ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2019 року № 640/12099/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.10.2017, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" та зазначає, що при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, що призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з 01.10.2017.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
13.12.2018 позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 1,35.
Листом від 28.01.2019 за № 17128/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про здійснений розрахунок пенсії та вказано наступне.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду в м. Києві від 16.03.2017 № 753/1923/17 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду № 753/1923/17 від 10.05.2017 проведено перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2013-2015 роки (3263,44 грн.), з 07.12.2016.
Страховий стаж враховано по 31.10.2016 і становить 41 рік 9 місяців 23 дні. Коефіцієнт страхового стажу із урахуванням коефіцієнту 1,35 становить 0,56363. Коефіцієнт заробітку становить 6,39381, який визначено за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2016 за даними персоніфікованого обліку.
Заробіток для обчислення пенсії становить 20 865,82 грн. (3263,14 х 6,39381).
Основний розмір пенсії становить 11 760,60 грн., доплата за понаднормативний стаж складає 64,44 грн.
До виплати з 07.12.2016 належить 10 740 грн., що передбачено Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 та № 2148 від 03.10.2017 до 01.01.2018.
З 1 жовтня 2017 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник 20 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Сума пенсії з 01.10.2017 становить 10 113,19 грн., де 10 048,75 грн. основний розмір пенсії (24068,86 х 0,41750) та 64,44 грн. доплата за понаднормовий стаж.
Враховуючи, що внаслідок здійсненого перерахунку пенсії, розмір пенсії зменшено, проводиться доплата в сумі 626,81 грн. до розміру пенсії 10 740 грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону № 1058-IV, згідно з якою при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
При цьому, положеннями пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Як встановлено під час розгляду справи, пенсія призначена позивачу відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
При цьому суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, відповідно у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно із статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що застосування відповідачем коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.01.2019 за № 17128/03, до здійсненого перерахунку розмір пенсії становив 11 760,60 грн., доплата за понаднормовий стаж складає 64,44 грн.
Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії позивача становити 10 048,75 грн., доплата за понаднормовий стаж складає 64,44 грн.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії, розмір призначеної пенсії зменшено з 11825,04 грн. до 10 113,19 грн.
При цьому, суд виходить з права позивача на отримання пенсії, розрахованої на підставі матеріалів пенсійної справи, а не розміру пенсії, яку фактично він отримував з огляду на положення законодавства в частині обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням наведеного, з метою належного захисту порушеного права позивача та враховуючи, що норми чинного законодавства не допускають зменшення пенсії внаслідок перерахунку, суд приходить до висновку про протиправність здійсненого перерахунку, внаслідок якого розмір пенсії позивача зменшено з 11825,04 грн. до 10 113,19 грн., а тому суд вбачає за необхідне зобов"язати відповідача вчинити дії щодо виплати пенсії позивача в раніше встановленому розмірі, а саме 11825,04 грн., з дати здійснення перерахунку - 01.10.2017 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в раніше встановленому розмірі, а саме 11825,04 грн. з 01.10.2017 року.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева