12 грудня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діють спільно в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017000000001747 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Норільська, Красноярського краю, Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 110-2, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 410 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та змінити запобіжний захід на заставу.
В спільній апеляційній скарзі захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять суд скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постановити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 17 листопада 2019 року включно.
Таке рішення суду прийнято з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_5 , а саме вчинення тяжких злочинів проти основ національної безпеки та готування до вчинення військового злочину, матеріалів кримінального провадження, які були у розпорядженні суду, показань свідків, допитаних у судовому засіданні, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: що обвинувачений перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, та може вчинити інші протиправні дії.
В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що ухвала суду про продовження йому строків тримання під вартою є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції проігнорував вимогу ч. 3 ст. 183 КПК України, та не визначив розміру застави, що є обов'язком суду.
В доводах спільної апеляційної скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказано, що суд першої інстанції приймаючи рішення про продовження ОСОБА_5 строків тримання під вартою не був об'єктивним та неупередженим, судом не було враховано низки чинників, які передбачені чинним законодавством та відомостей, отриманих в ході судового провадження.
Захисники зазначають, що суд першої інстанції заздалегідь, до постановлення вироку, фактично встановив вину ОСОБА_5 в інкримінованих йому діяннях.
Апелянти звертають увагу на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на ризик впливу на свідків та на висловлювання ОСОБА_5 з погрозами до свідків під час досудового розслідування. Однак, поза увагою суду залишилось те, що в судових засіданнях по відношенню до ОСОБА_5 здійснюється провокація.
Щодо підробки медичного висновку стосовно виписки із історії хвороби № 5257, то апелянти зазначають, що обвинувачений не має жодного відношення до вказаного злочину.
Крім того захисники вказують, що ризик впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_10 , на який посилається суд першої інстанції спростовується заявами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в судовому засіданні 04.02.2019 року повідомили про те, що ОСОБА_5 не був та не є загрозою для їх життя та здоров'я, та не може будь яким чином впливати на них.
Апелянти зазначаю те, що суд не взяв до уваги характеризуючи дані обвинуваченого, а саме, що він має сім'ю, хоча й не перебуває у шлюбі, має п'ятьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми та перебувають на його утриманні, має двох батьків похилого віку, які також перебувають на його утриманні, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра на лікаря-нарколога не перебуває, не судимий в порядку ст. 89 КК України.
Захисники вказують в апеляційній скарзі, що відносно ОСОБА_5 чиняться тортури, які в першу чергу проявляються у перебуванні останнього під вартою протягом двох років.
Щодо ОСОБА_12 про якого суд зазначає як про співучасника ОСОБА_5 , то апелянти зазначають, що вказані особи перш за все близькі друзі, а неодноразове відвідування ОСОБА_5 . Молдови, де перебуває ОСОБА_12 , ні що інше, як дружні візити.
Суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на всі можливі ризики передбачені ст. 176 КПК України, однак в повному обсязі їх всіх не аналізує.
Також апелянти зазначають, що судом проігноровано вимогу ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої суд мав би в обов'язковому порядку при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, однак цього зроблено не було.
Крім того, суд у своєму рішенні проігнорував та взагалі не зазначив відомості про обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів .
Захисники вказують, що судом проігнорована та не піддана судовому контролю заява обвинуваченого від 27.06.2019, в якій зокрема зазначено, що ОСОБА_5 останні два роки відчуває збільшення больового синдрому, різке обмеження рухів в нижніх кінцівках і різке обмеження самостійного пересування.
Апелянти зазначають, що ОСОБА_5 неодноразово без його згоди та без участі адвокатів доставляли до медичних закладів, де намагались провести медичний огляд, у зв'язку з чим він відмовлявся від такого огляду.
Перебуваючи у СІЗО ОСОБА_5 отримав письмове повідомлення про призначення йому другої групи інвалідності, однак сам обвинувачений не звертався для встановлення інвалідності до будь-якої лікарсько-консультативної комісії.
Захисники звертають увагу, що всупереч вимог діючого законодавства із ОСОБА_5 не проводилися будь які діагностичні, лікувальні та інші реабілітаційні заходи. ОСОБА_5 безвиїзно знаходиться в ізоляторі, в лікарні його не етепують, медичну допомогу не надають. Також поза увагою суду залишається низка захворювань ОСОБА_5 , які були встановлені в ході проведення медичних обстежень на стадії досудового розслідування.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при застосуванні та продовженні дії обраного запобіжного заходу.
Також суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, крім того судом враховано необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисників про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Твердження захисників про те, що обвинувачений ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.
Щодо доводів захисників та обвинуваченого про необхідність визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою, то апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_5 серед іншого обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, за вказаних обставин, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі, щодо залишенням поза увагою суду стану здоров'я обвинуваченого.
Так, суд у своєму рішенні дослідив всі заяви обвинуваченого щодо стану його здоров'я та зобов'язав уповноважених осіб негайно забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за його станом здоров'я і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування (в тому числі проведення оперативного втручання - за умови таких рекомендацій) відповідно до встановленого діагнозу, виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда №127 від 15.07.2019.
Крім того судом надано згоду на етапування ОСОБА_5 до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря, що прискорить доставку обвинуваченого до таких закладів.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діють спільно в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 17 листопада 2019 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3