ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/7140/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.10.2017, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" та зазначає, що при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, що призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з 01.10.2017.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує з 24.02.2017 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
15.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 23.02.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2013, 2014, 2015), застосувавши величину оцінки страхового стажу 1,35%.
Листом від 04.03.2019 за № 44450/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 1 місяць 18 днів та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2017. Коефіцієнт страхового стажу обчислено з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу - 1,35% та становив 0,56813 (42р. х 12 міс. = 1 міс.) х 1,35 : 1200) грн.
Розмір пенсії за віком станом на 24.02.2017 становив 10 415,26 грн., де 10 327,97 грн. - основний розмір пенсії, 87,29 грн. - доплата за понаднормативний стаж.
З і жовтня 2017 року проведено перерахунок із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Розмір пенсії з 01.10.2017 становить 10 740 грн., де: 8824,59 грн. - основний розмір пенсії, 87,29 грн. - доплата за понаднормативний стаж; 1828,12 грн. - доплата до розміру пенсії з 01.10.2017.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону № 1058-IV, згідно з якою при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
При цьому, положеннями пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Як встановлено під час розгляду справи, пенсія призначена позивачу відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
При цьому суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, відповідно у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно із статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що застосування відповідачем коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, відповідає вимогам чинного законодавства.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд також враховує, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу.
При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
Як встановлено під час розгляду справи, внаслідок проведеного перерахунку основний розмір пенсії позивача зменшено з 10 327,97 грн. (за станом на 21.03.2017) на 8824,59 грн.
Проте, пенсію призначено позивачу з урахуванням доплати в розмірі 1 828,12 грн.
Таким чином, прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно із абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII визначено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо посилань позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 2540/3124/18 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі № П/811/849/18, суд зазначає наступне.
В межах справи Кіровоградського окружного адміністративного суду № П/811/849/18 досліджувалось питання правомірності призначення позивачу пенсії, а не його перерахунку. Тому зміст заявлених позовних вимог не є аналогічним вимогам у справі № П/811/849/18.
При цьому, позиція Шостого апеляційного адміністративного суду щодо правомірності перерахунку пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% викладена, зокрема, в постановах від 16.10.2019 у справі № 640/8638/19, від 31.10.2019 у справі № 826/8003/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева