ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/5739/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невключення до складу заробітної плати для обчислення пенсії всіх видів грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову винагороду, індексацію заробітної плати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за віком, як державному службовцю, у розмірі 80% від суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включивши до складу заробітної плати для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державному службовцю, індексації заробітної плати, зазначені у довідці розрахунково-касового управління Міністерства оборони України від 18.04.2011 № 281/286д шляхом ділення на 24 календарних місяці, зі збереженням індексації пенсійних виплат, починаючи з 20.04.2011.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України "Про державну службу", "Про оплату праці", "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та входили до системи оплати праці державного службовця, які повинні враховуватись при призначенні йому пенсії.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про державну службу", "Про оплату праці", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170, та зазначає, що на час призначення пенсії позивачу Управління діяло в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 20.04.2011 та отримує пенсію за віком, як державний службовець.
21.11.2018 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії державного службовця.
Листом від 25.01.2019 за № 16350/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням «інших виплат» згідно довідки від 18.04.2011 за № 281/286д, оскільки такі виплати, як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати та грошові винагороди не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (надалі - Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ; в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами другою та шостою статті 33 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів" (надалі - Постанова №268) керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Частиною першою статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз положень чинного законодавства України, що діяло в період роботи позивача, дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, премії до професійних свят та ювілейних дат входять до системи оплати праці державного службовця.
При цьому, за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №359/3798/17, від 26 березня 2019 року у справі № 712/14740/16-а.
Як встановлено судом, на всі виплати, включені в довідку Розрахунково-касового управління Міністерства оборони України від 18.04.2011 № 281/286д про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" нараховано страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається із довідки про складові заробітної плати за період 01.04.2019 по 31.03.2011 зазначені у графі «Інші виплати» згідно довідки від 18.04.2011 № 281/286д, до інших виплат включено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, допомогу для оздоровлення, грошову винагороду, індексацію.
Наведене свідчить, що, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації відповідач діяв усупереч вимогам законів України.
Відносно викладених відповідачем у відзиві пояснень з приводу того, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", відповідно до якого призначені пенсії державного службовця не перераховуються є безпідставними, оскільки предметом позову у даній справі є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні відповідно до вимог Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ щодо врахування всіх складових оплати праці, з яких утримано внесок на державне соціальне страхування, на які позивач мав право до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом ділення на 24 календарних місяці, зі збереженням індексації пенсійних виплат, суд зазначає наступне.
Предметом розгляду даної адміністративної справи є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з включенням всіх складових заробітної плати.
Згідно змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в ньому не містяться посилання на обмеження виплати пенсії (у випадку здійснення її перерахунку) строком або розміром, тому у суду відсутні підстави для надання оцінки відповідності законодавству дій/бездіяльності або рішенню відповідача з цих підстав.
Вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом ділення на 24 календарних місяці є передчасною, оскільки в межах даної справи не встановлено неправомірності проведеного перерахунку пенсії.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що задоволенню підлягає частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 576,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №826/856/18.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги від 15.02.2019, акт прийому-передачі надання правничої допомоги № 1/19 від 01.04.2019, рахунок-фактуру № 13/19 від 29.03.2019, копію квитанції про оплату правничої допомоги в розмірі 14 999 грн., розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, виходячи з документально підтвердженого розміру оплачених послуг адвоката в розмірі 14 999 грн. та враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмір 11249,25 грн.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невключення до складу заробітної плати для обчислення пенсії всіх видів грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову винагороду, індексацію заробітної плати.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, як державному службовцю, у розмірі 80% від суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включивши до складу заробітної плати для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державному службовцю, індексації заробітної плати, зазначені у довідці розрахунково-касового управління Міністерства оборони України від 18.04.2011 № 281/286д, починаючи з 20.04.2011.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 11 249 (одинадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 25 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева