.
Ухвалою від 31.05.2019 відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.
25.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що АТ КБ «ПриватБанк» позовну заяву вважає необґрунтованою, а позовні вимоги незаконними, тому вони не підлягають задоволенню. Так, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 розпочав користуватися кредитною карткою/рахунком № НОМЕР_1 та здійснювати розрахунки, а отже своїми діями він повністю підтвердив прийняття пропозиції Банка щодо укладання договору та приєднання до всіх його істотних умов, у тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом у тому розмірі, що діяв на період дії договору, про що його було сповіщено у Тарифах, виписці відповідно до Умов та Правил, та СМС-повідомленнях. На підтвердження отримання позивачем кредитної картки № НОМЕР_1 відповідачем надано фото ОСОБА_1 із зазначеною кредитною карткою у відділенні банку. Крім того, відповідач заперечує здійснення платежів 08.11.2018. Відповідальність за здійснення обох банківських операцій повністю покладається на відповідача, оскільки здійснення будь-якої банківської операції з переказу коштів з картки є неможливим без знання номеру цієї картки, строку дії, а підтвердити власну згоду на проведення переказу в дистанційному режимі можна лише за допомогою одноразового паролю (ОТП-паролю), який надсилається Банком за допомого СМС-повідомлення на фінансовий телефон клієнта. Крім того, представник відповідача у відзиві зазначає, що відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, а також до умов договору про надання банківських послуг, користувач зобов'язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ОСОБА_2 та інші засоби, Які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк про визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. До обов'язків клієнта за договором про надання банківських послуг належить, зокрема вживати заходів щодо запобігання втрати (розкрадання) карток, ОСОБА_3 або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконне використання. Відповідно до умов зазначеного договору держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменти постановки картки в стоп-лист платіжною системою. Держатель зобов'язується не повідомляти ОСОБА_2 , постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання картки; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням Піна, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ОСОБА_4 . Таким чином, представник відповідача зазначає, що однозначно клієнт повідомив стороннім/третім особам інформацію, яка призвела до переказу коштів, що є порушенням ним умов договору, а те, що він повідомив Банк про здійснення оскаржуваних транзакцій із запізненням, призводить до того, що ризик збитків від здійснення цих операцій та відповідальність за них повністю несе користувач.
31.10.2019 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення від представника позивача, у якому зазначено, що позивачем та відповідачем було підписано Заяву-приєднання № SAMDN 54000046651544 до Умов та Правил комплексного банківського обслуговування до зарплатної платіжної картки від 24.06.2011 та відповідно до цієї заяви оформлено (вказано російською) «сберкнижка (депозит)». Крім того, представник позивача зазначає, що відсутні підстави вважати що при підписанні Заяви від 24.06.2011 було укладено кредитний договір щодо оформлення кредитної картки, крім того не вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банку. Представник позивача зазначає, що вичерпно доведено про відсутність домовленості між позивачем та відповідачем про оформлення кредитної картки, її належності ОСОБА_1 , відсутність домовленості про становлення на неї кредитного ліміту, розпорядження грошовими коштами, користування кредитною карткою № НОМЕР_1 та надання згоди на списання з неї 1500 гривень. Крім того, представник позивача звертає увагу на той факт, що всі ці шахрайські операції відбувалися без згоди позивача в АДРЕСА_1 в магазині цифрових технологій MOYO, хоча в цей час позивач перебував у м. Кропивницьому, про це було також повідомлено правоохоронні органи відповідною завою про скоєння злочину, де було відкрито кримінальне провадження. Також представник позивача зазначає, що припущення відповідача щодо того, що позивач сам сприяв втраті ОСОБА_2 картки чи розголошенню відомостей третім особам, на підставі чого було списано грошові кошти, спростовується сталою судовою практикою, відповідно до висновків якої користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ОСОБА_4 або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ОСОБА_2 -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позову і наявності підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано Заяву-приєднання SAMDN 54000046651544 до Умов та Правил комплексного банківського обслуговування до зарплатної платіжної картки від 24.06.2011 ПАТ КБ «ПриватБанк».
09.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою, у якій він просить органи поліції притягнути відповідно до чинного законодавства до відповідальності невідому особу, яка 08.11.2018 шляхом обману заволоділа грошовими коштами з його кредитної картки «ПриватБанк» в сумі 7317 грн., про що було внесено відомості до ЄРДР за № 12018120020009440, дата реєстрації 10.11.2018.
Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 13.02.2019 ОСОБА_1 був повідомлений про те, що 08.11.2018, використовуючи його особисту інформацію, була підключена послуга «Миттєва розстрочка» на картковий рахунок НОМЕР_3 * НОМЕР_4 в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.32.3.2 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до ст. 7 та п.38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування,обробки, передачі та зберігання.
Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ОСОБА_4 або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що віна ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, і які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua.
У довідці про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» викладені умови договору SAMDN 54000046651544. Разом з тим із заяви-приєднання від 24.06.2011 вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити «сберкнижка (депозит)», а не кредитну картку.
У заяві позичальника від 24.06.2011 процентна ставка не зазначена та не було домовленості про оформлення кредитної картки, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляд грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, зазначена заява не містить номеру картки, за яким би можна було ідентифікувати, що укладено саме кредитний договір та за яким номером картки.
Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Аналізуючи Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17-ц) зробила правовий висновок, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст наданих банком Умов і правил, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, відповідно до Виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору за період з 01.11.2018 по 09.11.2018 вбачається, що зарахування коштів відбулося за кредитним договором 18110817368748, натомість ані відомості по договору, ані сам договір на підтвердження його укладення позивачем не надано.
З наведеного вбачається, що при здійсненні платіжних операцій 08.11.2018 із зарплатної картки № НОМЕР_2 на суму 7317,38 гривень, а також з кредитної картки № НОМЕР_1 , на суму 15000 гривень, позивач особисто не використовував електронний платіжний засіб, судом не встановлено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив правоохоронні органи про вчинений злочин, а тому суд приходить до висновку, що позивач не несе відповідальності за такі платіжні операції.
Даний висновок суду відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року (справа № 6-71цс15).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», то судовий збір підлягає стягнення з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 207, 626, 633, 634, 628, 638, 1054, 1055, 1066,1068, 1073, Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобі і здійснення операцій з їх використання», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ЗУ «Про захист прав споживачів», суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.11.2018.
Зобов'язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки № НОМЕР_2 станом на 08.11.2018 до проведення спірних операцій з нею.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 768,40 гривень на користь держави.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
01.11.2019